Постанова

від 17.06.2014 по справі 821/1670/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/1670/14 15 год. 46 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Рябчич А.М.,

за участю представників:

позивача - Андрєєва Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 156" до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне акціонерне товариство "Пересувна механізована колона №156" (далі - позивач, ПрАТ "ПМК №156") звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, ОДПІ), у якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення -

- від 09.12.2013 року №0000582200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну сумі 67320,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 53856,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13464,00 грн.;

- від 09.12.2013 року №0000572200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток всього на загальну суму 66762,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 58963,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7799,75 грн.;

- від 04.03.2014 року №0000162200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 7799,75 грн.;

- від 04.03.2014 року №0000172200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 13464,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки щодо нереальності правочинів між ПрАТ "ПМК №156" та постачальниками ПНВКП "Атон", TOB "Ріо-Грандес" та їх укладання з метою ухилення від оподаткування є такими, що не відповідають дійсності. Позивач зазначає, що викладені в акті перевірки доводи податкового органу стосуються перевірок контрагентів ПрАТ "ПМК №156" і жодних претензій щодо правильності та повноти відображення позивачем факту отримання товарів в діючому законодавстві України відсутні, тому висновки про донарахування зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями не ґрунтуються на належних та допустимих доказах та є незаконними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач в судові засідання призначені на 10.06.2014 р. та 17.06.2014 р. не прибув, при цьому у клопотанні від 06.06.2014 р. про зупинення провадження у справі ОДПІ посилалась на необхідність надати час для підготовки заперечень на адміністративний позов, у повторному клопотанні від 13.06.2014 р. про перенесення розгляду справи ОДПІ посилалась на неможливість прибути представника ОДПІ в судове засідання у зв'язку з його участю у засіданні господарського суду Херсонської області.

Суд вказує, що вказані клопотання ОДПІ про перенесення розгляду справи є фактичним зволіканням у розгляді справи, оскільки після отримання 22.05.2014 р. ухвали суду про закінчення підготовчого провадження та призначення дати судового розгляду справи відповідач мав реальну можливість до дати повторного призначення судового засідання 17.06.2014 р. надати суду письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі може брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. При цьому згідно ч. 2 ст. 56 КАС України представником може бути фізична особа, яка відповідно до ч. 2 ст. 48 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч.7 ст. 56 КАС України).

Таким чином, представником відповідача у судовому засіданні міг бути або законний представник - керівник юридичної особи, або будь-який інший представник, який має адміністративну процесуальну дієздатність.

Частиною 4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, суд вважає за необхідне не відкладати повторно розгляд справи, а вирішити її за наявними у справі документами.

Заслухавши представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, дослідивши норми законодавства, які регулюють дані правовідносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

На підставі пп. 20.1.4., ст. 20, пп.75.1.2 ст.75, п.79.1 та 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Скадовської ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області від 20.11.2013 р. № 263, фахівцями ОДПІ була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПрАТ "ПМК №156" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин та придбання товару від ПП ВКП "Атон" (п.н. 30667437) за серпень 2011 р., вересень 2011 р., листопад 2011 р., грудень 201 1 р.. березень 2012 р., та від TOB "Ріо-Грандес" (п.н. 38256561) у періоді з 01.09.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 02.12.2013 року № 117/22/01352830 (далі - акт перевірки).

Висновками даного акту перевірки є порушення підприємством вимог діючого законодавства, а саме:

- ч. 1 ст.203, 215, 216, 228, 626, 629, 901, 902, 903, 905 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільним Кодексом України) по правочинах здійснених ПрАТ "ПМК № 156" з постачальниками ПНВКП "Атон" (п.н. 30667437) і TOB "Ріо-Грандес" (п.н. 38256561) за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р.

- пп. 139.1.6., п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 58963,00 грн., у т.ч. у податковому періоді: "2-3 кв. 2011 року " на суму 14433,00 грн.: " 2-4 кв. 2011р." на суму 27764,00 грн.; " 1 кв. 2012 року" на суму 4915,00 грн.; "Півріччя 2012 року" на сум 4915,00 грн.; "три квартали 2012 року" на суму 12310,00 грн.

- пп. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок па додану вартість на загальну суму 53856,00 грн., у т.ч. наступних податкових періодах: серпень 2011 року у сумі 6946,0 грн.; вересень 2011 року у сумі 5604 грн.; листопад 2011 року у сумі 4389,0 грн.; грудень 2011 року у сумі 7204,0 грн.; березень 2011 року сумі 4681,0 грн.; вересень 2012 року у сумі 7043,0 грн.; жовтень 2012 року у сумі 7192,0 грн.; листопад 2012 р. у сумі 7033,0 грн.; грудень 2012 року у сумі 3764,0 грн.

