Рішення

від 19.06.2014 по справі 911/1307/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа № 911/1307/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

до Комунального підприємства «Аптека № 136»

про стягнення 4 491, 21 грн.

за участю представників:

від позивача: Колесник Т.А.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 4 491, 21 грн. заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії № 994 від 01.07.2009 р.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати за отриману та спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.04.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.05.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.05.2014 р. розгляд справи відкладено на 02.06.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представників сторін та невиконання ними вимог суду.

02.06.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 482 від 13.05.2014 р. (вх. № 10405/14 від 02.06.2014 р.), до якого додано витребувані судом документи.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.06.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/1307/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 19.06.2014 р. у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та неналежним виконання сторонами вимог суду.

До господарського суду Київської області від позивача надійшов супровідний лист № 926 від 05.06.2014 р. (вх. № 11056/14 від 10.06.2014 р.), до якого додано документи по справі.

Присутній у судовому засіданні 19.06.2014 р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду від 15.04.2014 р., від 15.05.2014 р. та від 02.06.2014 р., у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судом було зроблено Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якого вбачається, що станом на 15.05.2014 р. місцезнаходження відповідача: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Крижанівського, буд. 5, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»).

Згідно з ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 19.06.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01.07.2009 р. між сторонами було укладено договір на постачання та споживання теплової енергії № 994 (далі - договір), предметом якого є надання відповідачу теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції.

Згідно з п. 1.2 договору позивач постачає відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами, затвердженими міськими органами самоврядування.

Відповідно до 2.3 договору приймання - передача теплової енергії, поставленої позивачем відповідачу, оформляється щомісячним актом приймання-передачі теплової енергії. Позивач складає та передає контролером чи надсилає простим листом на адресу відповідача пакет розрахункових документів (акт приймання-передачі теплової енергії, рахунок-фактура - щомісячно, акт звірки взаєморозрахунків - щоквартально), в двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Відповідач зобов'язаний на протязі 3 (трьох) робочих днів після отримання пакету документів підписати, скріпити печаткою та передати на адресу позивача один примірник акту приймання-передачі, акту звірки взаєморозрахунків або письмово надати обґрунтовані заперечення. У разі відсутності письмових заперечень акти вважаються погодженими і підлягають відображенню у бухгалтерському обліку обох сторін.

Пунктом 2.4 договору передбачено, що у випадку не повернення або відсутності обґрунтованої відмови у підписанні відповідачем акту приймання-передачі теплової енергії, акту звірки взаємних розрахунків в строк, передбачений п. 2.3 даного договору, то дані документи вважаються погодженими і підписаними та є підставою для проведення розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 3.2.17 договору відповідач зобов'язувався до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим повернути на адресу позивача підписаний акт приймання-передачі теплової енергії. У разі відсутності обґрунтованих заперечень у письмовій формі, акти приймання-передачі вважаються погодженими і є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами.

Пунктом п. 6.4 договору передбачено, що оплата за спожиту теплову енергію здійснюється відповідачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

У відповідності до п. 10.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту укладання і діє в частині постачання теплової енергії протягом 1 (одного) року і вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, але не раніше дати закінчення опалювального періоду, а в частині проведення остаточних розрахунків - до повного здійснення останніх.

На виконання умов договору позивач протягом листопада 2010 року, грудня 2010 року та січня 2011 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 4 491, 21 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії, зокрема, за листопад 2010 року на суму 1 497, 07 грн., за грудень 2010 року на суму 1 497, 07 грн. та за січень 2011 року на суму 1 497, 07 грн.

З наданих позивачем письмових пояснень № 484 від 13.05.2014 р. вбачається, що акт приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за листопад 2011 року на суму 1 497, 07 грн. не був повернутий відповідачем позивачеві, водночас, письмових заперечень, передбачених п. 2.3 договору, відповідачем позивачеві надано не було.

Крім того, надання послуг з опалення позивачем відповідачу також підтверджується листом Житлово-експлуатаційної контори № 1 № 41 від 20.01.2014 р., відповідно до якого у період 2010-2011 років в нежитловому приміщенні за адресою: вул. Крижанівського, 5 знаходився орендар - КП «Аптека № 136», опалення якого здійснювалось централізовано від котельні КП БМР "Білоцерківтепломережа" протягом опалювального періоду 2010 - 2011 років.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач за отриману та спожиту теплову енергію за період з листопада 2010 року по січень 2011 року (включно), не розрахувався, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказана вимога позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 714 Цивільного Кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії № 994 від 01.07.2009 р. не спростував, у судове засідання своїх представників не направив, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язань за зазначеним договором суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 491, 21 грн. основного боргу за договором на постачання та споживання теплової енергії № 994 від 01.07.2009 р. є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Аптека № 136» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Крижанівського, будинок 5, ідентифікаційний код - 23244578) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Мережна, будинок 3, ідентифікаційний код - 04654336) 4 491 (чотири тисячі чотириста дев'яносто одна) грн. 21 коп. основного боргу за договором на постачання та споживання теплової енергії № 994 від 01.07.2009 р. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 20.06.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак