Рішення

від 12.06.2014 по справі 904/2079/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.06.14р. Справа № 904/2079/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес", м. Краматорськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Слов'яни", с. Новоолексіївка Софіївського району Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості у сумі 90 642,93 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Нестеченко Д.С., довіреність № 167 від 04.04.2014 року, представник

від відповідача: Бортник А.В., довіреність № 4 від 12.05.2014 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" звернулося до господарського суду з позовом у якому просить стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Слов'яни" основний борг у розмірі 44 160,00 грн., пеню у розмірі 1 887,38 грн., 3% річних у розмірі 435,55 грн., штраф у розмірі 44 160,00 грн., загалом на суму 90 642,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання № 173 від 10.04.2013 року та договором постачання № 323 від 13.05.2013 року щодо оплати поставленої позивачем відповідачу продукції, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість та відповідно нараховані штрафні санкції на загальну суму 90 642,93 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує частково, у відзиві на позов відповідач погоджується з сумою основного боргу у розмірі 44 160,00 грн., проте нараховані позивачем штрафні санкції не визнає посилаючись на ті обставини, що заявлений позивачем до стягнення штраф у сумі 44 160,00 грн. є за свою природою пенею, терміном нарахування якої є шість місяців і даний строк, який відповідач визначає позовною давністю для нарахування пені, сплив.

Розгляд справи був відкладений з 15.05.2014 року на 28.05.2014 року та з 28.05.2014 року на 12.06.2014 року. Ухвалою господарського суду від 28.05.2014 року строк розгляду спору продовжений на 15 днів.

У судовому засіданні 12.06.2014 року оголошувалася перерва з 10:45 год. до 14:10 год.

У судовому засіданні 12.06.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" (постачальник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Слов'яни" (покупець) уклали договір № 173 від 10.04.2013 року та договір № 323 від 13.05.2013 року (далі Договори), за умовами п.1.1. яких постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар.

Початок та закінчення строку дії Договорів передбачені п.п. 9.1.-9.2. Договорів згідно яких дані Договори набирають сили з моменту їх підписання та діють до 31.12.2013 року, а щодо розрахунків - до моменту виконання сторонами своїх зобов'язань, у повному обсязі.

Загальна сума договору № 173 від 10.04.2013 року складає 26 880,00 грн., загальна сума договору № 323 від 13.05.2013 року складає 17 280,00 грн. (п. 1.3. Договорів).

Кінцевий строк оплати за поставлений товар - 08.11.2013 року (п. 3.1. Договорів).

Відповідно до п. 2.3. Договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Згідно п.п. 3.3-3.4. Договорів факт отримання товару підтверджується оформленням видаткової накладної. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів у терміни й у сумі, що передбачені Розділом 3 Договорів: порядок розрахунків, на розрахунковий рахунок постачальника, або шляхом внесення наявних коштів у касу постачальника. Допускається змішана форма оплати.

Датою оплати вважається день перерахування, а при внесенні в касу - день внесення суми платежу (п. 3.5. Договору).

На виконання умов Договорів позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 44 160,00 грн.

В підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копію видаткової накладної № ГС0417/008 від 17.04.2013 року на суму 26 880,00 грн., за якою був поставлений товар за договором № 173 від 10.04.2013 року, та копію видаткової накладної № ГС0514/022 від 14.05.2013року на суму 17 280,00 грн., за якою був поставлений товар за договором № 323 від 13.05.2013 року.

Наведені видаткові накладні підписані уповноваженими особами позивача та відповідача.

Також позивач надав до суду копію довіреності № 013 від 17.04.2013 року за якою відповідач отримав товар від позивача за договором № 173 від 10.04.2013 року та копію довіреності № 017 від 13.05.2013 року за якою відповідач отримав товар від позивача за договором № 323 від 13.05.2013 року.

Вищезазначені довіреності підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені печаткою підприємства.

Внаслідок того, що товар не був оплачений відповідачем у строк, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства "Слов'яни" з претензією № 317 від 04.03.2014 року з вимогою оплати поставленого товару за спірними договорами у сумі 44 160, 00 грн., однак дана претензія була залишена без відповіді.

Позивач посилається на неоплату відповідачем поставлено товару у сумі 44 160,00 грн. згідно договору №173 від 10.04.2013 року на суму 26 880,00 грн. та договору № 323 від 13.05.2013 року на суму 17 280,00 грн., що і причиною спору.

Відповідач проти суми основного боргу не заперечує, погоджується із заявленою позивачем сумою у розмірі 44 160,00 грн.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 3.1. Договорів кінцевий строк оплати за поставлений товар - 08.11.2013 року.