Вказані висновки ОДПІ вмотивовані безтоварністю господарських операцій з контрагентами ПНВКП "Атон", TOB "Ріо-Грандес", оскільки актами перевірок вказаних контрагентів встановлено нікчемність правочинів до " вигодонабувача", зокрема -

- по контрагенту ПНВКП "Атон" отримано акт від 30.08.12 р. №456/22-4/30667437 про неможливість проведення факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2011 р.", яким встановлено ознаки фіктивності ПНВКП "Атон", оскільки має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відповідно до податкової звітності за формую 1-ДФ встановлено, що на ПНВКП "Атон" на момент здійснення господарської діяльності працювало 3 наймані працівники, ГВПМ у м. Херсоні надано інформацію про те, що керівник ПНВКП "Атон" ОСОБА_2 формально виконує обов'язки директора та як наслідок використовував реквізити даного підприємства для надання послуг по формуванню незаконного податкового кредиту іншим суб'єктам підприємницької діяльності, оскільки за вказаний період підприємство не мало основних фондів, складських приміщень, автотранспортних засобів, та відповідно не підтверджено реальності проведення фінансово - господарської діяльності, розрахунків та обставин їх здійснення; актом перевірки №1160/22-4/30667437 від 15.06.2012 року "Про результати позапланової виїзної перевірки ПНВКП "Атон" (код 30667437) з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "А-Ліра" (код 34323178) та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "А-Ліра" (код 34323178) у березні 2012 року встановлено, що ПНВКП "Атон" до перевірки було надано документи (прибуткові накладні, податкові накладні на придбання товару), на підставі яких було сформовано податковий кредит по операціям з придбання товару (будівельні матеріали, запчастини, ел/двигуни та інше) у ПП "А-Ліра" (код 34323178) у березні 2012року на суму 586610,82грн., у т.ч. ПДВ 97768,47 грн., проте актом ДПІ у Скадовському районі Херсонської області ДПС про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "А-Ліра" (код 34323178) за березень та квітень 2012 року не підтверджено господарські відносини з контрагентами, в т.ч. ПНВКП "Атон" (код 30667437) за березень та квітень 2012 року через відсутність достатніх трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, що унеможливлює здійснення господарської діяльності платником; актом №86-1/22-4/30667437 від 29.02.2012 року про неможливість підтвердження факту реального здійсненні господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" (30667437) і контрагентами постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року встановлено здійснення операції з підприємствами - контрагентами по ланцюгу TOB "Югресурспостач" - ПП " Строймаркет", та з контрагентами TOB ТД "Техно-Трейд", ФОП ОСОБА_3 без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди, виключно з метою формування додаткового ланцюга проходження ТМЦ та формування податкового кредиту та валових витрат через ознаки фіктивної діяльності вказаних контрагентів, у т.ч. по ланцюгу постачання.

- по контрагенту TOB "Ріо-Грандес" отримано акт перевірки від 10.10.2013 р. №1188/22-00/38256561 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "Ріо-Грандес" (код ЄДРПОУ 38256561) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій із платниками податків за період з 01.06.2012 по 31.08.2013р.", в якому вказано, що правочини між TOB "Ріо-Грандес" (код за ЄДРПОУ 38256561) та контрагентами зазначеними у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за період: з 01.06.2012 по 31.08.2013р. здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки підприємство за місцем реєстрації відсутнє ( акт не знаходження від 26.09.2013 №105/2200), автотранспорту та складських приміщень, які належать TOB "Ріо-Грандес" не встановлено. Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження №32013110100000 від 02.08.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, встановлено, що громадянин України, на прохання невстановлених слідством осіб, протягом 2012 року, за разову грошову винагороду, без наміру займатись будь-якою господарською діяльністю зареєстрував суб'єкт TOB "Ріо Грандес", який у продовж 2012-2013 років використовувались для легалізації коштів отриманих злочинним шляхом, та в схемах ухилення від сплати податків, шляхом незаконного завищення валових витрат з податку на прибуток підприємства та податкового кредиту з ПДВ іншими підприємствами.

Отже, на підставі вказаних висновків податковим органом по господарській операції з ПНВКП "Атон" зменшено валові витрати на суму 144117,62 грн. та податковий кредит з ПДВ у сумі 28823,51 грн., по господарській операції з TOB "Ріо Грандес" зменшено валові витрати на суму 125162,60 грн. та податковий кредит з ПДВ у сумі 25032,52 грн., про що прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2013 року №0000582200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем у сумі 53856,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13464,00 грн., за №0000572200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 58963,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7799,75 грн., які є предметом оскарження у даній справі.

