Рішення

від 19.06.2014 по справі 904/2769/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.06.14р. Справа № 904/2769/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Акцепт", м. Херсон

до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал", м. Кривий Ріг

про стягнення 289 407,22 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар удового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Миргородський Б. М., представник за довіреністю № б/н від 21.05.14р.

від відповідача: Слюсар Д.В., представник за довіреністю № б/н від 17.06.14р

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Акцепт" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (далі - відповідач) про стягнення 289 407,22 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.14р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 22.05.14р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.05.14р. відкладено розгляд справи на 19.06.14р.

19.06.14р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судовому засіданні наведених позивачем обставин щодо суми основного боргу не спростував, але не визнав вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.06.14р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.13р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 07/02/13 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов п. 1.1. якого, позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товар (обладнання), а відповідач зобов'язався оплатити та прийняти його на умовах, що передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору купівлі-продажу, асортимент, номенклатура та об'єм обладнання, що поставляється по даному Договору, визначається відповідними специфікаціями, рахунками.

Згідно з п. 2.4 Договору купівлі-продажу розрахунок за поставлене позивачем обладнання проводиться у безготівковій формі - шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.13р. (п. 8 Договору купівлі-продажу).

Позивач звертає увагу, що відповідно до Специфікацій № 1 та № 2 відповідачем було замовлено електродвигуни у загальній кількості 23 шт.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору купівлі-продажу, позивачем було відвантажено у власність відповідача товар на загальну суму 558 900 грн., що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання цінностей та рахунками-фактурами (а.с.12-44).

15.02.13р. відповідачем було частково, а саме у розмірі 279 450,00 грн., сплачено вартість обладнання, що підтверджується довідкою з банківської установи (а.с.45-47).

Таким чином, як зазначає позивач, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 279450,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем 24.12.13р. було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості по Договору купівлі-продажу (а.с.48). Зазначену вимогу відповідач отримав 14.01.14р., про підтверджує поштового повідомлення про вручення (а.с.49).

Як зазначає позивач, вищевказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України були нараховані інфляційні витрати у розмірі 8004,90грн. та 3% річних у розмірі 1 952,32 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 279 450,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 8 004,90 грн.,3% річних у розмірі 1 952,32 грн., всього 289 407,22 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору купівлі-продажу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач наведених позивачем обставин щодо суми основного боргу не спростував, але не визнав вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних.

Відповідач посилаючись на п. 2.4, п. 3.1. Договору купівлі-продажу зазначив про те, що відповідно до умов Договору купівлі-продажу строк поставки товару не настав, оскільки оплата позивачеві не надійшла. Позивач виконав поставку без повної оплати товару з боку відповідача, тобто на власний розсуд здійснив власне виконання достроково. Відповідач прийняв виконання, але при цьому умови Договору купівлі-продажу не змінюються. Відповідач залишився винним доплатити за товар, але обов'язку із оплати останній не порушував.

Як зазначає відповідач, Договором купівлі-продажу передбачена лише передоплата, строк для передоплати не встановлений. Крім того, згідно з п. 1.2. Договору купівлі-продажу специфікацією визначаються лише асортимент, номенклатура та об'єм обладнання, а не умови і строки оплати. Додаткові угоди, якими би змінювався п. 1.2. Договору купівлі-продажу чи окремо було б передбачено узгодження порядку розрахунків у специфікації, відсутні.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарювання відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його неналежне виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору купівлі-продажу та встановлені судом обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 279 450,00 грн. є обґрунтованими, доведеними та визнаними відповідачем, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Господарський суд також бере до уваги той факт, що відповідач визнав суму боргу перед позивачем у повному обсязі. Таким чином, відповідач своїми діями у повному обсязі прийняв умови Договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані інфляційні витрати у розмірі 8004,90 грн. та 3% річних у розмірі 1 952,32 грн., розрахунок яких судом перевірений та визнаний такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, господарський суд не бере до уваги твердження відповідача щодо неправомірного нарахування інфляційних витрат та 3% річних, виходячи з наступного.

Наслідки прострочення відповідачем грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати позивачеві.

Також, господарський суд бере до уваги той факт, що позивачем нарахування інфляційних витрат та 3% річних здійснюється з січня 2014 року, тобто після того, як відповідачем була отримана досудова вимога про сплату боргу.

Крім того, господарський суд бере до уваги умови оплати поставленого товару зазначені у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Криворізький завод "Універсал" (50005, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, буд. 8, код ЄДРПОУ 01234929, р/р26002060431644 в КФ "ПриватБанк", МФО 305750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Акцепт" (73000, м. Херсон, вул. 21 Січня, буд. 37, кім. 802, код ЄДРПОУ 37744549, р/р 26002068346001 в ПАТ "Національний кредит", МФО 320702) заборгованість у розмірі 279 450,00 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.), інфляційні витрати у розмірі 8 004,90 грн. (вісім тисяч чотири грн. 90 коп.), 3% річних у розмірі 1 952,32 грн. (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 32 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 5788,14грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят вісім грн. 14 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Н.Е. Петренко

Повне рішення складено 20.06.14р.