Рішення

від 19.06.2014 по справі 906/464/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" червня 2014 р. Справа № 906/464/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М. - представник за дов. №б/н від 23.12.2013 р.

від відповідача: Васьківська Н.Г. - представник за дов. №б/н від 05.06.2014 р. (в судовому засіданні 17.06.2014 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Комунального підприємства теплозабезпечення (м. Коростень, Житомирська область)

до Приватного підприємства "Заянна" (м. Коростень)

про стягнення 2903,08 грн.

В судовому засіданні 17.06.2014 р. було оголошено перерву до 10:00 19.06.2014 р., у відповідності до ст. 77 ГПК України.

Комунальне підприємство теплозабезпечення (м. Коростень) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою від 08.04.2014 р., вих. № 657 про стягнення з Приватного підприємства "Заянна" (м. Коростень) 2903,08 грн., з яких 2219,28 грн. борг, 473,18 грн. пеня, 210,62 грн. 3% річних згідно з договорами оренди №4-2011 від 22.06.2011 р. та про надання послуг №4-2001/1 від 22.06.2011 р.

Ухвалою від 14.04.2014 р. господарський суд порушив провадження у справі, призначив засідання суду, зобов'язав сторони надати необхідні документи.

Представник позивача в засіданні суду 22.05.2014 р. надала для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та повідомила, що після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 2219,28 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.04.2014 р.

Ухвалою від 22.05.2014 р. господарський суд розгляд справи відклав, зобов"язав відповідача надіслати письмовий відзив на позовну заяву, докази проведення розрахунків з позивачем в повному об'ємі (за наявності).

В засіданні суду 05.06.2014 р., представник позивача підтримала позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 473,18 грн. пені і 210,62 грн. 3% річних, надала акт звіряння взаємних розрахунків станом на 22.05.2014 р. (а. с. 129,130).

Представник відповідача заперечила щодо вказаних позовних вимог з підстав, зазначених в запереченні (а. с. 131,132), повідомила про сплату 2219,28 грн. основного боргу, що підтвердила копію платіжного доручення №22 від 11.04.2014 р. (а. с. 133).

Ухвалою від 05.06.2014 р. господарський суд продовжив строк вирішення спору до 20.06.2014 р., розгляд справи відклав, зобов'язав позивача: надати розрахунки орендної плати по договору оренди №4/2011 від 22.06.2011р.; компенсації за використання земельної ділянки; окремі розрахунки за надані послуги водопостачання та постачання електроенергії по договору про надання послуг №4-2011/1 від 22.06.2011 р.

17.06.2014 р. до господарського суду факсимільним зв"язком від позивача надійшли додаткові пояснення №1187 від 17.06.2014 р., оригінал яких подано в засіданні суду 17.06.2014 р., а також додано уточнений розрахунок суми боргу орендної плати, включаючи плату за послуги на загальну суму 2219,28 грн., копію листа № 82 від 24.02.2014 р., адресованого позивачу (а. с. 38 -144).

18.06.2014 р. по електронній пошті, а 19.06.2014 р. - безпосередньо до господарського суду позивачем подано клопотання №1195 від 18.06.2014 р. про долучення до справи уточненого розрахунку пені та 3% річних (а. с. 147 -164).

Згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача, зокрема: пеню в розмірі 473,18 грн. та 210,62 грн. 3% річних, а в уточненому розрахунку, зазначені інші суми, відповідно: пеня - 460,87 грн.; 3% річних - 204,68 грн.

Господарський суд, бере до уваги, поданий позивачем розрахунок пені та 3% річних, як зменшення позовних вимог в цій частині позову, а тому зазначає таке.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 ГПК України в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з постановою пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необгрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Господарським судом досліджено уточнений розрахунок пені та 3% річних на відповідність чинному законодавству, а тому розцінюється дане уточнення розрахунку пені та 3% річних, як зменшення позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.06.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди №4 -2011 від 22.06.2011 р. за яким позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 126,79 м2, висотою 3 м., за адресою м. Коростень, вул. Ольгінська, 4 (а. с. 8 -13).

Позивач передав відповідачу нежитлове приміщення по вул. Ольгінській, 4 у м. Коростені, що підтверджується актом прийняття-передачі об"єкту оренди (комунального майна) від 22.06.2014 р., підписаного та скріпленого печатками сторін (а. с. 14).

Окрім цього, між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками доповнення до договору оренди №4 - 2011 від 22.06.2011 р., якими передбачено, що відповідач зобов'язується компенсувати позивачу витрати за використання земельної ділянки (а. с. 16); відповідно до розрахунку компенсації за використання земельної ділянки, який є додатком №3 до договору, зокрема передбачена плата з урахуванням ПДВ 20% за перший місяць оренди - 7,09 грн. (а. с. 17).

Відповідно до п. 5.1. договору орендна плата станом на 22.06.2011 р. становить 308,05 грн., в місяць, а з урахуванням ПДВ 20% - (61,61 грн.) - 369,66 грн. в місяць згідно з розрахунком орендної плати (а. с. 15).

У відповідності до п. 5.2. орендна плата за наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендна плата нараховується до 10-го числа поточного місяця, сплачується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20-го числа поточного місяця.

22.06.2011 р. між сторонами було укладено договір №4-2011/1 від 22.06.2011 р. про надання послуг, за яким позивач надає послуги: водопостачання та водовідведення (за фактичні обсяги по лічильнику); постачання електроенергії (а. с. 18, 19).

Відповідно до п. 3.1. договору про надання послуг №4-2011/1 від 22.06.2011 р. плата за послуги сплачується в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20-го числа наступного за звітним місяця.

