Вирок

від 30.05.2014 по справі 2608/19581/12

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ун. № 2608/19581/12

пр. № 1/759/24/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з участю прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

адвокатів - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, освіта середня-технічна, одруженого, працюючого заступником завідуючого бази відпочинку «Енергія» (АТ «Київенерго», Енергосервіс), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта вища, неодруженого, працюючого начальником юридичного відділу ПП «Консалтингова компанія «Тріада», зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Святошинського районного суду м. Києва знаходиться кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 364-1 КК України.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення даної кримінальної справи органу досудового слідства, для проведення додаткового розслідування на підставі ст. 281 КПК України з мотивів неповноти та неправильності проведеного досудового слідства у справі які не може бути усунуто в судовому засіданні.

Заслухавши думку адвоката ОСОБА_8 та підсудних, які не заперечували проти задоволення заявленого клопотання, дослідивши матеріали справи, суд вважає заявлене клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_9 пред`явлено обвинувачення за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України КК України в тому, що він в період часу з березня 2008 року по травень 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлена), заволодів транспортними засобами ПП «Глобал Крос Карго» шляхом обману (шахрайсто), з метою особистого збагачення, спричинивши вказаному підприємству матеріальний збиток в особливо великому розмірі, на загальну суму 335 615, 00 гривень.

Крім цього, в період часу з березня 2008 року по червень 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлвена), ОСОБА_9 заволодів грошовими коштами ОСОБА_11 шляхом обману (шахрайство), з метою особистого збагачення, спричинивши останньому матеріальний збиток в особливо великому розмірі, на загальну суму 300 638,00 гривень.

Також, протягом травня 2008 року (точна дата досудовим слідством не встановлена) ОСОБА_9 використав завідомо підроблений документ.

Органами досудового слідства ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 364-1 КК України КК України в тому, що він будучи спеціалістом юридичного управління ВАТ «Банк «Український капітал» (ідентифікаційний код 22868414), виконуючи організаційно-розпорядчі обов`язки у вказаній банківській установі, протягом часу з 30.04.2008 року по 02.06.2008 року, зловживаючи повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права, з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб використання в супереч інтересам юридичної особи приватного права, заподіяв майнову шкоду ПП «Глобал Крос Карго» (код ЄДРПОУ 30466670), на загальну суму 1 050 000 гривень 00 копійок, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом інтересам юридичної особи.

Разом з тим, слідчим у справі допущено неповноту та неправильність досудового слідства, що істотно вплинуло на предмет доказування у даній справі. Всупереч вимогам ст. 22 КПК України слідчим не забезпечено повне, всебічне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи.

Органом досудового слідства належно не встановлені фактичні обставини справи, за якими пред`явлено зазначене вище обвинувачення, а висновки слідчого базуються на припущеннях.

ОСОБА_9 та ОСОБА_10 протягом досудового та судового слідства свою вину у вчиненні інкримінованих діянь не визнавали та зазначили, що діяли в межах чинного законодавства.

В судовому засіданні ОСОБА_9 дав показання, а саме, що працював на ПП «Глобал Крос Карго» з 2004 року на посаді менеджера з транспорту. Офіс знаходився за адресою: АДРЕСА_3 . Директором і засновником ПП був ОСОБА_12 .

На початку 2008 року ОСОБА_13 розповів йому про свій намір продати вантажні автомобілі підприємства у зв`язку з тим, що вони перестали приносити дохід, застаріли та потребували значних коштів на ремонт і технічне обслуговування.

Після оголошення про продаж автомобілів, зателефонував ОСОБА_11 , який був зацікавлений купити вантажні автомобілі. ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_13 , які документи йому потрібні для здійснення продажу автомобілів та бухгалтер ОСОБА_14 надала готові документи.

