Рішення

від 05.05.2009 по справі 18/549

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18/549

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  18/549

05.05.09

За позовом          ВАТ „СК „Країна”;

До                    ТОВ „Олбі”;

Треті особи:          1. ПП „М –Люкс”;

                    2. Північна регіональна митниця;

Про                    стягнення 131 349,00 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники

Від позивача:          Матяш Д.О., представник, довіреність №40 від 20.01.2009 р.;

Від відповідача:           Лебедюк Ю.А., представник, довіреність б/н від 13.12.2007 р.

Від третьої особи 1:          не з”явились;

Від третьої особи 2:          Джулай Г.В., представник, довіреність №10/2 від 10.01.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2006 р. порушено провадження у справі №18/549, справа призначена слуханням на 22.12.2006 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2008 р. провадження у даній справі було зупинене, у зв”язку з призначенням судово-економічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.10.2008 р. провадження у справі поновлено, справа призначена слуханням на 15.10.2008 р.

Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 11.11.2008 р. до 25.11.2008 р., з 25.11.2008 р. до 11.12.2008 р., з 11.12.2008 р. до 20.01.2009 р., з 20.01.2009р. до 12.02.2009 р., з 12.02.2009 р. до 20.02.2009 р., з 20.02.2009 р. до 12.03.2009 р., з 12.03.2009 р. до 02.04.2009 р., з 02.04.2009 р. до 28.04.2009 р., з 28.04.2009 р. до 05.05.2009р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 130 349,00 грн. страхового відшкодування, 1 000,00 грн. витрат по оплаті послуг експертизи, 1 313,49 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на наведене нижче:

—позивач, обґрунтовуючи позов, помилково посилається на положення статей 22, 623, 924, 1166 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до статті 926 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 64 Закону України „Про автомобільний транспорт” відповідальність перевізника при міжнародному перевезенні вантажу регулюється міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами). У даному випадку відносини між сторонами повинні регулюватися Женевською конвенцією „Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів” (далі –Конвенція);

—відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, та згідно зі статтею 19 Закону України „Про міжнародні договори України” укладені і належним чином ратифіковані вони становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства, а якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулося у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України;

—згідно зі статтею 30 Конвенції, якщо отримувач прийняв вантаж і не встановив його стан в присутності перевізника під час прийняття вантажу, не зробив перевізнику письмових зауважень, які вказують на загальний характер втрати, мається, оскільки не доведено інше, підстава для презумпції, що вантаж був прийнятий отримувачем в стані, що описаний в накладній;

—вантаж було прийнято вантажоотримувачем в присутності водія перевізника без жодного зауваження, без належного актування нестачі за підписами вантажоотримувача та водія перевізника, без жодного письмового зауваження отримувача в товаросупровідних документах;

—стосовно акту огляду місця події пошкодженого майна /вантажу №166 від 28.01.2006 р., на який позивач посилається, як на доказ втрати частин вантажу, відповідач зазначає про те, що зазначений акт за формою та змістом не відповідає вимогам чинного законодавства щодо порядку прийому продукції за кількістю.

Третя особа 2 у наданих письмових поясненнях та представник останньої у судових засіданнях зазначили про те, що митне оформлення за вантажно-митною декларацією від 27.01.2006 р. №125000001/6/900910 було здійснено Північною регіональною митницею в повному обсязі без виявлення з боку декларанта вантажу порушення митних правил; дані спірні правовідносини між сторонами не входять до компетенції Центральної регіональної митниці.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи 2, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

30.06.2005 р. між Компанією „Chessington Trading Limited” та ВАТ „СК „Країна” був укладений генеральний договір страхування вантажів №206А/2.1.8.2, за умовами якого ВАТ „СК „Країна” за заявою Компанії „Chessington Trading Limited”, що є невід”ємною частиною договору, здійснює страхування вантажів протягом строку дії даного генерального договору.

Пунктом 1.2. генерального договору страхування вантажів передбачено, що ВАТ „СК „Країна” бере на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування страхувальнику (Компанії „Chessington Trading Limited”) на умовах і в обсязі, передбачених цим генеральним договором і Правилами страхування.

Відповідно до п. 2.1. генерального договору страхування вантажів об'єктом страхування є майнові інтереси Компанії „Chessington Trading Limited”, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням вантажем, що перевозиться автомобільним транспортом з території Європи (включаючи консолідуючі перевезення) в м. Київ (Україна).

