Ухвала

від 11.06.2014 по справі 814/741/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/741/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Джабурія О.В., Ступакової І.Г.,

при секретарі - Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Тівер" на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Тівер" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ТОВ "Торгівельно-промислова компанія Тівер" звернулось з адміністративним позовом, в якому, посилаючись на незаконність прийнятих рішень, просило скасувати податкові повідомлення-рішення:

податкове повідомлення-рішення №0002332301 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 94679,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 558,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0002342301 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 31811,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6779,00грн.;

податкове повідомлення-рішення №0002422301 від 30.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3576,00грн. (при цьому штрафні (фінансові) санкції не застосовано);

податкове повідомлення-рішення №0002352301 від 30.10.2012 року, яким до позивача застосовано штраф відповідно до п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України за порушення п.2 ст.3, п.1 ст. 8, п. 3, 5, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року адміністративний позов було задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0002332301 від 30.10.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 26500 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6508 гривень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0002422301 від 30.10.2012 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0002342301 від 30.10.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 63 гривні та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою ТОВ "Торгівельно-промислова компанія Тівер" подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене при неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 26.09.2012 по 04.10.2012 ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельно-промислова компанія ТІВЕР», за наслідками якої складено акт від 11.10.2012 №2807/22-200/34234282 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012».

Перевіркою встановлено порушення суб'єктом господарювання ст.8, ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.121, 137, 138, 139, 198, 201 ПК України.

За наслідками перевірки на підставі акта ДПІ прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0002342301 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 31811,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6779,00грн.;

податкове повідомлення-рішення №0002422301 від 30.10.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 576,00 грн. (при цьому штрафні (фінансові) санкції не застосовано);

податкове повідомлення-рішення №0002332301 від 30.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 94 679,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7 558,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0002352301 від 30.10.2012 року, яким до позивача застосовано штраф відповідно до п.121.1 ст.121 ПК України за порушення п.2 ст.3, п.1 ст.8, п.3, 5, 6 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0002332301 слугував висновок контролюючого органу про: не включення до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_1, що не була повернута не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання (податок на прибуток 25816грн., штрафні санкції 6454грн.); відсутність документів на підтвердження задекларованих операцій (витрат); завищення валових витрат на 6000грн. шляхом зазначення в декларації про нарахування та сплату податків і зборів, які підприємством фактично не сплачувались, оскільки суб'єкт господарювання не є їх платником; завищення валових витрат за рахунок експедиційних послуг ПП «Євроторг» (податок на прибуток 29211грн., штрафні санкції 1050грн.); завищення валових витрат за рахунок віднесення до них витрат по придбанню товарів у фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку (ФОП ОСОБА_2 на суму 4913грн. (ІV квартал 2011 року), ФОП ОСОБА_3 на суму 145грн. (ІІІ квартал 2011 року), ФОП ОСОБА_4 на суму 10433грн. (ІV квартал 2011 року), ФОП ОСОБА_5 на суму 349грн. (ІІІ квартал 2011 року)), що сплачують єдиний податок, на суму 15840грн. (податок на прибуток 3643грн., штрафна санкція 0грн.); віднесення до складу валових витрат витрат, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, а саме послуги з озеленення офісу (ПП «Євроторг»), чим завищено витрати на суму 30000грн. (донараховано податок на прибуток на суму 6900грн.); завищення сум амортизаційних відрахувань на меблі, що були придбані у ТОВ «Транс Гарант Сервіс», на суму 3069грн. (донараховано податок на прибуток в сумі 684грн., штрафна санкція 54грн.).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0002342301 та податкове повідомлення-рішення №0002422301 слугував висновок контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у ТОВ «Транс Гарант Сервіс», експедиційні послуги ПП «Євроторг» (донараховано ПДВ на суму 25748грн., штрафні санкції 5263грн.), послуги ПП «Євроторг» з озеленення офісу (донараховано ПДВ на суму 6000грн., штрафні санкції на суму 1500грн.).

