Рішення

від 17.06.2014 по справі 923/554/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 р. Справа № 923/554/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЕМ-ЕС-АЙ", м. Харків

до приватного підприємства "АГРО-МАРКЕТ-ЮГ", м. Херсон

про стягнення 29842 грн. 43 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ЕМ-ЕС-АЙ" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "АГРО-МАРКЕТ-ЮГ" (відповідач) про стягнення 29842 грн. 43 коп. боргу за договором постачання.

Позивач звернувся до суду з заявою від 12.06.2014 р., згідно якої підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи документами, без участі його уповноваженого представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштових відправлень (а.с. 30, 33), але явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, витребувані судом документи не надав; поважність причин, що унеможливили виконання обов'язкових вимог суду не пояснив і належними доказами не підтвердив.

Неявка представника відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «ЕМ-ЕС-АЙ» та приватним підприємством «АГРО-МАРКЕТ-ЮГ» 06.02.2013 року було укладено Договір №П13026 (надалі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність відповідача, а відповідач забов'язується прийняти і оплатити товар: автомобільні запчастини, автомобільні масла і автомобільні хімічні речовини, вказаний в рахунках-фактурах і видаткових накладних.

У п.п.2.1. п.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості товару на підставі рахунку-фактури, що виписується на підставі замовлення покупця, погодженого обома сторонами, шляхом перерахування 100% загальної суми на поточний рахунок постачальника в строк 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару, дата отримання вказана в накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору позивач за період з 01.03.2013 року по 01.04.2013 року здійснив поставку товару в кількості 423 штук на загальну суму 25721,13 грн. з дотриманням умов про кількість, якість, асортимент, строки згідно договору. Підтвердженням факту поставки є видаткова накладна №371 від 04.03.2013 року і №632 від 01.04.2013 року (а.с. 11, 14).

Згідно накладної №371 і №632, товар було поставлено 04.03.2013 року і 01.04.2013 року. Кінцевим терміном його оплати відповідно до умов Договору було 11.03.2013 року і 08.04.2013 року. Однак відповідач частково розрахувався за товар згідно підписаною сторонами видаткової накладної №371 у розмірі 16700,00 грн. Борг за товар поставлений згідно видаткової накладної №371 від 04.03.2013 року складає 4773,18 грн., а за видатковою накладною №632 від 01.04.2013 р. становить 4247,95 грн.

Таким чином, основний борг відповідача за отриманий товар становить 9021 грн. 13 коп.

Також позивачем відповідачу направлялась претензія з вимогою про сплату заборгованості № MSI-1/2014/04 від 26.02.2014 р. (а.с. 19 - 20), яку відповідач отримав 12.03.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 21). Однак відповіді від відповідача на претензію не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 9021 грн. 13 коп. основного боргу є обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання 378 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 286 грн. 81 коп. 3% річних.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В даному випадку п.п. 5.2 п. 5 Договору за порушення покупцем термінів оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з дня порушення зобов'язання і до дня його виконання.

Згідно п.п. 5.3 п.5 договору окрім пені, в разі прострочення платежу на термін понад 30 календарних днів покупець забов'язаний сплатити штраф у розмірі 30 % від вартості неоплаченого в строк товару.

Так, позивачем нараховано 17449 грн. 19 коп. пені за несвоєчасну оплату товару по видаткових накладних № 371, № 632 та 2706 грн. 34 коп. штрафу.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 17449 грн. 19 коп. пені, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових вимог" за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено вище, п.п. 5.2 п. 5 договору сторони погодили, що пеня нараховується з дня порушення зобов'язання і до дня його виконання.

Отже, за здійсненим судом розрахунком розмір пені, що підлягає до стягнення становить 1302 грн. 80 коп., а саме: 715 грн. 19 коп. по видатковій накладній № 371 від 04.03.2013 р. за період з 12.03.2013 р. по 16.04.2014 р. та 587 грн. 61 коп. по видатковій накладній № 632 від 01.04.2013 р. за період з 09.04.2013 р. по 16.04.2014 р.

За таких обставин позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЕМ-ЕС-АЙ" підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9021 грн. 13 коп. основного боргу, 378 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 286 грн. 81 коп. 3% річних, 2706 грн. 34 коп. штрафу та 1302 грн. 80 коп. пені.

В решті позову відмовляється.

Згідно зі ст. 49 ГПК України суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "АГРО-МАРКЕТ-ЮГ" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Сенявіна, буд. 132, кв. 128, код ЄДРПОУ 37124914) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ЕМ-ЕС-АЙ" (61070, Харківська область, м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 1, код ЄДРПОУ 19344541) - 9021 грн. 13 коп. основного боргу, 378 грн. 96 коп. втрат від інфляції, 286 грн. 81 коп. 3% річних, 2706 грн. 34 коп. штрафу, 1302 грн. 80 коп. пені, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні решти позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19.06.2014 р.

Суддя Л.І. Александрова