Після підготовки всього пакету необхідних документів та за домовленістю з ОСОБА_11 автомобілі були зняті з обліку, в тому числі і два напівпричепи, які були власністю особисто ОСОБА_13 та були внесені до статутного фонду підприємства. Блінов надав йому дві заяви: в одній він просив зняти автомобілі з обліку, у другій зняти з обліку та повернути власнику (два напівпричепи). Потім ОСОБА_13 надав йому нотаріально оформлену довіреність від свого імені на продаж цих напівпричепів, один з яких він продав ОСОБА_15 (оформлено на його дружину). Також один автомобіль купив він, оформивши його на ОСОБА_16 , для чого він особисто брав у банку кредит, бо вони удвох збиралися потім на ньому працювати.

Після зняття автомобілів з обліку ОСОБА_11 дав йому завдаток за автомобілі. Він приніс його ОСОБА_13 , останній гроші перерахував і сказав, що потрібно віднести і віддати їх ОСОБА_17 , який був у нього касиром. За автомобіль Стахмича він зі ОСОБА_18 також віддавали гроші ОСОБА_19 за вказівкою ОСОБА_13 .

Також хоче зазначити, що вже за місяць до продажу автомобілів водії на ПП «Глобал Крос Карго» вже не працювали. Коли він пізніше зателефонував ОСОБА_20 і запитав щодо звільнення, вона сказала, що 30.04.2008 р. всіх було звільнено з ПП, хоча, наскільки йому відомо, заяв про звільнення ніхто не писав і він повідомлений про звільнення не був.

На території ПП залишався стояти ще один напівпричіп, проданий Форсюку, оскільки він не мав коштів забрати його і відремонтувати через поганий технічний стан.

Як йому відомо, ОСОБА_11 домовився з ОСОБА_13 , що після зняття автомобілів з обліку Коробчинський переоформить їх на себе та візьме кошти у кредит під їх заставу у банку, після чого повністю розрахується з ОСОБА_13 . Але у зв`язку з кризою у 2008 році у Коробчинського щось не вийшло і він потім приїздив до ОСОБА_13 та писав йому розписку на решту боргу. ОСОБА_9 продав автомобілі Коробчинському по біржовим угодам, оскільки біржа знаходилась біля МРЕВ. Продажем автомобілів займався особисто він, маючи на руках довіреність ОСОБА_13 (на два напівпричепи) та підприємства (на фірмовому бланку на решту автомобілів). Від ОСОБА_11 він отримав загальну суму завдатку 62 тис. доларів США. Без доручення, він би не зміг не лише продати автомобілі, а і навіть зняти їх з обліку. Зазвичай він залишав документи на підпис у ОСОБА_13 на столі в його кабінеті, пізніше забирав їх та не бачив, як він їх особисто підписував. Коли ОСОБА_11 не зміг оплатити решту боргу за автомобілі, він пригнав автомобілі на територію ПП, ОСОБА_13 це бачив, але не сказав, що йому автомобілі не потрібні, а потрібні лише гроші. При знятті автомобілів з обліку не було виявлено ніяких обтяжень щодо них, тому він не звертався ні до ОСОБА_13 , ні до банку щодо зняття їх із застави. З підсудним Сліпком він не був знайомий до зустрічі в суді.

В судовому засіданні ОСОБА_10 пояснив що з 2007 р. по 2009 р. він працював в банку «Український капітал» на посаді спеціаліста юридичного відділу. В його обов`язки входило представництво інтересів банку в судах та інших інстанціях, складання договорів, а також внесення та зняття предметів застави до реєстру заставного майна.

Постановка під заставу відбувалася наступним чином. Після підписання кредитного договору та договору застави кредитний інспектор приносив йому договір застави і платіжні документи про сплату державного мита за постановку майна під заставу, на підставі саме цих документів він складав заявку та завозив її до ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (далі Мін`юст). За кожним клієнтом банку був закріплений кредитний інспектор, який вів його кредитну справу з початку до кінця. Для зняття майна із застави працівник кредитного відділу йому надавав або всю кредитну справу, або витяг з Мін`юсту про постановку майна під заставу.

