Рішення

від 11.06.2014 по справі 922/503/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2014 р.Справа № 922/503/14

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Бринцев О.В. , Шатерніков М.І.

при секретарі судового засідання Лобові Р.М.

розглянувши справу

за позовом Нововодолазька селищна рада смт. Н. Водолага до Нововодолазький ринок, с. Нова Водолага, 3-я особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, смт Нова Водолага; 2) Фізична особа ОСОБА_2, смт. Нова Водолага; 3) Фізична особа ОСОБА_3, м. Харків; 4) Фізична особа ОСОБА_4, м. Харків; 5) Фізична особа ОСОБА_5, смт. Нова Водолага; 6) Реєстраційна служба Нововодалазького районного управління юстиції, смт Нова Водолага; 7) Нововодолазьке мале комунальне підприємство інвентаризації, смт. Нова Водолага; 8) Комунальне підприємство "Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро", смт. Нова Водолага. про припинення права користування, скасування державного акту на право постійного користування землею за участю представників сторін:

Представник позивача - Мякота Т.М., дов. № 293 від 14.03.2014 року, Єфіменко А.В., дов. № 282 від 11.03.2014 року.

Представник відповідача - Петрова О.В., дов. № 17 від 14.03.2014 року.

Третя особа (1) - ОСОБА_6 (за довіреністю)

Третя особа (2) - не з"явився.

Третя особа (3) - не з"явився.

Третя особа (4) - не з"яввися.

Третя особа (5) - не з"явився.

Третя особа (6) - Микитенко Н.І. (за довіреністю).

Третя особа (7) - Матюшенко Я.О., дов. від 10.06.2014 року.

Третя особа (8) - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Нововодолазька селищна рада, смт Нова Водолага, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Нововодолазький ринок", смт. Нова Водолага, в якому просить суд:

1. Припинити право користування земельними ділянками Приватного підприємства "Нововодолазький ринок" відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-21-57-0001398, виданого ПП "Нововодолазький ринок" 06.09.1996 року.

2. Скасувати Державний акт на право постійного користування землею серія ХР-21-57-0001398, виданого ПП "Нововодолазький ринок" 06.09.1996 року для ведення торгівельної діяльності, відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради народних депутатів від 09 липня 1996 року № 640 в зв"язку з ліквідацією юридичної особи - Спільного підприємства "Нововодолазький ринок".

Ухвалою господарського суду від 18.02.2014р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 17.03.2014р. об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 26 березня 2014р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1; Фізичну особу ОСОБА_2; Фізичну особу ОСОБА_3 ; Фізичну особу ОСОБА_4; Фізичну особу ОСОБА_5; Реєстраційну службу Нововодалазького районного управління юстиції; Нововодолазьке мале комунальне підприємство інвентаризації.

Ухвалою господарського суду від 08.04.2014р. для розгляду справи № 922/503/14 призначено судову колегію.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 08.04.2014р. призначено склад судової колегії для розгляду справи № 922/503/14: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Погорелова О.В.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро", смт. Нова Водолага. Розгляд справи відкладено на 11.06.2014р. об 11:00 год.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 29.05.2014р., в зв"язку з закінченням повноважень судді Погорелової О.В., змінено склад судової колегії та для розгляду справи № 922/503/14 призначено судову колегію у складі: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Бринцев О.В., Шатерніков М.І.

У призначеному судовому засіданні 11.06.2014р. представник позивача та перша третя особа позов підтримали, наполягали на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2014р. проти позову заперечував.

Представник шостої третьої особи, на виконання вимог ухвал господарського суду, через канцелярію суду, надав витребувані судом письмові додаткові докази (вх. №19515), які колегія суддів досліджує та долучає до матеріалів справи.

Представник сьомої третьої особи, присутній в судовому засіданні 11.06.2014р. проти позову не заперечував.

Інші представники третіх осіб у судове засідання 11.06.2014р. не з"явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представники позивача, відповідача та присутні представники третіх осіб пояснили, що ними надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради народних депутатів від 09 липня 1996 року № 640, Нововодолазькою селищною радою народних депутатів Нововодолазького району Харківської області України було надано у постійне користування 0,3424 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення торгівельної діяльності спільному підприємству "Нововодолазький ринок", та виданий 06 вересня 1996 року Державний акт на право постійного користування землею серія ХР-21-57-001398, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20.

Відповідно до плану зовнішніх меж в Державному акті зазначені три земельні ділянки: по АДРЕСА_1; АДРЕСА_2 - нежитлова будівля, магазин; АДРЕСА_3 - земельна ділянка без будівель для здійснення торгівельної діяльності.

Спільне підприємство "Нововодолазький ринок", відповідно до Статуту було створене засновниками - Харківською облспоживспілкою та райспоживспілками Харківської області згідно переліку.

