Рішення

від 12.06.2014 по справі 910/9708/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9708/14 12.06.14

За позовом Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо

до Приватного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту»

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача: Магратій Я.В. (дов. № 06-5/15 від 02.01.2014),

Від відповідача: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулось до Господарського суду міста Києва в особі філії Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо із позовом до Приватного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих послуг за договором № 05/16-13 про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається від 01.12.2013, укладеним між Комунальним підприємством «Київпастранс» та Приватним акціонерним товариством «Київський завод електротранспорту».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2014 порушено провадження за вищезазначеним позовом та призначено розгляд справи № 910/9708/14 на 12.06.2014 року.

Під час судового засідання 12.06.2014 представником позивача надані пояснення по суті спору, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі. До того ж, на виконання вимог ухвали про порушення провадження, позивачем до суду поданий супровідний лист та акт звіряння взаєморозрахунків від 01.04.2014 року.

Відповідач не забезпечив явку свого представника для участі у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце проведення судового засіданні повідомлений належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням з відміткою про вручення поштового відправлення 30.05.2014 року.

Разом з тим, приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.12.2013 між Комунальним підприємством "Київпастранс" (надалі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Київський завод електротранспортну» (надалі - орендар) укладено договір № 05/16-13 про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежилі приміщення загальною площею 3 446,80 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 132, літ.Б.

Відповідно до п. 3.1. договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 №34/6250, та на дату підписання Договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток 1), за перший місяць оренди становить без ПДВ: 13 грн. 41 коп. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 46 229,84 грн.

Згідно п. 3.2. договорів розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції на поточний місяць.

Відповідно до п. 3.7 договорів, відповідач зобов'язався вносити орендну плату щомісячно, не пізніше 10-го числа поточного місяця, в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Крім того, вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, вивіз сміття тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених орендарем з організаціями що надають такі послуги та/або на підставі виставлених розрахунків Орендодавця (п. 3.9. договорів).

Так, на виконання вищезазначених пунктів договору позивачем на адресу відповідача виставлені та направлені рахунки на оплату послуг, копії яких долучені до матеріалів справи, однак вказані рахунки відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим у останнього виник борг у розмірі 257 011,00 грн. зі сплати орендних платежів та 40 334,83 грн. зі сплати комунальних послуг за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 року.

Матеріалами справи підтверджується, а саме наявним у матеріалах справи актом звірки взаєморозрахунків від 01.04.2014, що з боку Приватного акціонерного товариства «Київський завод електротранспортну» не має заперечень щодо наявної суми заборгованості у розмірі 297 345,83 грн. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність підпису головного бухгалтера відповідача та відтиску штемпеля печатки на акті від 01.04.2014 року.

28.04.2014 та 04.06.2014 КП «Київпастранс» на адресу ПрАТ «Київський завод електротранспорту» направлено претензії із вимогою сплатити суму боргу у розмірі 297 345,83 грн., з яких 257 011,00 грн. зі сплати орендних платежів та 40 334,83 грн. зі сплати комунальних послуг.

Оскільки на адресу позивача на день подачі позову не надходило грошових коштів у рахунок погашення заборгованості позивач звернувся до суду із даним позовом.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 01.12.2013 по 31.03.2014 пеню у розмірі 852,00 грн., 255,63 грн. - 3% річних та 1 291,52 грн. за інфляційних втрат.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

За своєю правовою природою договір № 05/16-13 про передачу майна комунальної територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 01.12.2013 є змішаним договором, а саме договором найму з елементами договору про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які також підпадають під правове регулювання Глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно положень статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено наявність обов'язку Приватного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» сплатити на користь позивача 297 345,83 грн., з яких 257 011,00 грн. зі сплати орендних платежів та 40 334,83 грн. зі сплати комунальних послуг, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 ГК України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Як встановлено судом п. 6.2. договору, сторонами погоджений обов'язок орендаря сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Судом перевірено розрахунок пені з урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, з яким суд погоджується щодо сум, строків, ставок і методики нарахувань пені у розмірі 852,00 грн.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 617 ЦК України, норми якої кореспондуються з положеннями ст. 218 ГК України, визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши математичний розрахунок сум нарахованих 3% річних та інфляційної складової боргу, використовуючи дані, наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку щодо правомірності нарахування 3% річних у розмірі 255,63 грн. та 1 291,5 грн. інфляційних втрат, що також підтверджується наданим до суду розрахунком.

Перевіряючи розрахунок штрафних санкцій, застосованих позивачем до відповідача, та заявлених до стягнення, суд відзначає, що позивачем правомірно використано для бази нарахування вказаних грошових сум розмір основного боргу саме з оплати вартості оренди, тобто 257 011,00 грн., оскільки вартість комунальних послуг лише відшкодовується позивачу, однак він не виробником вказаних комунальних послуг.

Встановивши правомірність здійснення нарахування та перевіривши розрахунки сум пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає їх обґрунтованими та вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 852,00 грн. - пені, 1 291,52 грн. - інфляційних втрат та 255,63 грн. - 3% річних, підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені судом факти, які не спростовані відповідачем під час розгляду справи та керуючись вимогами вищезазначених законодавчих норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 297 345,83 грн. - основний борг, 852,00 грн. - пені, 1 291,52 грн. - інфляційних втрат та 255,63 грн. - 3% річних нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо до Приватного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київський завод електротранспорту» (03150, місто Київ, Печерський район, вулиця Червоноармійська, будинок 143/2; ідентифікаційний код 33547233) на користь Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, місто Київ, Набережне шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) 257 011 (двісті п'ятдесят сімдесят тисяч одинадцять) гривень 00 копійок заборгованість зі сплати орендних платежів, 40 334 (сорок тисяч триста тридцять чотири) гривні 83 копійок заборгованості зі сплати комунальних послуг, 852 (вісімсот п'ятдесят дві) гривень 00 копійок - пені, 1 291 (одну тисячу двісті дев'яносто одну) гривню 52 копійки - інфляційних втрат та 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 63 копійок - 3% річних та 6 167 (шість тисяч сто шістдесят сім) гривень 70 копійок витрат зі сплати судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 12.06.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено та підписано 17.06.2014 року.

Суддя К.В. Полякова