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0002352301 слугував висновок контролюючого органу про порушення суб'єктом господарювання порядку зберігання бухгалтерських документів - перевіркою встановлено відсутність (незабезпечення зберігання) регістрів бухгалтерського обліку.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що встановлене порушення позивачем податкового законодавства, які докладно викладені в акті перевірки, за виключенням висновку про порушення порядку повернення поворотної фінансової допомоги.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податкового кодексу України.

За змістом ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

На підставі ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, наукової, дослідницької, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За правилами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що під терміном "валові витрати виробництва та обігу" (далі - валові витрати) розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Разом з тим, підставою для включення до валових витрат будь-яких витрат є пов'язаність таких витрат із господарською діяльністю. Згідно пункту 5.1 даного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товару (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

На підставі п.135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Згідно п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

За змістом п.139.1.9 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

На підставі пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

За правилами п.198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

На підставі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За правилами ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються, зокрема, на таких принципах: превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Вказані норми податкового законодавства визначають, що до складу витрат, які дають право формувати податковий кредит, можуть бути віднесені витрати, що безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та підтверджені належними та достатніми первинними документами. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про реальну господарську операцію та підтверджує її здійснення. Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (послуг) саме у контрагента, зазначеного в первинних документах. За відсутністю останнього ж, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту. Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є доведеність фактичного понесення вказаних витрат по реальним (справжнім) господарським операціям, проведених між легітимними суб'єктами господарювання та належним чином оформлених відповідними первинними документів, та використання придбаних товарів (послуг) саме в господарській діяльності платника податків, направленої на отримання економічного ефекту (прибутку) від такої діяльності.

Водночас, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних (які є обов'язковим, але не вичерпними доказом товарності господарської операції), не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності. Не можуть бути включені до складу валових витрат (податкового кредиту), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) не підтверджені дійсними розрахунковими, платіжними та іншими документами, або по безтоварним господарським операціям.

Право на нарахування податкового кредиту та віднесення витрат підприємства до валових витрат, крім наявності належним чином оформлених первинних документів, інформація в яких стосовно господарської операції повинна бути викладена конкретно, повно, зрозуміло та правдиво, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальності факту придбання платником податку товарів (послуг) саме у зазначеного в первинних документах суб'єкта господарювання.

Придбання контрагентом позивача товарів (послуг), в осіб, які не є належними платниками ПДВ, приватних осіб, які безпідставно діють від імені юридичних осіб, фіктивних підприємств, або по безтоварним господарським операціям не дає права на формування податкового кредиту та відшкодування з бюджету податку на додану вартість.

Підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є доведеність фактичного понесення вказаних витрат по реальним (справжнім) господарським операціям, проведених між легітимними суб'єктами господарювання та належним чином оформлених відповідними первинними документів, та використання придбаних товарів (послуг) саме в господарській діяльності платника податків, направленої на отримання економічного ефекту (прибутку) від такої діяльності.

В ході досліджених в ході судового розгляду обставин встановлена обгрунтована позиція контролюючого органу щодо порушень позивачем податкового законодавства, які докладно викладені в акті перевірки, за виключенням висновку про порушення порядку повернення поворотної фінансової допомоги та висновку про завищення сум амортизаційних відрахувань на меблі, що були придбані у ТОВ «Транс Гарант Сервіс».

Позиція податкового органу зводиться до того, що суб'єктом господарювання не включено до складу доходів суму поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_1 та не повернутої не пізніше 365 днів з дня її отримання.

За правилами п.14.1 ст.14 ПК України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення. Цим же пунктом передбачено необхідні умови проведення поворотної фінансової допомоги: наявність договору (у даному випадку - це договір від 10.05.2011 року № 105); відсутність нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами (що дотримано позивачем); обов'язкове повернення коштів - кошти було надано засновником підприємства ОСОБА_1 та повернуто на її картку не пізніше 365 днів з моменту отримання суб'єктом господарювання такої допомоги.