Постановою правління Харківської спілки споживчих товариств від 28.01.2003 року 42 «Про реорганізацію спільного підприємства «СП Н.Водолазький ринок» було реорганізоване спільне підприємство «Н.Водолазький ринок» шляхом приєднання його до облспоживспілки.

Постановою правління Харківської спілки споживчих товариств від 29 січня 2003 року № 71 було створене підприємство "Нововодолазький ринок" Харківської облспоживспілки. 21 березня 2003 року був зареєстрований Статут Підприємства Харківської облспоживспілки "Нововодолазький ринок", реєстраційна справа № 04059645Ю001е0220, включений в ЄДР 29.11.2004 року № 14671200000000042.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників № 7 від 16 травня 2012 року було створене Приватне підприємство «Нововодолазький ринок».

Як зазначає позивач в позовній заяві, підприємство Харківської облспоживспілки «Нововодолазький ринок», з моменту його створення в 2003 році не оформило належних правовстановлюючих документів на земельні ділянки у встановленому порядку тому не набуло і не могло набути права постійного користування спірною земельною ділянкою, в зв"язку з чим, у нього відсутній статус землекористувача стосовно спірної земельної ділянки.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, Нововодолазька селищна рада зазначила, що, оскільки Державний акт на право постійного користування землею ХР -21-57-001398 видано спільному підприємству Нововодолазький ринок, яке ліквідовано, з часу ліквідації спільного підприємства Нововодолазький ринок вказаний державний акт втратив чинність. В зв"зку з чим, внаслідок припинення діяльності спільного підприємства Нововодолазький ринок припинилося його право користування земельною ділянкою за зазначеним державним актом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, яке знаходиться під особливою охороною держави.

За приписами статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України). Реалізовуючи зазначені повноваження, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування мають право змінювати цільове призначення земельних ділянок, які відчужуються або передаються в оренду чи постійне користування.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначений порядок передачі земельних ділянок в оренду, а саме, передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки; передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Також, як вбачається з приписів п. 12 Розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади, згідно з положеннями ст. 186 цього Кодексу проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст.125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, згідно ч. 1 ст. 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Право постійного користування земельними ділянками - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (ч.І ст.92 ЗКУ).

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Як встановлено судом, відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради народних депутатів від 09 липня 1996 року № 640, Нововодолазькою селищною радою народних депутатів Нововодолазького району Харківської області України було надано у постійне користування 0,3424 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для ведення торгівельної діяльності спільному підприємству "Нововодолазький ринок", та виданий 06 вересня 1996 року Державний акт на право постійного користування землею серія ХР-21-57-001398, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 20.

Відповідно до матеріалів справи, постановою правління Харківської спілки споживчих товариств від 28.01.2003 року 42 «Про реорганізацію спільного підприємства «СП Н.Водолазький ринок» було реорганізоване спільне підприємство «Н.Водолазький ринок» шляхом приєднання його до облспоживспілки.

Постановою правління Харківської спілки споживчих товариств від 29 січня 2003 року № 71 було створене підприємство Нововодолазький ринок Харківської облспоживспілки. 21 березня 2003 року був зареєстрований Статут Підприємства Харківської облспоживспілки Нововодолазький ринок, реєстраційна справа № 04059645Ю001е0220, включений в ЄДР 29.11.2004 року № 14671200000000042.

Відповідно до протоколу загальних зборів засновників № 7 від 16 травня 2012 року було створене Приватне підприємство «Нововодолазький ринок».

Відповідно до п.1.2 Статуту Підприємства Харківської облспоживспілки «Нововодолазький ринок», зареєстрованого 21 березня 2003 року, підприємство облспоживспілки "Нововодолазький ринок" створено виділенням з облспоживспілки на базі майна СП "Нововодолазький ринок", реорганізованого приєднанням до облспоживспілки, відповідно до рішення зборів Ради Засновників спільних підприємств облспоживспілки від 06 липня 2001 року, протокол № 5 , та постанови правління облспоживспілки від 29 січня 2003 року №71 Ю„ Про створення підприємства Нововодолазький ринок Харківської облспоживспілки з передачею йому прав та зобов'язань СП "Нововодолазький ринок", які перейшли до облспоживспілки в результаті його реорганізації.

Згідно зі статтею 27 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. Таким чином, реорганізація підприємства є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

За приписами статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абзацом 11 пункту 5.3 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 передбачено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Таким чином, після реорганізації, юридичним особам, які використовували земельні ділянки на праві постійного користування, необхідно звернутися до відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування для переоформлення права користування земельними ділянками на умовах оренди землі.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства та матеріалів справи дає підстави колегії суддів дійти висновку, що з моменту створення відповідача, як приватного підприємства та зміни його організаційно-правової форми, у нього виникли зобов'язання укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки.