Кредитні інспектори передавали документи йому особисто в руки або могли залишити у його на столі.

До інформації про стан погашення кредитів клієнтами банку він не мав доступу.

Щодня він готував велику кількість заявок до Мін`юсту, тому не може виокремити автомобілі, які фігурують по даній кримінальній справі. Однак, самовільно він не міг зняти чи поставити майно під заставу, бо не мав відповідного доступу.

Потерпілий ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив що з підсудним ОСОБА_10 він взагалі не знайомий. Підсудного ОСОБА_9 він знає як особу, яка займається продажем автотранспорту та транспортними перевезеннями. Вони познайомилися у 2007 році через спільного знайомого ОСОБА_21 , з яким він співпрацює. ОСОБА_21 побачив оголошення на вантажному автомобілі, в якому було вказано, що продаються вантажівки та контактний номер телефону. Саме так ОСОБА_21 познайомився з ОСОБА_9 та домовився з ним зустрітись з приводу обговорення деталей купівлі вантажівок.

ОСОБА_9 та ОСОБА_21 зустрілись з ОСОБА_9 , який повідомив, що дані автомобілі продає власник та директор підприємства ПП «Глобал Крос Кагро» ОСОБА_12 , а сам ОСОБА_9 діє на підставі довіреності від нього. Причиною продажу вантажівок є оновлення автопарку підприємства. Запропоновані умови його та ОСОБА_21 задовольняли, оскільки у 2007 році вони придбали через ОСОБА_9 по одному вантажному автомобілю «Мерседес» у ОСОБА_12 , що був власником та директором ПП «Глобал Крос Кагро».

Приблизно у березні 2008 року йому зателефонував ОСОБА_9 та повідомив, що «Глобал Крос Кагро» буде закриватись та розпродає всю техніку, у зв`язку з чим запропонував йому купити декілька одиниць техніки, а саме тягачі та напівпричепи. Вони домовилися, що ОСОБА_9 приїде до його в офіс, щоб обговорити умови.

Того ж дня ОСОБА_9 , приїхав до його в офіс, що знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Ген. Ватутіна, 30. На той момент він був зацікавлений у придбанні лише тягачів, оскільки у його були напівпричепи. Але ОСОБА_9 повідомив, що зможе йому вигідно продати ще й напівпричепи. Розмова йшла про придбання у ПП «Глобал Крос Кагро» трьох тягачів та трьох напівпричепів, за які ОСОБА_9 запросив ціну 180 000 доларів США, але це його не влаштовувало. Через декілька днів ОСОБА_9 повідомив, що ПП «Глобал Крос Кагро» зможе продати три тягачі та три напівпричепи за 152 000 доларів США у розстрочку на 60 календарних днів з моменту передачі йому транспортних засобів.

14.05.2008 ОСОБА_9 зняв з обліку у МРЕВ три тягачі та два напівпричепи, які були на балансі ПП «Глобал Крос Кагро». Після зняття з обліку ОСОБА_9 приїхав та передав йому документи на вказані транспортні засоби, а він, у свою чергу, передав підсудному гроші в сумі 40 000 доларів США як завдаток.

Приблизно 20-23.05.2008 р. він поставив ці п`ять одиниць техніки на облік, при цьому їх постановка на облік була перевірена нотаріусом та в МРЕВ, що машини та причепи не перебувають під будь-якою забороною відчуження. Після постановлення на облік вказаних п`яти транспортних засобів він заставив їх у заставу у своєму банку «Фамільний Банк» з метою отримання кредиту.

Приблизно 10.06.2008 р. ОСОБА_9 зняв з обліку останній з шести одиниць напівпричіп, який належав не ПП«Глобал Крос Кагро», а особисто ОСОБА_12 , після чого біля МРЕВ (що знаходиться на Одеській площі) він передав ОСОБА_9 гроші в сумі 22 000 доларів США. Також на примірниках договору купівлі-продажу даних автомобілів, який оформлявся на товарній біржі поряд, він змусив ОСОБА_9 розписатися про те, що він отримав від його гроші на загальну суму 62 000 доларів США і що залишок, який він має сплатити, складає 90 000 доларів США.

