Рішення

від 16.06.2014 по справі 913/1343/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

16 червня 2014 року Справа № 913/1343/14

Провадження №17/913/1343/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-експрес", м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ "ЮІС ФАРМ", м. Луганськ

про стягнення 45574 грн. 88 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М.

при секретарі судового засідання Потапенко О.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Рибіна О.М., довіреність від 29.04.2014 № 352;

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 45919,00 грн., пені у сумі 1345,16 грн., 3% річних у сумі 110,56 грн.

В судовому засіданні 05.06.14 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути борг в сумі 45319грн., пеню в сумі 1030,07грн. і 3% річних в сумі 110,56грн.

Суд задовольнив заяву позивача на підставі правил ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні 16.06.14 представник позивача надав заяву, якою відмовився від частини позову - від стягнення пені в сумі 1030,07грн. і просить стягнути з відповідача борг в сумі 45319грн. та 3% річних в сумі 255,88грн.

Суд задовольняє заяву позивача на підставі правил ст.22 ГПК України.

Заявою від 16.06.14 №464 «про зменшення позовних вимог» позивач зменшив суму основного боргу та просить стягнути борг в сумі 45319грн. і фактично збільшив розмір заявлених до стягнення 3% річних і просить стягнути з відповідача 255,88грн. за період 23.04.14 по 16.06.14, збільшивши період, за який розраховано річні.

Заявою від 16.06.14, зданою у судовому засіданні, представник позивача виправив помилки в позовній заяві та в заяві від 04.06.14 про зменшення позовних вимог, вказавши, що при зверненні з даним позовом до суду позивач помилково не врахував часткову оплату відповідачем боргу на суму 500грн., яка була сплачена 20.05.14. - до подачі позову до суду. Тобто, ціна позову в частині основного боргу повинна бути 45419грн. Також позивач допустив помилку в заяві від 04.06.14, якою зменшував розмір позову, вказавши, що оплата боргу відповідачем на суму 100грн. відбулась 04.05.14, тоді як оплата на 100грн. фактично відбулась 04.06.14. І дану помилку позивач виправив заявою від 16.06.14.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшення та зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Збільшення розміру позову в частині 3% річних не порушує закон і не тягне за собою додаткової сплати судового збору, тому суд задовольняє заяву позивача від 16.06.14 №464. На підставі приписів ст.22 ГПК України суд задовольняє заяву позивача про виправлення помилок в позовній заяві і в заяві від 04.06.14 №446 про зменшення ціни позову.

Таким чином, розмір правомірно заявлених вимог в частині основного боргу дорівнював 45419грн. і в сумі основного боргу 500грн. позивачеві слід відмовити.

Провадження у справі в частині основного боргу на 100грн. слід припинити на підставі п.1.1ст.80 ГПК України.

Предметом позову є стягнення боргу в сумі 45319грн., 3% річних в сумі 255,88 за період з 23.04.14 по 16.06.14.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання не прибув, участі повноважного представника не забезпечив, хоча був повідомлений про час і місце проведення судового засідання належним чином: копія позову, ухвали суду по справі надіслані за належною адресою, вказаною в довідці держреєстратора. Про причини відсутності у судових засіданнях під час слухання справи відповідач суд не повідомив. Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами по справі відбувся правочин по купівлі-продажу товару - поліграфічної продукції (упаковку для шприців), за яким продавець (позивач) продав, а покупець (відповідач) купив продукцію на суму 48560грн., що підтверджено рахунками-фактурами, видатковими накладними про відпуск товару та довіреностями про отримання відповідачем товару на вказану суму, наданими повноважним представником позивача до матеріалів справи (а.с.18-42).

Відповідач в порушення досягнутої з позивачем домовленості не у повному обсязі оплатив позивачу придбаний товар - тільки на суму 3241грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути на свою користь борг в сумі 45319грн.