Не погодившись з висновками акту перевірки та вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач оскаржив їх в порядку адміністративного оскарження.

10.02.2014 р. ГУ Міндоходів у Херсонській області винесло рішення щодо відмови у задоволені скарги підприємства та про донарахування ПрАТ "ПМК-156" штрафних санкцій за ставкою 50 % згідно вимог п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, внаслідок чого ДПІ було прийнято податкові повідомлення - рішення від 04.03.2014 р. №0000162200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за штрафними санкціями в розмірі 7799,75 грн. та за №0000172200 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ за штрафними санкціями в розмірі 13464,00 грн., які є предметом оскарження у даній справі.

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, суд виходить з встановлених в ході розгляду справи фактичних обставин та їх узгодженості з діючими положеннями податкового законодавства.

Спірні правовідносини у перевіряємому періоді були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. за № 2755-VІ (далі - ПК України).

Виходячи зі змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 ПК України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Для визначення права підприємства на податковий кредит та підстав для формування складу валових витрат по проведеним господарським операціям з постачальниками необхідно встановити наявність в сукупності таких обов'язкових підстав:

- здійснення операції з придбання товарів, виконаних робіт, наданих послуг та їх оплата (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. п. 198.1, 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 ПК України);

- наявність належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, та податкової накладної (п. 138.2 ст. 138, п. 198.6 ст. 198 ПК України);

- придбання товарів (робіт, послуг) для використання в господарській діяльності платника податку - покупця, шляхом відображення їх в обліку та підтвердження відповідними документами ( п. 44.1. ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 п. 198.3 ст. 198, п. 201.11 статті 201 ПК України).

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави, за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товарів (робіт, послуг), понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт понесення витрат та сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та підтверджується наявними у справі документами, за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. ПрАТ "ПМК №156" мало господарські відносин з ПНВКП "Атон" та TOB "РІО-Грандес", на стор. 3 акту перевірки ревізор-інспектор вказує, що під час проведення перевірки були використані податкові та видаткові накладні на придбання товару, товарно-транспортні накладні, виписки по рахунку.

При цьому, суд відмічає, що відповідно до п.2.3.2.2 розділу ІІ "Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 року, зареєстрованого в Мінюсті України 12.04.2013 за № 607/23139 (далі по тексту - Порядок № 395), у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Проте, в порушення вказаної норми Порядку №395, фахівцем відповідача в акті перевірки не зазначено перелік та зміст податкових накладних та перевізних документів, на підставі яких вчинено записи з обліку та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Натомість, наявні у справі документи свідчать про наступне.

Щодо господарських відносин позивача з контрагентом ПНВКП "Атон", то судом встановлено наступне.

04.05.2011 року між ПрАТ "ПМК №156" (за договором - покупець) та ПНВКП "Атон" (за договором - продавець) було укладено договір №086, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до попередніх замовлень, кількість, ціна товару визначається у рахунках та накладних на відпуск товару; відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу у м. Херсоні.

На виконання умов даного договору протягом серпня, вересня, листопада, грудня 2011 р., березня 2012 р. ПНВКП "Атон" було поставлено на адресу ПрАТ "ПМК №156" пісок, ТМЦ, будівельні матеріали, ліс на загальну суму без ПДВ 144117,62 грн., сума ПДВ 28823,51 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведений на стор. 17 акту перевірки, копії залучені до матеріалів справи, а також податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Як зазначається на стор. 18 акту перевірки розрахунки проведені у безготівковій формі.

Щодо господарських відносин позивача з контрагентом TOB "Ріо-Грандес", то судом встановлено наступне.

11.09.2012 року між ПрАТ "ПМК № 156" (за договором - покупець) та TOB "Ріо-Грандес" (за договором - продавець) було укладено договір № 11/09/01, згідно умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до попередніх замовлень, кількість, ціна товару визначається у рахунках та накладних на відпуск товару; відвантаження товару здійснюється продавцем зі складу у м. Херсоні.

На виконання умов даного договору протягом вересня, жовтня, листопада, грудня 2011 р., TOB "Ріо-Грандес" було поставлено на адресу ПрАТ "ПМК № 156" ТМЦ, будівельні матеріали на загальну суму без ПДВ 125162,60 грн., сума ПДВ 25032,52 грн., що підтверджується видатковими накладними, перелік яких наведений на стор. 18 акту перевірки, копії залучені до матеріалів справи, а також податковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи.