При передачі ОСОБА_9 цих грошових коштів був присутній його колега по роботі ОСОБА_21 .

Після того, як ОСОБА_12 сказав йому, що не отримував від ОСОБА_9 ніяких коштів, які він тому передавав, він неодноразово телефонував підсудному з вимогою повернути їх йому, але ОСОБА_9 запевняв його, що передав гроші в сумі 62 000 доларів США ОСОБА_12 .

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_21 суду показав, що у 2007 році він побачив на вантажівці на сусідній вулиці оголошення про продаж вантажівок. Зателефонувавши з вказаним в об`яві номером, він познайомився з ОСОБА_9 і вони домовилися зустрітися. Він та ОСОБА_11 там зустрілись з ОСОБА_9 , який повідомив, що дані автомобілі продає власник та директор підприємства ПП «Глобал Крос Кагро» ОСОБА_12 , а сам ОСОБА_9 діє на підставі довіреності від нього. Причиною продажу вантажівок є оновлення автопарку підприємства. Запропоновані умови їх задовольняли, тому вони придбали через ОСОБА_9 по одному вантажному автомобілю «Мерседес».

Приблизно у березні 2008 року Коробчинський повідомив, що йому зателефонував ОСОБА_9 , сказав, що «Глобал Крос Кагро» буде закриватись та розпродає весь автопарк, у зв`язку з чим запропонував купити декілька одиниць техніки, а саме тягачі та напівпричепи. Вони домовилися про придбання вантажівок, оформили всі документи та розрахувалися з ОСОБА_22 в сумі 62 000 доларів США, про що він написав розписку.

Приблизно у серпні-вересні 2008 року їм стало відомо, що автомобілі були придбані начебто незаконно. Ми з ОСОБА_11 готові були повернути придбані вантажівки за умови, що повернуть сплачені за них гроші в сумі 62 000 доларів США, але ОСОБА_12 ніяк не хотів йти на компроміс та вирішувати дане питання.

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_23 суду показав, що з 2001 року по кінець 2008 року він працював в ПП «Глобал Крос Карго» на посаді менеджера з логістики.

Підсудний ОСОБА_9 є його двоюрідним братом та працював на аналогічній посаді в ПП «Глобал Крос Карго», директором якого був ОСОБА_12 .

Приблизно на початку 2008 року директор ОСОБА_12 оголосив всім працівникам про намір закрити підприємство та запропонував написати заяви про звільнення за власним бажанням та шукати іншу роботу. У зв`язку з закриттям підприємства ОСОБА_12 вирішив повністю розпродати весь автопарк та доручив займатися цим особисто ОСОБА_9 , видавши відповідну довіреність на ОСОБА_9 від свого імені на ім`я ОСОБА_9 .

Один тягач та один напівпричіп придбав він у травні 2008 року, договір купівлі-продажу з ним підписував ОСОБА_9 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від ОСОБА_12 . Гроші у гривнях в еквіваленті 50 000 доларів США він передав касиру підприємства ОСОБА_17 на прохання ОСОБА_12 , оскільки останнього того дня не було на робочому місці. Гроші він передавав в присутності підсудного ОСОБА_9 , але жодних документів про отримання ОСОБА_19 грошей у його немає. Йому було відомо, що ОСОБА_24 офіційно працює касиром на ПП «І-ДІ-С» та здійснював фінансові операції і на підприємстві, саме у ОСОБА_19 він отримував заробітну плату.

Також йому відомо, що в цей же час три тягачі та три напівпричепи ОСОБА_9 від імені ОСОБА_12 продав потерпілому ОСОБА_11 .