Доказів оплати вартості поставленого товару відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за поставлений товар у сумі 44 160,00 грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за поставлений товар у сумі 44160,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Умовами п. 5.1. Договорів передбачено, що за порушення терміну оплати за товар, передбаченого п. 3.1. Договорів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню за договором за договором № 173 від 10.04.2013 року на суму 26 880,00 грн. за період прострочення оплати з 11.11.2013року по11.03.2014 року у сумі 1 148,84 грн. та за договором № 323 від 13.05.2013 року на суму 17 280,00 грн. за період прострочення оплати з 11.11.2013року по 11.03.2014 року у сумі 738,54 грн., загалом на суму 1 887,38 грн.

Судом перевірений розрахунок пені та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача за наведеними договорами пені за період прострочення оплати з 11.11.2013 року по 11.03.2014 року у сумі 1 887,38 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача на свою користь 3% за користування його грошовими коштами за договором № 173 від 10.04.2013 року на суму 26 880,00 грн. за період з 11.11.2013року по11.03.2014 року у сумі 265,12 грн. та за договором № 323 від 13.05.2013 року на суму 17 280,00 грн. за період з 11.11.2013 року по 11.03.2014 року у сумі 170,43 грн., загалом на суму 435,55 грн.

Судом перевірений розрахунок 3% річних та встановлена його правильність, відповідно є правомірними та підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача за наведеними договорами 3% річних за період з 11.11.2013 року по 11.03.2014 року у сумі 435,55 грн.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.2. Договорів у разі відмови покупця оплатити товар, та за прострочення оплати понад 30 днів, останній сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 100% від вартості поставленого товару.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача штраф за договором № 173 від 10.04.2013 року на суму 26 880,00 грн. відповідно у сумі 26 880,00 грн. та за договором № 323 від 13.05.2013 року на суму 17 280,00 грн. відповідно у сумі 17 280,00 грн., загалом на суму 44 160,00 грн.

Відповідач у відзиві на позов заперечує проти нарахованих позивачем штрафних санкцій, стверджує, що заявлений позивачем до стягнення штраф є за свою природою пенею, яка також не може бути нарахована, та як остання нарахована зі спливом шести місяців, тобто зі спливом строку позовної давності.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, які не відповідають нормам законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, заперечення відповідача про те, що заявлений позивачем до стягнення штраф є пенею невірні, до того ж, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, і штрафу, і пені.

Щодо зауважень відповідача про сплив строку позовної давності терміном шість місяців, за який може бути нарахована пеня, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 року щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, перебіг якого починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 2.10. наведеної Постанови Пленуму ВГСУ передбачено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Судом перевірено розрахунок штрафу та встановлено його правильність. У той же час суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод : кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В аспекті права на справедливий суд, передбаченого міжнародним договором, суд звертає увагу на неспіврозмірність суми штрафу у відношенні до залишкової суми основного боргу та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

У зв'язку з тим, що розмір штрафу є значно великим (100%) порівняно із сумою основного боргу, господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір штрафу на 30% від розміру, заявленого позивачем, що буде становити: 30 912,00 грн. (44 160,00 грн. - 30%).

У той же час, у зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, з урахуванням дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає на неможливості зменшення розміру штрафу більше, ніж на 30%. При цьому суд звертає увагу на наступні обставини.

Так, товар був поставлений відповідачу за видатковою накладною № ГС0417/008 від 17.04.2013 року та видатковою накладною № ГС0514/022 від 14.05.2013 року, кінцевий строк оплати товару, згідно п. 3.1. Договорів - 08.11.2013 року. Таким чином, сторони в договорі вже передбачили значну відстрочку оплати вартості товару.

Також, п. 5.2. Договорів передбачає сплату відповідачем штрафу лише у разі прострочення оплати понад 30 днів.

Таким чином, враховуючи умови п. 3.1. та п. 5.2. Договорів, у відповідача було достатньо часу для виконання зобов'язань за спірними договорами, однак цього зроблено не було.

Крім того, навіть на час розгляду справи відповідач не вжив заходів навіть до часткового погашення заборгованості. Отже, з урахуванням всіх обставин у їх сукупності, господарський суд вважає, що з урахуванням балансу інтересів сторін адекватним буде зменшення суми штрафу лише на 30%.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 77 394,93 грн. (основний борг у розмірі 44 160,00 грн., пеня у розмірі 1887,38 грн., 3% річних у розмірі 435,55 грн., штраф у розмірі 30 912,00 грн.).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1827,00 грн.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.6, ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Слов'яни" (53111, Дніпропетровська область, Софіївський район, с.Новоолексіївка, вул. Лермонтова, 45, ідентифікаційний код 32926560) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, ідентифікаційний код 19380560) заборгованість у розмірі 44 160,00 грн., пеню у розмірі 1 887,38 грн., 3% річних у розмірі 435,55 грн., штраф у розмірі 30 912,00 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 13.06.2014 року.

Суддя О.М. Крижний