Ухвала

від 10.06.2014 по справі 826/2104/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2104/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

10 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мельничука В.П., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти Харчування" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти Харчування" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0006552205 та № 0006572205 від 02.08.2013, -

В С Т А Н О В И В :

Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти Харчування" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0006552205 та № 0006572205 від 02.08.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, на підставі наказу від 13.06.2013 № 96, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Продукти Харчування" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.04.2012 по 30.04.2012 та податку на прибуток за період з 01.04.2012 по 30.06.2012 при взаємовідносинах з ПП "Евт-Центр". Результати перевірки оформлені актом від 27.06.2013 № 144/22.1-07/36697928.

В ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та згідно висновків цього Акта, відповідачем порушено вимоги підпункту пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено позивачем від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на суму 70 003,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року на суму 70 003,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено позивачем податок на додану вартість на суму 66 670,00 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 66 670,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.08.2013: - № 0006552205, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 87 503,00 грн. (за основним платежем - 70 003,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 500,75 грн.), - № 0006572205, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 83 337,50 грн. (за основним платежем - 66 670,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 667,50 грн.).

Не погоджуючись з вище вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, ТОВ "Продукти Харчування" звернулося до суду.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову вказав на те, що немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та немає підстав для включення ТОВ "Продукти харчування" до складу витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості поставленої продукції, оформленої як придбана у ПП "Евт-Центр".

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ТОВ "Продукти харчування" та ПП "Евт-Центр" було укладено договір поставки № 2/9 від 01.09.2011 продукції (тушку бройлера 1 кат. охолоджену), відповідно до якого Продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, повинен передати у власність Покупцю, а зобов'язання Покупця в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію згідно накладних.

На підтвердження того, що Позивачем було отримано тушки бройлера 1 кат. охолоджені від ПП "Евт-Центр", ним було надано копії податкових накладних, рахунків на оплату, видаткових накладних, виписок по рахунку, карток рахунків, товарно-транспортну накладну ААК № 0003886 від 04.05.2012.

Однак, згідно п. 2.3 договору поставки № 2/9 від 01.09.2011 якість товару повинна бути підтверджена сертифікатами, які необхідні для товару даного виду згідно законодавства України. Всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, Продавець зобов'язується передати Покупцю в момент передачі Товару.

Проте, жодного сертифікату, який би підтвердив якість поставленого ПП "Евт-Центр" позивачу товару, позивач суду не надав.

Крім того, згідно п. 2.3 договору поставки № 2/9 від 01.09.2011 всі необхідні документи, що підтверджують якість товару, повинні були передаватися ПП "Евт-Центр" позивачу в момент передачі Товару. Тому, незрозумілим є посилання на укладений між позивачем та Об'єднанням ветеринарної медицини в м. Києві договір № 272 від 01.01.2011 та зберігання у Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві сертифікатів якості, оскільки такі сертифікати якості мали передаватись від ПП "Евт-Центр" саме позивачу.

Так, жодних доказів як звернення позивача до Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві з проханням надати копії сертифікатів якості, так і відповіді Об'єднання ветеринарної медицини в м. Києві про відмову у їх наданні позивачем надано не було.

Також суд звертає увагу, що всі рахунки на оплату та видаткові накладні, виписані ПП "Евт-Центр" на адресу позивача (Т. 1, арк. 53 - 62), не містять посаду та прізвище ім'я по-батькові особи, яка їх виписувала, що є порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також позивачем не було надано як доказів транспортування тушок бройлерів 1 кат. охолоджених позивачу, так і доказів існування транспортних засобів у ПП "Евт-Центр"; не було надано копію журналу обліку довіреностей.

Наявна товарно-транспортна накладна ААК № 0003886 від 04.05.2012 стосується лише товару згідно накладної № 5 від 04.05.2012. Існування товарно-транспортних накладних стосовно інших податкових накладних позивачем не доведено.

Тому факт того, звідки, куди, ким та яким транспортним засобом здійснювались можливі перевезення тушок бройлерів 1 кат. Охолоджених доведено не було.

Щодо подальшої реалізації поставлених позивачу ПП "Евт-Центр" тушок бройлерів 1 кат. Охолоджених, то Позивачем було надано договір купівлі-продажу товарів № 05/04 від 05.04.2012, укладений з ТОВ "Оптова база "Чай - Агропродукт".

Проте, ні доказів транспортування позивачем або ТОВ "Оптова база "Чай - Агропродукт" тушок бройлерів 1 кат. охолоджених з офісного приміщення по вул. Московський проспект, 16 у м. Києві (договір оренди нежитлових приміщень від 01.12.2009 на адресу ТОВ "Оптова база "Чай - Агропродукт" по вул. Кіквідзе, 26 в м. Києві, ні доказів існування транспортних засобів у позивача або ТОВ "Оптова база "Чай - Агропродукт" позивач не надав.

Отже, факт подальшої реалізації позивачем отриманої від ПП "Евт-Центр" вищевказаної продукції встановити неможливо.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, колегія суддів вказує на залежність права платника податку на нарахування податкового кредиту від фактичного здійснення господарської операції з підтвердженням такого здійснення достовірними первинними документами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, в свою чергу є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу, що по взаємовідносинам з ПП "Евт-Центр" відсутні належним чином оформлені первинні документи, в т.ч. податкові накладні (не відповідають вимогам ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), а господарські операції, що відбулись, оформлені лише документально.

Тому наявність формально складених первинних документів не підтверджує реальне здійснення господарських операцій.

Таким чином, оскільки немає можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій, то немає підстав для включення ТОВ "Продукти харчування" до складу витрат та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості поставленої продукції, оформленої як придбана у ПП "Евт-Центр".

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено факт здійснення господарських операцій з контрагентами.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукти Харчування" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.П.Мельничук

В.Е.Мацедонська

.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Мацедонська В.Е.

Мельничук В.П.