Як зазначається на стор. 18 акту перевірки розрахунки проведені у безготівковій формі.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що отримання товару від спірних контрагентів здійснювалось зі складу продавця та перевозились на власний склад позивача. Перевезення отриманого товару здійснювалось за допомогою власних автомобілів позивача, яким керували водії позивача, що підтверджується відповідними подорожніми листами та товарно-транспортними накладними.

Досліджуючи питання щодо використання отриманого товару в господарській діяльності ПАТ "ПМК № 156" , судом встановлено наступне.

Зі змісту акту перевірки судом встановлено, що при перевірці повноти визначення скоригованого валового доходу з податку на прибуток та податкових зобов'язань з ПДВ питання використання позивачем в господарській діяльності, товару, отриманого від спірних контрагентів не перевірялись, оскільки перевірка здійснювалась лише з питань включення до складу валових витрат та податкового кредиту вартість товару, придбаного ПрАТ "ПМК № 156" у ПНВКП "Атон" та TOB "Ріо-Грандес" за нікчемними угодами.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ПНВКП "Атон" та TOB "Ріо-Грандес" товар був використаний в господарській діяльності позивача під час здійснення будівельних робіт, що є основною діяльністю ПрАТ "ПМК-156" та підтверджується наданими до матеріалів справи.

Внаслідок дослідження наданих позивачем до матеріалів справи документів судом встановлено, що відповідно витягу з ЄДР основними видами діяльності ПрАТ "ПМК № 156" є знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику, штукатурні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи.

Отже, придбані у ПНВКП "Атон" та TOB "Ріо-Грандес" будівельні матеріали були використані позивачем під час проведення будівельних робіт, зокрема капітального ремонту яслі - садка № 3 " Дзвіночок" в м.Скадовськ, що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ -2в) №2, №3 за жовтень 2012 р. з відомістю ресурсів, улаштуванню та благоустрою дитячого майданчика загального користування в м. Скадовськ, що підтверджується актом виконаних робіт (форма КБ -2в) №16/10 за жовтень 2012 р. з відомістю, капітального ремонту спального корпусу №1 (Західне крило) санаторію "Скадовськ" в м. Скадовськ, що підтверджується актом виконаних робіт (форма КБ -2в) № 1 за вересень 2011 р. з відомістю ресурсів, капітального ремонту будівлі сільської ради в с. Тарасівка, що підтверджується актом виконаних робіт (форма КБ -2в) № 1 за грудень 2011р. з відомістю ресурсів, капітального ремонту покрівлі корпусу № 2 Скадовської ЗОШ № 3, що підтверджується актом виконаних робіт (форма КБ -2в) № 1 за вересень 2011р. з відомістю ресурсів, капітального ремонту корпусу № 3 з медичним відділенням санаторію "Скадовськ" в м. Скадовськ, що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ -2в) № 1 за листопад 2011р., № 3 за грудень 2011р. з відомістю ресурсів, капітального ремонту покрівлі Скадовської ЗОШ № 2, що підтверджується актами виконаних робіт (форма КБ-2в) № 1, № 2, № 3 за вересень 2012 р. з відомістю ресурсів.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них зазначено одиниці виміру та вартість отриманих товарів, осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

При цьому, ні під час проведення перевірки, ні під розгляду справи відповідачем не було зауважено щодо відсутності будь-яких первинних документів або наявності у них недоліків, як обставини з якими законодавець пов'язує порядок формування показників звітності за відповідними податками.

Крім того, відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товарів у натурі, а так само використання позивачем ТМЦ не за призначенням, несумісності придбаних товарів з напрямом господарської діяльності.

Суд не приймає до уваги довід податкового органу щодо фіктивної діяльності контрагента позивача TOB "Ріо-Грандес" з посиланням на матеріали досудового розслідування кримінального провадження №32013110100000 від 02.08.2013 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, якими встановлено реєстрацію TOB "Ріо Грандес" громадянином України, на прохання невстановлених слідством осіб за разову грошову винагороду, без наміру займатись будь-якою господарською діяльністю, та підтверджено непричетність гр.. ОСОБА_4, який рахується засновником, директором та головним бухгалтером TOB "Ріо Грандес" до діяльності TOB "Ріо Грандес", виходячи з наступного.

Частиною першою статті 70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

В силу частини 3 названої процесуальної норми докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи до уваги не беруться.

З огляду на викладене слід зазначити, що будь-які свідчення та інші матеріали зібрані в рамках досудового розслідування кримінальної справи, повинні бути оцінені органами слідства і судом з урахуванням всіх інших матеріалів, які знаходяться в справі. Так, оцінка доказів, здійснена в стадії досудового слідства, носить лише попередній характер.