06.01.2006 р. між ТОВ „Олбі” та ПП „М –Люкс” був укладений контракт №01/06 на транспортне обслуговування автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією перевезень в міжнародному сполученні, відповідно до діючого законодавства України, вимог міжнародних угод та конвенцій.

За умовами контракту №01/06 ТОВ „Олбі” зобов'язалося надавати транспортний засіб в обумовлені терміни; забезпечити наданий транспортний засіб необхідними документами, водійським складом для здійснення перевезень; нести повну відповідальність за збереження вантажу на протязі всього шляху руху до моменту митного огляду.

Пунктом 5.1. контракту №01/06 передбачено регулювання взаємної відповідальності сторін положенням Конвенції про договір міжнародних перевезень вантажів та умовами даного контракту.

12.01.2006 р. на території стоянки в м. Радимно (Польща) була вчинена крадіжка частини вантажу невідомими особами, факт якої було засвідчено поясненнями водія перевізника Янулевича Ю.Е., та оформлено „Протоколом виявлення розбіжностей між вмістом посилки і змістом митної декларації, або пошкодження упаковки товарів” від 21.01.2006 р. на підставі довідки Комісаріату поліції в м. Радимно за №KRD-139/06 від 12.01.2006 р.

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного ТОВ „Цент правової допомоги „Правозахист” від 31.05.2006 р. на замовлення позивача, матеріальний збиток, заподіяний в результаті настання страхового випадку, станом на дату оцінки складає 130 349,00 грн.

Позивачем на користь вигодонабувача за генеральним договором страхування вантажів було сплачене страхове відшкодування у розмірі 130 349,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1219 від 07.06.2006 р.

Крім того, позивачем було сплачено на користь ТОВ „Центр правової допомоги „Правозахист” 1 000,00 грн. витрат за товарознавче дослідження.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наведеного нижче.

Предметом позовних вимог у даній справі є відшкодування завданих матеріальних збитків понесених страховою компанією (позивачем) за фактом настання страхового випадку.

Частиною 2 статті 908 Цивільного кодексу України передбачено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.

У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.

Статтею 315 Господарського кодексу України передбачено, що до пред'явлення перевізнику позову, що випливає з договору перевезення вантажів, обов'язковим є пред'явлення йому претензії.

Відносно спорів, пов'язаних з міжнародними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами або статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Вищезазначені норми Господарського кодексу України кореспондуються зі статтями 924 – 926 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 64 Закону України „Про автомобільний транспорт” в редакції, чинній на момент укладення між сторонами контракту №01/06, передбачено, що організація міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюється між пунктами відправлення та призначення, один з яких або обидва розташовані за межами території України.

Згідно зі статтею 68 Закону України „Про автомобільний транспорт” в редакції, чинній на момент укладення між сторонами контракту №01/06, за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, перевізник несе відповідальність:

—у разі втрати або нестачі багажу чи вантажу - в розмірі вартості багажу чи вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

—у разі пошкодження (псування) багажу чи вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася вартість багажу чи вантажу;

—у разі втрати багажу чи вантажу, зданого для перевезення з оголошенням його цінності, - в розмірі оголошеної цінності багажу чи вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження (псування) багажу чи вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, пасажир має право відмовитися від багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) - від вантажу і вимагати відшкодування завданих збитків.

Якщо багаж чи вантаж, за втрату або нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, пасажир має право вимагати видачі йому цього багажу, а вантажовідправник (вантажоодержувач) - цього вантажу з урахуванням відшкодованих збитків.

Вартість багажу чи вантажу визначається виходячи з ціни, зазначеної в товарному чеку, товарно-транспортній накладній або передбаченої в договорі про перевезення, а в разі відсутності цих документів - виходячи із середньої вартості такого самого товару в місці та на час видачі багажу чи вантажу згідно з договором перевезення багажу чи вантажу автомобільним транспортом.

За втрату, нестачу або пошкодження (псування) багажу чи вантажу під час міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом перевізник несе відповідальність згідно з міжнародними договорами України.

За прострочення доставки вантажу до пункту призначення перевізник несе перед вантажовідправником (вантажоодержувачем) відповідальність згідно з умовами договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Перевізник звільняється від відповідальності за шкоду, заподіяну під час перевезення багажу чи вантажу, якщо доведе, що вона настала внаслідок обставин, незалежних від нього.

