Рішення

від 05.06.2014 по справі 911/1825/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2014 р. Справа № 911/1825/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Конекрейнс Україна», м. Одеса

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Пайп», м. Ірпінь смт.Коцюбинське

про стягнення 76 033,45 гривень.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Бондар Л. О.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Конекрейнс Україна» (далі - «позивач») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Пайп» (далі - «відповідач») про стягнення 76 033,45 гривень.

Провадження у справі №911/1825/14 порушено відповідно до ухвали суду від 20.05.2014 року та призначено справу до розгляду на 05.06.2014 року.

Позивач у судовому засіданні 05.06.2014 року позовні вимоги підтримав. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору (що підтверджується наявним у справі повідомленням про поштове вручення), у судове засідання 05.06.2014 року без поважних причин не з'явився, відзив на позов не подав.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвали суду направлялись за адресою, яка вказана у позовній заяві та в договорі, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

04.05.2011 року між Приватним акціонерним товариством «Конекрейнс Україна» (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укар-Пайп» (далі - відповідач, Замовник) було укладено Договір № 445150 на постачання двох двобалкових кранів і виконання робіт з їх монтажу та пуско-налагодження (далі - Договір). 19 жовтня 2012 року між Постачальником і Замовником було підписано додаткову угоду № 1 до Договору, якою було внесено зміни до деяких умов Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1) Постачальник зобов'язується поставити Замовникові вантажопідіймальні машини - двобалкові крани CXTD вантажопідйомністю 7,5 т (надалі - «Товар») відповідно до технічної специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Замовник зобов'язується прийняти Товар й оплатити його у повному обсязі у порядку і на умовах цього Договору. Пункт 1.2 Договору передбачає, що Постачальник зобов'язаний вчинити такі дії, які розуміються сторонами під поставкою Товару, вчиненою належно: а) виготовити і поставити Замовникові елементи металоконструкцій, комплектуючі й вузли Товару (надалі - «Обладнання») у строки і на умовах, що зазначені у цьому Договорі; б) виконати роботи зі збору, монтажу, пусконалагодження і провести приймальні випробування Товару (надалі - «Роботи») у строки і на умовах, зазначених у цьому Договорі.

Згідно з п. 3.1 Договору (у редакції додаткової угоди № 1) ціна Договору складає 1 060 453,80 грн. з ПДВ. Ця сума мала сплачуватися Замовником чотирма платежами:

- перший платіж у суміу 504 978,00 грн. - протягом 10 календарних днів від дати рахунку Постачальника;

- другий платіж у сумі 302 986,80 грн. - протягом 30 календарних днів від дати отримання Постачальником першого платежу, на підставі виставленого рахунку;

- третій платіж у сумі 100995,60 грн. - протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення Постачальника про готовність до відвантаження Товару, на підставі виставленого рахунку;

- четвертий платіж у сумі 168 326,00 грн.- протягом 10 календарних днів від дати акту передачі-приймання виконаних робіт і на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Замовник здійснив перші три платежі згідно з умовами Договору, четвертий платіж сплатив частково.

На виконання умов Договору у січні 2013 року Постачальник виконав роботи зі збирання, монтажу й налагодження двох вантажопідіймальних кранів у повному обсязі, що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 10 січня 2013 року, підписаним сторонами (копія акту долучена до матеріалів справи), факт виконання робіт у повному обсязі відповідачем не заперечено та не спростовано.

За фактом виконання робіт позивач надав відповідачеві рахунок-фактуру № КО-0000011 на оплату на суму 168 326,00 грн.

Відповідно до п. 3.2.4 Договору (у редакції додаткової угоди № 1) відповідач мав сплатити позивачеві 168 326,00 грн. в строк до 21 січня 2013 року. Однак, на порушення умов Договору, відповідач сплатив тільки 100 000,00 грн. 20 лютого 2013 року. Таким чином, 68 326,00 грн. відповідачем не доплачено. Відповідні обставини відповідачем в ході розгляду спору не заперечені та не спростовані.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Оскільки, відповідачем своєчасно не виконувались умови Договору щодо оплати товару, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні та 3 % річних від прострочених сум.

Зокрема, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, ним нараховано пеню за прострочення сплати четвертого платежу в частині 68 326,00 грн. в загальній сумі 1885,05 грн., 3 % річних за 29 днів прострочення сплати четвертого платежу в частині 100 000,00 грн. в сумі 238,36 грн., 3 % річних за 500 днів прострочення сплати четвертого платежу в частині 68 326,00 грн. в сумі 2807,92 грн., інфляційні втрати за прострочення сплати четвертого платежу в частині 68 326,00 грн. по квітень 2014 року в сумі 4600,39 грн.

Як передбачено п. 4.2 Договору у разі, якщо прострочення платежу перевищить 10 календарних днів від строку, зазначеного у п. 3.2 Договору Постачальник має право стягнути з Замовника пеню у розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен робочий день прострочення. При цьому, п. 4.3 Договору обмежує максимальний розмір пені за прострочення 5 % загальної суми Договору.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Оскільки розмір пені, передбачений п. 4.2 Договору, перевищує максимально дозволений розмір пені, встановлений Законом, позивач здійснив у розрахунку нарахування пені виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нарахована пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Умовами Договору не передбачено строк нарахування пені, більший ніж визначено п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на фактичну суму заборгованості 68 326,00 грн., існування якої відповідачем не заперечено та не спростовано. Відтак, вимога про стягнення нарахованої позивачем пені правомірна і підлягає задоволенню згідно уточнюючого розрахунку у сумі 1885,05 грн.

3% річних від несвоєчасно сплаченої суми 100 000,00 грн. у розмірі 238,36 грн., від суми боргу 68 326,00 грн. у розмірі 2807,92 грн. та 4600,39 грн. інфляційних втрат за прострочення сплати 68 326,00 грн. нараховані згідно з вимогами ст. 625 Цивільного кодексу України, їх нарахування відповідає фактичним обставинам справи, відтак наведені вимоги правомірні і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 68 326,00 грн. основного боргу, 1885,05 грн. пені, 3046,28 грн. 3 % річних та 4600,39 грн. інфляційних.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укар-Пайп» (08298, Київська обл., м. Ірпінь, смт Коцюбинське, вул. Меблева, будинок 1, код 37076096) на користь Приватного акціонерного товариства «Конекрейнс Україна» (65125, м. Одеса, вул. Успенська, 26, код 20013200) 68 326,00 грн. основного боргу, 1885,05 грн. пені, 3046,28 грн. 3 % річних, 4600,39 грн. інфляційних та 1827,00 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.

дата підписання 16.06.2014 року