Рішення

від 19.06.2014 по справі 916/1843/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2014 р.Справа № 916/1843/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс";

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К"

про стягнення 79629,39грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ : Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Транс" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" заборгованість в сумі 79629,39 гривень.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, шляхом надіслання ухвал суду на юридичну адресу, що вбачається з поштових повідомлень про вручення ухвал суду. За наведених обставин, суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.

07 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "С-Транс" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" (Покупець) було укладено Договір на поставку товару № 07/12/11-1 (далі за текстом - Договір), згідно якого Постачальник зобов'язався поставити Покупцю, а Покупець прийняти і оплатити в порядку, визначеному договором - бутила шампанська, товар поставляється окремими партіями на підставі замовлення покупця в якому зазначається кількість та асортимент товару, місце передачі товару та отримувача товару, у відповідності з умовами договору (п. 1.1 Договору).

Позивачем на виконання вказаного договору було здійснено поставку товару за видатковими накладним№РН-0000126 від 27.12.2012 року на суму 13860 гривень, №РН-0000119 від 01.12.2012 року на суму 13860 гривень, №РН-0000111 від 19.11.2012 року на суму 13860 гривень, №РН-0000109 від 09.11.2012 року на суму 27720 гривень, всього було поставлено на суму 69 300 гривень.

З урахуванням положень п. 4.2 Договору, покупець здійснює оплату кожної поставленої партії товару згідно рахунку-фактури шляхом банківського перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, ціна по договору за пляшку шампанську 0,75 л. Складає 1,65 гривень, п.4.4 договору.

Позивачем були виставлені рахунки-фактури №СФ-000123 від 05.11.2012 року на суму 27 720 гривень, №СФ-000127 від 19.11.2012 року на суму 13 800 гривень, №СФ-000138 від 01.12.2012 року на суму 13860 гривень, №СФ-000150 від 27.12.2012 року на суму 13860 гривень, які не були оплачені відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням прийнятих на себе договірних зобов'язань відповідачем та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 69 300 гривень та штрафні санкції в сумі 10 329,39 гривень, всього на суму 79 629,39 гривень.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" прийнятих на себе зобов'язань за умовами договору поставки товару № 07/12/11-1 від 07.12.2011року.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „С-ТРАНС" про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 69300 гривень підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 5141,39 гривень, 3%річних в розмірі 2 762,50 гривень та інфляційних витрат в розмірі 2425,50 гривень.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що за у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених п.4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його неточним оскільки сума пені за період з 01.01.2013 року по 01.07.2013 року буде становити - 5 113,01 гривень, яка суд стягує з відповідача на користь позивача.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору нараховано 3%річних в сумі 2762,50 гривень та інфляційних витрат в розмірі 2425,50 гривень. Розглянувши здійсненні позивачем розрахунки сум 3% річних та інфляційних витрат господарський суд відзначає їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3%річних в сумі 2762,50 гривень та інфляційних витрат в розмірі 2425,50 гривень за порушення зобов'язань за договором поставки підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНЖЕРОН і К" (67452, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 58; код ЄДРПОУ 31892908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „С-ТРАНС" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ вул..Шевченка,2, код ЄДРПОУ 23216122) заборгованість в сумі 69 300 (шістдесят дев'ять тисяч триста) гривень, пеню в сумі 5113 /п'ять тисяч сто тринадцять/ гривень, 3% річних в сумі 2762 /дві тисячі сімсот шістдесят дві/ гривни 50 копійок, інфляційні в сумі 2425 /дві тисячі чотириста двадцять п'ять/ гривень 50 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 /одна тисяча вісімсот двадцять сім/ гривень.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 20 червня 2014 року.

Суддя Гуляк Г.І.