Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/8448/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8448/14 16.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК БУДЗБУТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодь Житлобуд"

про сплату заборгованості 26 213,67 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Хомутінніков Г. Г. - представник за довіреністю

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодь Житлобуд" заборгованості за поставлений товар в розмірі 26 213,67 грн., в тому числі 25 176,93 грн. основного боргу, 281,43 грн. 3 % річних, 755,31 грн. збитків від інфляції.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати отриманого товару за видатковими накладними, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 25 176,93 грн. боргу. У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару, позивач також наполягає на стягненні з відповідача 3% річних у розмірі 281,43 грн. та збитків від інфляції у розмірі 755,31 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2014 порушено провадження по справі № 910/8448/14, розгляд справи призначено на 16.06.2014.

Представник позивача в судове засідання 16.06.2014 з'явився, через канцелярію суду подав документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі та підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2014 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 16.06.2014 від останнього до суду не надходило.

В матеріалах справи міститься докази направлення на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ухвали суду про порушення провадження у справі від 06.05.2014, яка повернулися на адресу суду з відміткою "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на зазначене, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи належним чином.

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.06.2014 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТК БУДЗБУТ" та ТОВ "Молодь Житлобуд" була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачу будівельну продукцію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її.

Господарський суд зазначає, що цивільні права і обов'язки виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, а саме безпосередньо з правочинів, господарських договорів та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) - тобто погодженою дією двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 205 Господарського процесуального кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Стаття 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З позовної заяви вбачається, що на виконання умов домовленості позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка будівельної продукції відповідно до видаткових накладних: № РН-001098 від 17.09.2013, № РН-000890 від 13.09.2013, № РН-0000852 від 08.09.2013, № РН-0000789 від 30.07.2013, № РН-00000070 від 28.01.2013, № РН-0000244 від 08.11.2012, копії яких містяться у матеріалах справи, на загальну суму 43 138,62 грн. Вказана продукція була отримана уповноваженою особою відповідача на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 191 від 13.08.2013.

Також позивач надав відповідачу транспортні послуги на суму 300,00 грн., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000073 від 30.07.2013.

Отримана продукція була частково сплачена відповідачем, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію та надані послуги склала 25 176,93 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією від 12.12.2013 про сплату заборгованості за поставлений товар та надані послуги, на яку відповідач надав відповідь, в якій вказав на відсутність в бухгалтерському обліку відповідача заявленої позивачем заборгованості.

За наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару та надання транспортних послуг, а відповідач в повному обсязі не виконав своїх зобов'язань щодо оплати останніх.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак, факт передачі товару позивачем та прийняття його відповідачем, а також надання відповідачу транспортних послуг свідчить про укладення між сторонами правочину, у відповідності до ст.ст. 202, 205, 207 Цивільного кодексу України, яка відповідає вимогам ч. 1, 2 ст. 180 ГК України, п. 1 ст. 181 ГК України та містять ознаки поставки та послуг.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманого товару в повному обсязі не сплатив.

Відтак, враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді вартість не оплаченого товару відповідачем за накладними становить 24876,93 грн.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Враховуючи виконання продавцем своїх зобов'язань з передачі товару покупцю за накладними, у першого виникло право вимагати оплати вартості переданого товару.

Однак, судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами (в тому числі зі змісту видаткової накладної) неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити отриманий товар, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати товару сторонами не визначений.

Водночас, відповідно до частини першої ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Оскільки інший строк оплати товару сторонами у накладних встановлений не був, то відповідач мав розрахуватись з позивачем після отримання товару.

Таким чином, враховуючи дату прийняття товару за накладними та положення ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний був здійснити оплату отриманого товару саме в день його отримання.

Проте, доказів сплати відповідачем вартості отриманого товару матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе договірних зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості отриманого товару у розмірі 24876,93 грн., господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем становить 24876,93 грн.

Також позивач вказав, що згідно з актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000073 від 30.07.2013 надав відповідачу транспортні послуги.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення свого грошового зобов'язання вартість отриманих послуг не сплатив.

Відтак, враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що на час вирішення спору в суді вартість не оплачених послуг відповідачем актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000073 від 30.07.2013 становить 300,00 грн.

Враховуючи виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг відповідачу за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), у першого виникло право вимагати оплати вартості наданих послуг.

Однак, судом встановлено, що з правовідносин як склалися між сторонами (в тому числі зі змісту акту здачі-приймання робіт (надання послуг) неможливо визначити строк, за яким у відповідача виник обов'язок оплатити наданих послуг, тому, господарський суд дійшов висновку, що момент оплати наданих послуг сторонами не визначений.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензією від 12.12.2013, що направлена відповідачу поштою, позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити заборгованість за поставлену продукцію та надання транспортних послуг. Отримання претензії відповідачем підтверджується наданою відповідачем відповіддю на претензію - лист від 19.12.2013.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України на момент розгляду справи судом, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Проте, доказів сплати відповідачем вартості наданих послуг матеріали справи не містять, а відтак факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати взятих на себе зобов'язань доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості наданих послуг у розмірі 300,00 грн., господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за транспортні послуги становить - 300,00 грн.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідач, на якого, відповідно до вимог статей 4-3, 33, 34 ГПК України, покладається обов'язок доказування, не надав доказів на підтвердження проведення оплати за отриманий по накладним товар та надані транспортні послуги.

З огляду на вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про доведеність існування боргу відповідача перед позивачем в розмірі 25 176,93 грн., а відтак заявлена позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 281,43 грн. 3% річних, 755,31 грн. збитків від інфляції за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19.12.2013 по 05.05.2014 нарахований на суму 25176,93 грн. (вартість поставленого товару + вартість послуг).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є правомірними.

Проте, позивач неправильно зазначив дату початку нарахування 3% річних та збитків від інфляції за прострочення наданих послуг, так як строк виконання зобов'язання відповідачем по наданим транспортним послугам з урахуванням статті 530 ЦК України настав у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги (претензії). Оскільки, позивач не надав суду доказів направлення претензії від 12.12.2013 відповідачу, то суд вважає датою отримання претензії відповідача - дату надання відповіді на претензію (лист від 19.12.2014).

Разом з тим, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 281,43 грн. та 755,31 грн. інфляційних втрат відповідно до заявлених сум позивача, оскільки за розрахунком суду розмір 3% річних та збитків від інфляції перевищує заявлений до стягнення позивачем, а враховуючи приписи п. 2 ст. 83 ГПК України без клопотання позивача суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимоги.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 32, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодь Житлобуд" (03057, м. Київ, вулиця Желябова, 8/4, код ЄДРПОУ 37995576) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК БУДЗБУТ" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 9, код ЄДРПОУ 37590062) 25 176,93 грн. (двадцять п'ять тисяч сто сімдесят шість гривень 93 копійок) боргу, 755,31 грн. (сімсот п'ятдесят п'ять гривень 31 копійок) інфляційних втрат, 281,43 грн. (двісті вісімдесят одну гривню 43 копійок) 3% річних та 1827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійки) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2014

Суддя О.А. Грєхова