Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/2766/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2766/14 (в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П.;

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що спірні господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, в Акті перевірки не зазначено змісту порушення та не досліджувалась діяльність ТОВ "Юніверсал Лоджистік".

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 06 лютого 2014 року №0000632201.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 06 лютого 2014 року №0000632201 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Юніверсал Лоджистік" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 266 917,50 грн., у тому числі за основним платежем на 213 534,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53 383,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 27 грудня 2013 року №2267/26-5-22-01/35426496 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Лоджистік" (код ЄДРПОУ 35426496) з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Айрон Брідж" (код за ЄДРПОУ 38489386) за період травень 2013 року".

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2013 року на загальну суму 213 534,00 грн.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "Айрон Брідж", встановлено, що останнє відсутнє за місцезнаходженням, не має достатніх потужностей та можливостей для здійснення господарської діяльності та допустило порушення вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про не підтвердження податковими накладними сум податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським операціям із ТОВ "Айрон Брідж".

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Юніверсал Лоджистік" та ТОВ "Айрон Брідж", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Юніверсал Лоджистік" (орендар) та ТОВ "Плазма-Логістик" (орендодавець) 14 грудня 2010 року укладено договір оренди нерухомого майна №14/12-10, відповідно до якого орендодавець передає , а орендар приймає у тимчасове платне користування (оренду) нежилі приміщення складу №5 (перша черга), нежилі приміщення складу №5 (друга черга).

Відповідно до пункту 2.1 договору приміщення являють собою секції складу №5 (перша, друга черга), який знаходиться за адресою: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 121, загальною площею 20 990,4 кв. м.

Згідно додаткової угоди від 23 січня 2013 року до договору від 14 грудня 2010 року №14/12-10, у зв'язку з продажем приміщення та переходом права власності на приміщення від ТОВ "Плазма-Логістик" до ТОВ "Айрон Брідж", сторони домовились, що орендодавцем виступає ТОВ "Айрон Брідж".

Відповідно до додаткової угоди від 01 квітня 2013 року до договору від 14 грудня 2010 року №14/12-10 сторони вирішили викласти пункту 2.1 договору у наступній редакції: "приміщення являють собою секції складу №5 (перша, друга черга), який знаходиться за адресою: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с. Велика Олександрівка, вул. Леніна, 121, загальною площею 21 353,4 кв. м."

У травні 2013 року ТОВ "Айрон Брідж" надало позивачу послуги оренди на загальну суму 1 067 670,00 грн., що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №13105, та виписало податкову накладну від 16 травня 2013 року №11605 на загальну суму 1 067 670,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 213 534,00 грн.

Оплата за оренду здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджує копія відповідної виписки банку, долучена до матеріалів справи.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Айрон Брідж", у зв'язку з придбанням послуг оренди.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Айрон Брідж", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкова накладна, на підставі якої позивач формував податковий кредит, та копія якої знаходяться в матеріалах справи, відповідає вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, має місце звернути увагу на таке.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією, розміщеною в мережі Інтернет (https://ulg.com.ua/Home/About) ТОВ "Юніверсал Лоджистік" здійснює діяльність у сфері складського господарства, зокрема надає послуги митного ліцензійного складу та аптечного складу локальної компанії.

Також встановлено, що орендовані у ТОВ "Айрон Брідж" секції складу №5 (перша, друга черга), який знаходиться за адресою: 08320, Київська обл., Бориспільський район, с.Велика Олександрівка, вул.Леніна, 121, загальною площею 21 353,4 кв. м., позивач використовує для провадження господарської діяльності, а саме: надає в оренду суб'єктам підприємницької діяльності під розміщення аптечних складів та надає послуги з митного ліцензійного складу.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товару для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії відповідних договорів оренди (суборенди) приміщень, укладених із ДП "Нижфарм-Україна" ВАТ "Нижегородський хіміко-фармацевтичний завод", ТОВ "Др. Реддіс Лабораторіз", ТОВ "Ранбаксі Фармасьютікалс Україна" та іншими, та додаткових угод до них; копії контрактів про надання послуг митного ліцензійного складу з додатками до них; копії ліцензій суборендарів щодо провадження діяльності з оптової торгівлі лікарськими засобами та використання приміщень складу під аптечні склади; копія витягу з реєстру митних складів.

При цьому суд першої інстанції вірно звернув увагу, на наявність в матеріалах справи копій свідоцтв про право власності на нерухоме майно, які підтверджували право власності ТОВ "Плазма-Логістик" на орендовані приміщення, витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 22 січня 2013 року про відчуження орендованих приміщень на користь ТОВ "Айрон Брідж".

Наведене вказує, що ТОВ "Юніверсал Лоджистік" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Айрон Брідж" послуг з оренди для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При вирішенні даного спору необхідно врахувати також вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "Айрон Брідж", було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

Суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Айрон Брідж", такий акт за своєю суттю не може встановлювати порушень податкового законодавства, а ймовірні порушення податкового законодавства з боку постачальника не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ТОВ "Юніверсал Лоджистік" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Айрон Брідж", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі від 06 лютого 2014 року №0000632201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 24 червня 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.