Вирішення головного питання кримінального судочинства - про винуватість чи невинуватість особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом на основі доказів, досліджених в ході судового розгляду.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, та матеріали кримінальної справи, якими встановлено діяння, що впливають на визначення податкових зобов'язань, можуть бути використані податковим органом при наданні оцінки фінансово-господарським операціям платників податків.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази існування будь-яких обвинувальних вироків стосовно засновника та директора контрагента TOB "Ріо Грандес".

Крім того, судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, зроблені на підстави виключно даних перевірок контрагентів позивача ПНВКП "Атон" та TOB "Ріо-Грандес", зокрема акт від 30.08.12 р. № 456/22-4/30667437 про неможливість проведення факту реального здійснення господарських операцій ПНВКП "Атон" з контрагентами - постачальниками та покупцями за листопад, грудень 2011 р.", акт перевірки №1160/22-4/30667437 від 15.06.2012 року " Про результати позапланової виїзної перевірки ПНВКП "Атон" (код 30667437) з питання підтвердження господарсько-правових відносин з ПП "А-Ліра" (код 34323178) та подальшої реалізації або використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ПП "А-Ліра" (код 34323178) у березні 2012 року, акт №86-1/22-4/30667437 від 29.02.2012 року про неможливість підтвердження факту реального здійсненні господарських операцій суб'єкта господарювання ПНВКП "Атон" (30667437) з контрагентами постачальниками та покупцями за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2011 року, акт перевірки від 10.10.2013 р. №1188/22-00/38256561 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки TOB "Ріо-Грандес" (код ЄДРПОУ 38256561) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій із платниками податків за період з 01.06.2012 по 31.08.2013р."

Посилаючись на висновки вказаних актів, а саме відсутність у ПНВКП "Атон" та TOB "Ріо-Грандес трудових ресурсів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей для здійснення господарської діяльності, відсутність підприємства за юридичною адресою, операції, здійснювані підприємствами контрагента позивача господарські операції мають ознаки нереальності, податковий орган ставить під сумнів здійснення позивачем господарських операцій з цими контрагентами.

Суд вказує, що акти про неможливість проведення зустрічної звірки не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій між контрагентом та позивачем, оскільки за умови складення актів про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, і реальність господарських операції такого платника не є предметом звірки.

На жодну зі сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента за угодами та дотримання ними вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Відсутність контрагентів позивача за юридичною адресою станом на момент початку проведення звірок, не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання, що відбувалося раніше моменту таких звірок.

Завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Посилання відповідача в акті перевірки на положення цивільного законодавства є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідачем не надано судових рішень, що набули законної сили, яким договори, що укладалися між позивачем та його контрагентами визнані недійсними судом.

Доводи про незаконність формування показників податкової звітності позивача, нереальність (нікчемність) договорів з посиланням на сумнівність відносин його безпосередніх контрагентів з третіми особами по ланцюгу постачання ТМЦ є недопустимим, оскільки оцінку в межах податкової перевірки платника має бути надано лише відносинам безпосередніх сторін угоди, в якій такий платник податків є учасником.

Щодо доводу податкового органу про непричетність керівників спірних контрагентів до фінансово-господарської діяльності підприємств, то суд вказує, що обов'язок зі складення видаткових, податкових накладних, які є підставою для формування покупцем валових витрат та податкового кредиту, та відображення їх у ній податковій звітності, покладається на продавця. Відповідно, при дотриманні контрагентом вказаних вимог щодо оформлення необхідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Припущення відповідача про наявність порушень податкового та іншого законодавства по ланцюгу до "винагородонабувача" не підтверджений доказами, які б судом були досліджені безпосередньо.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі "Інтерсплав проти України").

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про недоведеність податковим органом факту порушення позивачем податкового законодавства при формуванні валових витрат та податкового кредиту за фактом здійснення господарських операцій з ПНВКП "Атон" та TOB "Ріо-Грандес", оскільки покладений в основу вказаних порушень висновок про їх безтоварність спростований наявними у справі документами.

Оскільки у податкового органу не було законних підстав для визначення в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, а тому не має підстав і для застосування до позивача відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України штрафних санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив :

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 року №0000582200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну сумі 67320,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 53856,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 13464,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.12.2013 року №0000572200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток всього на загальну суму 66762,75 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 58963,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 7799,75 грн.;

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.03.2014 року №0000162200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на прибуток за штрафними санкціями у сумі 7799,75 грн.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 04.03.2014 року №0000172200 про збільшення грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 13464,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Пересувна механізована колона № 156" (ідентифікаційний код 01352830) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 311,00 грн. (триста одинадцять гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 червня 2014 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.3.3