Міжнародним договором, що регулює дорожні перевезення вантажів, є Женевська Конвенція „Про договір міжнародного перевезення вантажів” 1956р. (далі –Конвенція). Зазначена Конвенція є частиною національного законодавства відповідно до статті 7 Закону України „Про правонаступництво України”, до якої Україна приєдналась відповідно до Закону України „Про приєднання України до Конвенції КДПВ” №57 - V.

Статтею 17 Конвенції передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або його пошкодження, що відбулося в проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення і його здаванням, а також за запізнення доставки.

Стаття 23 Конвенції встановлює, що коли згідно з положеннями цієї Конвенції перевізник зобов`язаний відшкодувати збитки, що викликані повною або частковою втратою вантажу, розмір суми, що належить до відшкодування визначається на підставі вартості вантажу в місці та на час його прийняття для перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі біржевого котирування, або за відсутності такого на підставі відповідної ринкової вартості або, за відсутності того та іншого, на підставі звичайної вартості такого ж роду та якості. Крім того, належать до відшкодування: плата за перевезення, митні збори та пошліни, а також інші витрати, пов`язанні з перевезенням вантажу в пропорції, що відповідає розміру збитків; інші збитки до відшкодування не належать.

Відповідно до ст.1 Митного кодексу України, декларація митної вартості - це заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим. Статтею 259 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується, митною декларацією (графа 22), поданою до митної служби, загальна вартість товарів складає 42 902,38 грн. і саме ця сума, в розумінні статті 23 Конвенції, яка була визначена в місці його прийняття до перевезення, є основою для вирахування вартості втраченої частини вантажу.

Факт подання вантажовідправником до митних органів митної декларації та інвойсу на загальну вартість товару у розмірі 8 495,52 доларів США не заперечується й самим позивачем.

Враховуючи вищезазначені обставини, господарським судом приймається до уваги примірник інвойсу№06-0004 від 06.01.2006 р., в якому зазначена вартість товару у розмірі 8 495,52 доларів США, що відповідає вартості, зазначеній у вантажній митній декларації, оригінал якої наданий третьою особою 2 до матеріалів справи.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з Акту огляду місця події/ пошкодження майна/ вантажу №166 від 28.01.2006 р., вартість майна, втраченого при перевезенні, відповідно до інвойсу №06-004, складає 869,28 доларів США та 402 Євро.

Господарським судом міста Києва для визначення вартості вантажу, який перевозився транспортним засобом MAN 19/403 FLS/N (реєстраційний номер 04844 КМ) з причіпом –фургоном Е, Schmitz SPR 24 (реєстраційний номер 15896 КХ) за маршрутом м. Магдебург (Німеччина) –м. Київ на підставі міжнародної транспортної накладної №0017475 була призначена судово-економічна експертиза.

Згідно з висновком №363 судово-економічної експертизи, складеним ТОВ „Центр правової допомоги „Правозахист” 14.11.2007 р., визначити вартість вантажу, який перевозився транспортним засобом MAN 19/403 FLS/N (реєстраційний номер 04844 КМ) з причіпом –фургоном Е, Schmitz SPR 24 (реєстраційний номер 15896 КХ) за маршрутом м. Магдебург (Німеччина) –м. Київ на підставі міжнародної транспортної накладної №0017475, не видається за можливе.

Як визначено статтею 27 Закону України „Про страхування”, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічний зміст вищезазначеній статті містить стаття 993 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Враховуючи ту обставину, що матеріалами справи підтверджується вартість майна, втраченого при перевезенні, у розмірі 869,28 доларів США та 402 Євро, стягненню з відповідача підлягає саме зазначена сума у гривневому еквіваленті станом на день вчинення крадіжки (12.01.2006 р.), що становить 6 842,06 грн.

Цивільно-правова відповідальність застосовується за наявності складу цивільного правопорушення, до якого відноситься протиправна поведінка, шкода та причинний зв'язок між ними. За відсутності хоча б однієї зі складової, особа не притягується до цивільно-правової відповідальності.

За обставин, зазначених вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,—

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Олбі” (юридична адреса: інд. 01054, м. Київ, вул. Закревського, 83/2, офіс 66; фактична адреса: інд. 03113, м. Київ, вул. Василенка, 1; код ЄДРПОУ 21479478) на користь Відкритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Країна” (інд. 04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-а; код ЄДРПОУ 20842474) 6 842 (шість тисяч вісімсот сорок дві) грн. 06 коп. шкоди, 68 (шістдесят вісім) грн. 43 коп. витрат по сплаті держмита та 06 (шість) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині позову відмовити.

4.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяО.В. Мандриченко