Рішення

від 23.06.2009 по справі 5020-5/691

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-5/691

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" червня 2009 р. справа № 5020-5/691

За позовом: Державного підприємства “Садовод” (99802 м. Севастополь, с. Верхнесадове,  вул. Севастопольська, 76)

до Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”  (99009 м. Севастополь,  вул. Портова, 8А)

про стягнення заборгованості в розмірі  24552,43   грн.

Суддя Євдокімов І.В.

Представники сторін:

Позивач - Трофімова Галина Іванівна, представник довіреність № б/н  від 30.06.2008   ДП "Садовод";

Позивач - Стародубцев Денис Сергійович, представник, довіреність № б/н від 30.06.2008 ДП "Садовод" ;

Відповідач - Кравцова Олена Сергіївна, представник довіреність № б/н  від 05.01.2009   Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод";

Суть спору:

Позивач, Державне підприємство “Садовод”, звернувся до суду з позовом до відповідача, Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”,  про стягнення заборгованості за договором поставки № 80/76 від 15.02.2006 в розмірі  24552,43   грн.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості просить припинити провадження по справі в даній частині, та стягнути з відповідача пеню в розмірі 15886,24 грн., збитки від інфляції в розмірі 6785,13 грн., та 3% річних в розмірі 1322,19 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманого товару.

Відповідач позовні вимоги визнав в частини нарахування пені в розмірі 8037,70 грн.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2006          між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) був укладений договір поставки виноматеріалів № 80/76.

Відповідно до умов договору, позивач зобов'язався поставляти виноматеріали вказані у додатку № 1 до договору, урожаю 2006 року у кількості та за цінами, вказаними у додатку № 1 до договору, а відповідач приймати та сплачувати вартість виноматеріалів на умовах передбачених вказаним договором (а.с. 8-9).

Зобов'язання з постачання товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, але в процесі розгляду справи відповідачем основна сума заборгованості була погашена в повному обсязі.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України,  за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України, реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами  договіру купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням пені в розмірі 15866,24 грн., яка нарахована відповідно до вимог ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у розмірі 0,1 % від вартості товарів за кожний день прострочення.

Дану вимогу позивача суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003, виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, стягнення пені повинно здійснювати тільки у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором.

Позивач просить стягнути з відповідача суму пені, яка нарахована не за договором, оскільки договором відповідальність відповідача у вигляді пені не передбачена.

Також, позивач просить стягнути збитки  від інфляції та 3% річних.  

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також, три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Вимогу позивача про стягнення  3% річних в 1322,19 грн., суд вважає такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 1031,84 грн.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума 3% річних складає  1322,19 грн., яка є помилковою, судом також, перевірений розрахунок 3% річних, яку здійснив відповідач, та в якому 3% річних нараховані 1031,84 грн. правильно, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1031,84 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції в розмірі 6785,13 грн.

Суд, також, частково відмовляє позивачу у стягненні індексу інфляції в розмірі 1989,56 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається із розрахунку позивача, сума збитків від інфляції в розмірі 479,23 грн. нарахована позивачем за період 18.04.2008 по 30.04.2008, сума збитків від інфляції в розмірі 570,78 грн. нарахована позивачем за період 30.04.2008 по 08.05.2008, сума збитків від інфляції в розмірі 397,44 грн. нарахована позивачем за період 08.05.2008 по 16.05.2008, сума збитків від інфляції в розмірі 129,39 грн. нарахована позивачем за період 16.05.2008 по 20.05.2008, сума збитків від інфляції в розмірі 117,49 грн. нарахована позивачем за період 20.05.2008 по 31.05.2008, сума збитків від інфляції в розмірі 295,23 грн. нарахована позивачем за період 19.06..2008 по 30.06.2008, в той час як відповідно до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, вважається, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1031,84 грн. –3% річних, 4795,57 грн. збитків від інфляції.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 303,79 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 73,87 грн. покладаються  на відповідача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75,  п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства „Севастопольський виноробний завод”  (99009 м. Севастополь,  вул. Портова, 8А,  код  ЄДРПОУ 05431414,  відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) на користь Державного підприємства “Садовод” (99802 м. Севастополь, с. Верхнесадове,  вул. Севастопольська, 76,  код  ЄДРПОУ 00412984, відомостей про наявність поточних рахунків в установах банків немає) 1031,84 грн. –3% річних, 4795,57 грн. - збитків від інфляції,   витрати по сплаті державного мита в сумі 303,79 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 73,87 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Провадження по справі в частини стягнення основної заборгованості в розмірі 24552,43 грн., припинити.

4.          Врешті позовних вимог   відмовити.

    Суддя                                                                                                       І.В.  Євдокімов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

26.06.2009

Розсилка:

1.          ДП “Садовод” (99802 м. Севастополь, с. Верхнесадове,  вул. Севастопольська, 76)

2.          ДП „Севастопольський виноробний завод”  (99009 м. Севастополь,  вул. Портова, 8А)

3.          Справа