В силу статті 22 Земельного кодексу України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

В порушення зазначеної норми законодавства відповідач не звертався до землевпорядних організацій з метою зміни до державного акту на право користування землею щодо меж, площі спірної земельної ділянки та користувача не вносилися, документу на право користування землею не оформлено та не зареєстровано.

Після зміни організаційно-правової форми відповідач згідно вимог Закону України "Про землеустрій", Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 22.06.2009 р. № 325, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.08.2009 р. за № 735/16751 та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1999 р. за № 354/3647 відповідач також не звертався до відповідних органів з питання замовлення та виготовлення технічної документації із землеустрою щодо переоформлення державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого до його реорганізації.

Крім того, за період з моменту отримання Державного акту на право постійного користування землею ХР-21-57-001398 від 06.09.1996р. спільним підприємством "Нововодолазький ринок" будь-які зміни до державного акту не зареєстровані в установленому порядку, що підтверджується листлм відділу Держземагентства у Нововодолазькому районі Харківської області №0614/278 від 25.03.2014р.

Земельний кодекс України не передбачає жодних вийняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів, а тому Підприємство Харківської облспоживспілки Нововодолазький ринок та Приватне підприємство «Нововодолазький ринок» могло та може набувати таке право на загальних засадах.

Отже, право користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем до теперішнього часу не оформлено та не зареєстровано.

Водночас, слід зазначити, що, відповідно до матеріалів справи, приватне підприємство «Нововодолалазький ринок» згідно Статуту, є власним підприємством засновників, які відповідно до договорів купівлі-продажу корпоративних прав Харківської облспоживспілки у підприємстві Харківської облспоживспілки «Нововодолазький ринок» викупили частину корпоративного права Харківської облспоживспілки в підприємстві, та створили власне приватне підприємство.

З матеріалів справи вбачається, що, відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2006 року Харківська облспоживспілка (Продавець) передала у власність, а ОСОБА_5 (Третя особа, Покупець) прийняв у власність на умовах купівлі-продажу нежитлову будівлю, адміністративну будівлю Нововодолазького ринку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15201653 від 11 липня 2007 року за ОСОБА_5 зареєстроване право власності на зазначену нежитлову будівлю.

Відповідно до договорів купівлі-продажу від 13 вересня 2011 року, реєстраційні № 5979, № 5985, № 5982 Харківська облспоживспілка (Продавець) передала у власність, а ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (Треті особи по справі, покупці) прийняли у власність на умовах купівлі-продажу по 1/3 частці нежитлової будівлі, магазину на земельній ділянці селищної ради, яка знаходиться за адресою Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Водолага, провулок Кооперативний, будинок 2-а. Відповідно до витягів про державну реєстрацію прав за зазначеними особами зареєстровано право власності на 1/3 частку зазначеної нежитлової будівлі за кожним.

06 травня 2010 року ОСОБА_1 (третя особа по справі, покупець) на підставі рішення виконавчого комітету Нововодолазької селищної ради № 87 від 25 березня 2010 року отримала у власність нежитлову будівлю, кафе-бар на земельній ділянці Нововодолазької селищної ради, загальною площею 61,5 квадратних метрів, що знаходиться за адресою Харківська область, Нововодолазький район, смт Нова Володага, площа Кооперативна, 13а. Зазначена будівля частково розташована на земельній ділянці, яка зазначена в Державному акті на право постійного користування землею.

Пунктами "а", "е" ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Крім того, ч. 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у випадку коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Отже, разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна, відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 19 червня 2012 року по справі № 3-30гс12.

Крім того, колегія суддів зазначає, що порівняльно-правовий аналіз норм земельного законодавства дає підстави вважати, що законодавець розмежовує поняття «надання» та «придбання» земельної ділянки в користування або у власність.

Під наданням земельної ділянки в користування або у власність законодавець розуміє як прийняття органом відповідного рішення про надання землі у власність або в користування, так і подальше оформлення документа, який згідно зі статтею 126 ЗК посвідчує право на землю.

Придбання земельної ділянки у власність - це виникнення права на земельну ділянку, яка раніше надавалася і на яку є правовстановлюючі документи, визначені статтею 126 ЗК, на підставі цивільно-правовової угоди.

Таким чином, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, установлених договором. При цьому документом, який посвідчує право на землю є відповідні документи, які видавалися при її наданні.

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України в постанові від 06 листопада 2012 року по справі № 21-335а12.

Пунктом 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №6 передбачено, що у вирішенні спорів щодо переходу права власності або права користування земельними ділянками внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК, статей 116, 123, 124, 126 ЗК.

Отже, із аналізу наведених правових норм вбачається, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку.