Крім того, за невиконання відповідачем вимоги позивача від 16.04.14 №327 про оплату товару на суму 46919грн., надісланої 17.04.14 (а.с.59,60), позивач заявив до стягнення 3% річних в сумі 255,88грн. за період з 23.04.14 по 16.06.14.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали та обставини справи, вислухав представника позивача, оцінивши надані ним докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Нормою ст.11 Цивільного кодексу України встановлено підстави виникнення прав та обов'язків із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних обов'язків є правочини та інші юридичні факти.

Між позивачем та відповідачем відбувся правочин, що відповідає загальним засадам господарського та цивільного законодавства, і передбачений законом, купівля-продаж товару - одна сторона (відповідач) звернулася з замовленням про продаж індивідуально визначеного майна до другої сторони (позивача) і отримала необхідний для неї товар.

Даний правочин врегульовано нормою ст.655 Цивільного кодексу України - купівля-продаж товару. Приписи ст.692 ЦК України зобов'язують відповідача сплатити вартість товару на отриману суму повністю.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт отримання товару відповідачем підтверджено позивачем належним чином в порядку ст.33,34 ГПК України, а саме: видатковими накладними про отримання відповідачем від позивача продукції на суму 48560грн. Також даний факт підтверджено довіреностями відповідача форми «М-2», затвердженої наказом Мінстату України від 21.06.96 №192, про отримання поставленої позивачем продукції.

Претензією від 16.04.14 №327 (належні докази направлення претензії в матеріалах справи на а.с.60) позивач вимагав від відповідача виконання ним обов'язків по оплаті товару на суму 46919грн. і у відповідача виник обов'язок по сплаті вартості купленого товару та відповідальність за невиконання цього обов'язку в порядку ст.ст.530,625,692 ЦК України.

Відповідач не сплатив гроші позивачеві на його вимогу, чим порушив вимоги закону і права позивача на отримання плати за проданий товар.

Стосовно розміру вимог позову, які підлягають до задоволення в частині основної суми боргу, слід вказати про таке.

Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» облік господарських операцій здійснюється на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») - повинен матиме обов'язкові реквізити: назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення , особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до ст.43 ГПК України і з урахуванням викладених правил Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд оцінив докази, визначені позивачем і додані до матеріалів справи, якими він підтверджує поставку товару на суму 21363,99грн., а саме - видаткові накладні та довіреності на отримання товару.

Оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що докази здійснених продавцем (позивачем) господарських операцій по поставці товару на суму 48560грн. є належними і допустимими.

Таким чином, позовні вимоги в частині основного боргу на суму 45319грн. обґрунтовані, підтверджені належним чином і підлягають до задоволення повністю.

Позовні вимоги в частин заявлених до стягнення річних слід задовольнити частково - на суму 236,60грн. за період з 28.04.14 по 16.06.14 на підставі приписів ст..625 ЦК України - за несвоєчасне виконання грошового обов'язку відповідач зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочки. Стосовно періоду нарахування суд зазначає, що позивач, користуючись нормою ч.2 ст.530 ЦК України, невірно визначив період: письмова вимога датована 16.04.14 і відправлена поштою 17.04.14; позивач додав 7 днів до дати вимоги і з 23.04.14 розрахував 3% річних. Тоді як до дати відправлення поштою слід додати 3 дні і додати 7 днів, а з 28.04.14 розрахувати річні.

За таких підстав позов слід задовольнити частково та відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.173, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 530, 655, 692 ЦК України, керуючись ст.ст.22,33,34,43,49,75,п.1.1,п.4 ст.80,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАВОД МЕДИЧНИХ ВИРОБІВ "ЮІС ФАРМ", 91005, м. Луганськ, вул. «Совєтская», 124, ідентифікаційний код 36409749 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прес-експрес", 91034, м.Луганськ, вул. «Ватутіна», 89-А, ідентифікаційний код 23477319 основний борг у сумі 45319грн., 3% річних у сумі 236,60грн., судовий збір у сумі 1827,0грн. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині основного боргу на суму 100грн. припинити.

4. Провадження у справі в частині заявленої до стягнення пені 1030,07грн. припинити у зв'язку з відмовою позивача від даної вимоги.

5. В решті позову відмовлено.

Рішення підписане 20.06.14

Суддя Р. Шеліхіна