В ході судового розгляду позивачем надано банківські виписки на підтвердження отримання підприємством та повернення ОСОБА_1 в межах 365 днів саме поворотної фінансової допомоги. Судження ДПІ про завищення сум амортизаційних відрахувань на меблі, що були придбані у ТОВ «Транс Гарант Сервіс», з мотивів неможливості контрагентом (ТОВ «Транс Гарант Сервіс»), який не знаходиться за місцем реєстрації, здійснювати господарську діяльність, в тому числі реалізацію офісних меблів, базуються тільки на припущеннях, що не підтверджені достатніми та допустимими доказами.

Таким чином, протиправними є: податкове повідомлення-рішення №0002332301 від 30.10.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 26500 гривень та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6508 гривень (сума на яку збільшено грошове зобов'язання (та визначено штрафні санкції) з податку на прибуток в зв'язку з не включенням до складу доходів суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника ОСОБА_1 та не повернутої, на думку ДПІ, не пізніше 365 днів з дня її отримання); податкове повідомлення-рішення №0002422301 від 30.10.2012 року (зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в зв'язку з неправомірністю, на думку ДПІ, завищення сум амортизаційних відрахувань на меблі, що були придбані у ТОВ «Транс Гарант Сервіс»); податкове повідомлення-рішення №0002342301 від 30.10.2012 року в частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем на суму 63 гривні (сума збільшення податкового зобов'язання з ПДВ в зв'язку з неправомірністю, на думку ДПІ, завищення сум амортизаційних відрахувань на меблі, що були придбані у ТОВ «Транс Гарант Сервіс») та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 16 гривень.

Однак дії суб'єкта господарювання в частині формування витрат та податкового кредиту за операціями по придбанню у ПМП «Євроторг» експедиційних послуг та послуг з озеленення офісу є неправомірними з огляду на наступне.

Так, серед суттєвих умов віднесення до валових витрат, пов'язаних з виконанням робіт, є можливість за наявними первинними документами встановити об'єм робіт та якісні показники виконання робіт для їх ідентифікації (в випадку, що є предметом судового дослідження, в первинних документах повинно бути конкретно зазначено - які саме роботи (послуги) виконувались). Не можуть вважатися первинними документами акти прийняття виконаних робіт, що не містять інформації про конкретні вид та об?єм робіт, критерії визначення вартості робіт та, відповідно, доцільність використання їх в господарській діяльності суб'єкта господарювання (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат. 04.04.2011 року між позивачем та ПМП «Євроторг» укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого позивач є Клієнтом, а ПМП «Евроторг» є Експедитором. На підтвердження надання послуг позивачем до суду надано акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які не надавались контролюючому органу при проведені перевірки. Із товарно-транспортних накладних слідує, що: вантажовідправником та вантажоодержувачем товару є ТОВ «ТПК ТІВЕР»; місце відправки (завантаження) - зазначені тільки населені пункти (точна адреса не зазначена), місце доставки вантажу (розвантаження) - м. Миколаїв (точна адреса не зазначена). Тобто, із документів слідує, що позивач доставляв товар сам собі, при цьому не маючи складів та/або іншого нерухомого майна (власного або орендованого) для зберігання товарів, придбаваючи для цього експедиційні послуги (в тому числі супроводжування власних товарів) у третьої особи. Позивачем не вказано критерії визначення вартості послуг (робіт) та, відповідно, доцільність використання їх в господарській діяльності суб'єкта господарювання (направленість на отримання прибутку, а не завищення валових витрат) і правомірність формування валових витрат. Позивачем також економічно не обґрунтовано віднесення до складу валових витрат витрати, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, - послуги ПМП «Євроторг» з озеленення офісу. В неконкретних актах виконаних робіт (озеленення офісу) не зазначено, які саме послуги надавались контрагентом, їх об'єм, критерії визначення вартості. Позивачем не спростовані доводи контролюючого органу, викладені в акті перевірки і підтверджені належними та допустимими доказами. Надані позивачем первинні документи не відповідають вимогам діючого законодавства, а отже не підтверджують товарність господарських операцій.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Тівер" є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія Тівер" залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року у справі № 814/741/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі - 16 червня 2014 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: І.Г. Ступакова