На виконання умов договорів від 22.06.2011 р. позивач виставляв відповідачу зведений рахунок на загальну суму, яка складалась з оплати за договором оренди №4 -2011 від 22.06.2011 р. та договором №4-2011/1 від 22.06.2011 р. про надання послуг (основна сума оренди + компенсація за використання земельної ділянки + послуги водо та електропостачання), що підтверджується відповідними рахунками за період з червня 2011 р. по березень 2014 р. (а. с. 20 - 53).

Оскільки рахунок на оплату за вищезазначеними договорами був зведений, позивачем додатково надавалася калькуляція вартості оренди приміщення пральні по вул. Ольгінська, 4, за період з червня 2011 р. по березень 2014 р., в якій відображено розгорнутий розрахунок плати за договором оренди №4 -2011 від 22.06.2011 р. та договором №4-2011/1 від 22.06.2011 р. про надання послуг.

Таким чином, матеріалами справи стверджується виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг в погоджені сторонами строки не виконав, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість.

11.03.2014 р. позивач направив на адресу відповідача претензію за №305 (а. с.16 -19) з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 9116,97 грн., що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 54).

Відповідач зазначені у вказаній претензії вимоги виконав не в повному обсязі, що спонукало позивача звернутись до господарського суду з відповідним позовом.

Під час розгляду справи в суді відповідач оплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 2219,28 грн., що підтверджується банківською випискою від 11.04.2014 р.. та платіжним дорученням №22 від 11.04.2014 р. (а. с.123,133), тому провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу необхідно припинити за відсутністю предмету спору відповідно до ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України.

Також в матеріалах справи міститься акт звірки взаєморозрахунків за спірний період з червня 2011 р. по квітень 2014 р. підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками підприємств, з якого вбачається, що станом на 22.05.2014 р. заборгованість за оренду відсутня (а. с. 129,130).

05.06.2014 р. в засіданні суду представник відповідача подала заперечення на позовну заяву, в якому зазначено, що в п. 3.1. договору №4-2011/1 від 22.06.2011 р. про надання послуг, чітко не дано визначення "звітний місяць", так як оплата проводиться "не пізніше 20-го числа наступного за звітним місяця", також вказано, що не всі рахунки на оплату виставлялись до 10-го числа, як цього вимагає п. 5.3. договору оренди №4 -2011 від 22.06.2011 р., тому нарахування пені та 3% річних є не обґрунтованим.

Крім того, за несвоєчасне виконання зобов'язань, позивач відповідно до пункту 5.4. Договору оренди №4 - 2011 від 22.06.2014 р. та п. 3.2. договору про надання послуг №4-2011/1 від 22.06.2011р. просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 460,87 грн. за період з березня.2013р. по березень 2014. (а. с.148 -150).

Згідно з п. 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Відповідач у запереченні на позов зазначає, що строк позовної давності щодо нарахування пені по деяким платежам сплив.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, слід вважати, що кінцевою датою можливого стягнення пені за березень 2013 р., з урахуванням спеціальної позовної давності, є 21.03.2014 р., проте позивач звернувся до господарського суду лише 10.04.2014 р., тобто з пропущенням строку.

За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за березень 2013 р. у розмірі 14,47 грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, з розрахунку пені вбачається, що позивач при здійсненні нарахування допустив арифметичні помилки.

Перевіривши розрахунок пені (за період з квітня 2013 р. по березень 2014 р.), суд вважає його обґрунтованим, оскільки пеня в сумі 446,40 грн. нарахована відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, враховуючи наступне.

Штрафними санкціями, згідно із ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, відповідно до ст.217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 1 ст. 550 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Водночас, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічна за змістом і ст.233 ГК України згідно з якою, у разі, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, у постанові Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12. 2011 р."Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п.3.17.4.) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що у даному випадку допущені відповідачем порушення є незначними, оскільки останній під час розгляду справи в суді сплатив суму основного боргу, позивачем, у зв'язку з цим, не понесено збитків.

Враховуючи, що позивач порушував умови договору оренди та договору про надання послуг в частині виставлення рахунків, зокрема певна частина рахунків, які містяться в матеріалах справи, датовані після 10-го числа в той час, коли п. 5.3. договору оренди передбачено, що орендна плата нараховується до 10-го числа (а. с. 20 - 21;24; 27 - 32, 34 - 35; 38 - 53), слід зменшити розмір нарахованої до стягнення з відповідача пені на 90% до 44,64 грн.

За цих обставин, господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені в розмірі 44,64 грн.; в частині 416,23 грн. пені слід відмовити.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 204,68 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З уточненого розрахунку позивача (а. с. 151 - 155) вбачається, що останній, здійснюючи нарахування 3% річних за березень 2012 р. та грудень 2012 р. не врахував, кількість днів у 2012 р., яка становила 366. Також, нараховуючи 3% річних за вересень 2013 р., допустив арифметичну помилку.

Здійснивши перерахунок 3% річних, господарський суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягає сума в розмірі 204,63 грн., як обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Позовні вимоги в частині стягнення 0,05 грн. 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач сплатив суму основного боргу після порушення провадження у справі, в частині стягнення 2219,28 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Разом з тим, як зазначалось вище, суд зменшує розмір пені до 44,64 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума в розмірі 249,27 грн., з яких: 44,64 грн. - пеня, 204,63 грн. - 3% річних.

В позові відмовити в частині стягнення 416,23 грн. пені та 0,05 грн. 3% річних.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Заянна" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, 78а, кв. 17, код ЄДРПОУ 37526107) на користь Комунального підприємства теплозабезпечення (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Кірова, 8а, код ЄДРПОУ 31871157):

- 204,63 грн. - 3% річних;

- 44,64 грн. - пені;

- 1553,54 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення 416,23 грн. пені та 0,05 грн. 3% річних відмовити.

4. Припинити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2219,28 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "20" червня 2014 р.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - до справи

2, 3 - сторонам (реком.)