Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/9746/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9746/14 12.06.14

За позовом Національна телекомпанія України

до Товариство з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл»

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Євтушенко В.В. (дов. № 8-01-19/2549 від 09.09.2011),

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Національна телекомпанія України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт за договором № 40-25/3 про розміщення реклами на телевізійному каналі «Перший Національний» від 03.04.2013, укладеним між Національної телекомпанії України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено розгляд справи № 910/9746/14 на 12.06.2014 року.

04.06.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові матеріали на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

Під час судового засідання 12.06.2014 представником позивача надані пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином. До суду повернувся конверт, направлений юридичну адресу відповідача, в якому направлено ухвалу суджу про порушення провадження.

З огляду на вищезазначене суд вважає за необхідне зауважити, що згідно з положеннями ст. 93 ЦК України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У п. 94 Правил надання послуг поштового зв'язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009р. № 270) зазначено, що прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.

Згідно з п. 117 вказаних Правил, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання; поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

03.04.2013 між Національною телекомпанією Україна (далі - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл» (далі - замовник) укладено Договір про розміщення реклами № 40-25/3 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню реклами, що надана замовником, на телеканалі (далі - послуги).

Згідно з п. 1.2 Договору замовник зобов'язується сплачувати вартість послуг згідно з умовами цього договору.

Замовник зобов'язується підписувати та скріпляти печаткою акти, отриманні від виконавця та повертати виконавцю один підписаний примірник акту протягом 7 робочих днів з дати отримання відповідних актів від виконавця (п. 2.1.3 Договору).

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до Договору, які є невід'ємними частинами Договору.

Згідно з п. 2 Додатку № 1 до Договору вартість фактично наданих послуг за звітній місяць фіксується в акті приймання-передачі послуг на підставі ефірних довідок.

Оплата послуг здійснюється замовником відповідно до вартості, що зафіксована в акті приймання-передачі послуг, протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого акту, але не пізніше 30 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (п. 3 Додатку № 1 до Договору).

Позивачем, на виконання вимог умов Договору, надано відповідачу послуги на загальну суму у розмірі 46 483,33 грн., що підтверджується актом прийому-передачі послуг від 31.05.2013 на вказану грошову суму, копія якого наявна у матеріалах справи.

На вказаному акті відсутній підпис та печатка з боку замовника, однак, умовами договору передбачено, що у разі невиконання замовником п. 2.1.3. Договору та ненадходження від Замовника письмових заперечень у строк згідно п. 2.1.4 цього Договору,тобто у семиденний строк, послуги вважаються наданими Виконавцем належним чином та прийнятими Замовником.

Судом, з огляду на вищенаведені положення договору, встановлено, що послуги на загальну суму 46 483,33 грн. є наданими позивачем та прийнятими відповідачем.

З метою досудового врегулювання спору позивач 12.12.2013 звернувся до відповідача з претензією вих. № 8-02-25/2516, у якій вимагав терміново перерахувати на розрахунковий рахунок 46 483,33 грн. та у семиденний строк, з дня отримання вказаної претензії, направити акти приймання-передачі.

Оскільки на адресу позивача на день подачі позову не надходило грошових коштів у рахунок погашення заборгованості Національна телекомпанія України звернулась до суду із даним позовом.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 11.04.2013 по 28.02.2014 пеню у розмірі 5 598,37 грн. та 1 237,86 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір № 40-25/3 про розміщення реклами від 03.04.2013 є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивач у відповідності до вимог договору надавав відповідачу у період з 10.04.2013 року по 26.04.2013 року послуги на загальну суму 46 483,33 грн. передбачені умовами договору, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл» сплатити на користь позивача 46 483,33 грн. основного боргу, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як встановлено судом п. 8.3. договору, сторонами погоджений обов'язок Замовника сплачувати пеню із розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов'язання.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 5 598,37 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 1 237,86 грн., що також підтверджується наданим до суду розрахунком.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум пені та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 598,37 грн. - пені та 1 237,86 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 46 483,33 грн. - основний борг, 5 598,37 грн. - пені та 1 237,86 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Національної телекомпанії України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спорт Менеджмент Інтернешнл» (02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 2-Б; ідентифікаційний код 36563661) на користь Національна телекомпанія України (04119, місто Київ, вулиця Мельникова, будинок 42; ідентифікаційний код 23152907) 46 483 (сорок шість тисяч чотириста вісімдесят три) гривні 33 копійки - основний борг, 5 598 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 37 копійок - пені, 1 237 (одну тисячу двісті тридцять сім) гривень 86 копійок 3% річних та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.06.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 17.06.2014 року.

Суддя К.В. Полякова