Зважаючи на наявність у відповідача Державного акту на постійне кристування, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташовано на цій земельній ділянці, право користування (оренди) землею перейшло до нового власника нерухомого майна. Тобто, з моменту укладення договорів купівлі-продажу, припинилось право користування земельними ділянками Приватним підприємством "Нововодолазький ринок" відповідно до Державного акту на право постійного користування землею виданого спільному підприємству Нововодолазький ринок 06.09.1996р.

Статтею 19 Конституції України гарантовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно п.10 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Це кореспондується із способами захисту прав, визначеними абз.2 ч.2 ст. 20 ГК України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, та п. "г"ч.3 ст. 152 ЗК України (визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Положення цієї та інших названих вище норм ЦК України застосовуються до спірних правовідносин в силу п.4 його, ЦК, Прикінцевих та перехідних положень.

Згідно п.2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Враховуючи, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, враховуючи припинення судом права користування земельними ділянками, суд вважає вимогу позивача про скасування державного акту на право постійного користування землею серія ХР-21-57-0001398, виданого ПП "Нововодолазький ринок" 06.09.1996 року для ведення торгівельної діяльності, відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради народних депутатів від 09 липня 1996 року № 640.

Стосовно строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Законодавством, що діяло раніше, а саме ст.83 ЦК УРСР 1963р. було визначено, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Таким чином на вимоги позивача про повернення з незаконного володіння відповідача спірних земельних ділянок та на вимоги, які є взаємообумовленими і тому нерозривно з ними пов'язаними (про визнання недійсними рішення, держакту, договору на тимчасове користування земельною ділянкою), позовна давність не поширювалась, а відтак з моменту набрання чинності ЦК України 2003р. вони підпадають під дію його норм.

Відповідно п.4 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 20.12.2011р. №4176-VI, котрим з частини першої статті 268 ЦК України було виключено пункт 4, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Цей Закон від 20.12.2011р. №4176-VI був опублікований в газеті "Голос України" від 14.01.2012р. №6 і таким чином набув чинності 15.02.2012р.

За таких обставин, в даному разі позовна давність не поширюється на вимогу позивача про припинення права користування земельними ділянками, як на вимогу, власника (держави) право власності (на землю) якого порушено. Те саме з урахуванням системного зв'язку ст. 268 та ст. 266 ЦК України стосується додаткової вимоги - вимоги про скасування державного акту.

Крім того, приходячи до висновку про відсутність правових підстав для застосування до даних вимог позовної давності та необхідність у зв'язку з цим задоволення позовних вимог колегія суддів приймає до уваги, що такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України у аналогічній справі (постанова ВГСУ від 15.06.2010р. у справі №52/107-08).

Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: зокрема, в мотивувальній частині вказуються обставини справи, встановлені господарським судом; причини виникнення спору; докази, на підставі яких прийнято рішення; зміст письмової угоди сторін, якщо її досягнуто; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін, їх пропозиції щодо умов договору або угоди сторін; законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення; обгрунтування відстрочки або розстрочки виконання рішення;

Резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Таким чином, резолютивна частина рішення узгоджується з підставами задоволення або відмови в задоволенні позову, викладеними в мотивувальній частині рішення.

Враховуючи викладене та те, що резолютивна частина рішення не повинна містити підстави для задоволення або відмови в задоволенні позову, яка викладена в мотивувальній частині рішення, колегія суддів відмовляє в частині позовних вимог про скасування Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-21-57-0001398, виданого ПП "Нововодолазький ринок" 06.09.1996 року для ведення торгівельної діяльності, відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради народних депутатів від 09 липня 1996 року № 640, в зв"язку з ліквідацією юридичної особи - Спільного підприємства "Нововодолазький ринок", як про це зазначив позивач в прохальній частині позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 13, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 15, 16, 21, 256, 257, 266, 267, 268, 375, 377, 393 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, Господарського кодексу України, ст.ст. 12, 16, 18, 22, 27, 92, 116, 120, 124, 125, 141 Земельного кодексу України керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82- 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити право користування земельними ділянками Приватного підприємства "Нововодолазький ринок" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Кооперативна, 24, код ЄДРПОУ 01562591) відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серія ХР-21-57-0001398, виданого ПП "Нововодолазький ринок" 06.09.1996 року.

Скасувати Державний акт на право постійного користування землею, серія ХР-21-57-0001398, виданого Спільному підприємству "Нововодолазький ринок" 06.09.1996 року для ведення торгівельної діяльності, відповідно до рішення Нововодолазької селищної ради народних депутатів від 09 липня 1996 року № 640.

Стягнути з Приватного підприємства "Нововодолазький ринок" (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Кооперативна, 24, код ЄДРПОУ 01562591) на користь Нововодолазької селищної ради (63200, Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Леніна, 14, код ЄДРПОУ 04397997) суму сплаченого судового збору в розмірі 2436,00 грн.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 16.06.2014 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя Р.М. Аюпова О.В. Бринцев М.І. Шатерніков

справа № 922/503/14