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_25 показав, що з 2003 року по лютий 2010 року він працював у ВАТ «Банк «Український капітал» на посаді начальника юридичного управління. В його службові обов`язки входило: організація роботи юридичного управління банку, захист інтересів банку в судах та представництво банку, робота з кредитними справами щодо висновку про доцільність видачі кредитів, договірна робота тощо.

Приблизно у 2007-2008 рр. кредитним комітетом було прийнято рішення про надання кредиту ПП «Глобал Крос Карго», директором якого був ОСОБА_12 під заставу вантажних автомобілів та напівпричепів. ОСОБА_12 він знає як постійного клієнта їх банку.

Зняття застави та накладення обтяжень на рухоме майно (в т.ч. автомобілі) відбувалося лише за заявою заставодержателя та лише за вказівкою кредитного відділу банку, тобто така заява складалася співробітником банку та ним же підписувалася. Саме так пояснюються дії підсудного ОСОБА_10 , який працював на той час юрисконсультом юридичного управління банку. З іншим підсудним він не знайомий, але кілька разів бачив його в банку. Кредитний відділ давав усні вказівки щодо зняття чи накладення обтяжень на майно, пред`являючи при цьому кредитну справу. Підсудний ОСОБА_10 не мав повноважень та фізичної змоги давати такі вказівки будь-кому з працівників банку. На той момент начальником кредитного відділу банку був ОСОБА_26 , а саму кредитну справу ОСОБА_12 та ПП «Глобал Крос Карго» вела спеціаліст кредитного відділу на ім`я ОСОБА_27 . Він кілька разів бачив підсудного ОСОБА_22 у банку, але він жодного разу не бачив, щоб він спілкувався зі ОСОБА_10 . Потерпілий Коробчинський з`явився у банку, бо хотів погасити кредит ПП «Глобал Крос Карго», він особисто про це повідомляв ОСОБА_12 , тому він точно знав про це. Він може охарактеризувати ОСОБА_10 виключно з позитивної сторони, як сумлінного, відповідального та компетентного працівника очолюваного їм управління.

Допитаний під час судового слідства свідок ОСОБА_24 суду показав, що з 2000 року по кінець 2008 року він працював менеджером з продажу в ТОВ «І-ДІ-С», директором якого був ОСОБА_12 . Основним видом діяльності ТОВ «І-ДІ-С» була купівля-продаж цитрусових фруктів. Також ОСОБА_12 був директором ТОВ «Глобал Крос Карго», яке знаходилося на одній території з ТОВ «І-ДІ-С» і займалося перевезеннями.

Підсудного Сорочинського він знає, бо він там працював, а підсудного Сліпка не знає взагалі.

До діяльності ТОВ «Глобал Крос Карго» він не мав ніякого відношення, але чув, що автомобілі товариства мають продаватися, але ніяких деталей про їх продаж він не знав. Крім Сорочинського, він був знайомий зі ОСОБА_18 , який теж працював в ТОВ «Глобал Крос Карго». Іноді він виконував особисті доручення ОСОБА_13 . Про продаж автомобілів йому стало відомо від когось з працівників ТОВ «Глобал Крос Карго». У жовтні 2008 року на прохання ОСОБА_13 він зустрічався з Коробчинським та отримав від останнього для передачі Блінову 25 тис. доларів США, про що він написав розписку, ОСОБА_28 повертав борг ОСОБА_13 . ОСОБА_13 попросив його отримати від Коробчинського гроші, бо самого ОСОБА_13 не було тоді на місці, він віддав гроші ОСОБА_13 наступного дня на роботі. 25 тис. доларів США, які він отримав від Коробчинського, він віддав ОСОБА_13 особисто в руки без розписки від нього. Йому нічого невідомо про накази чи довіреності ОСОБА_29 щодо продажу автомобілів підприємства.

Допитана під час судового слідства свідок ОСОБА_14 суду показала, що з 2000 року по кінець 2009 року вона працювала бухгалтером ТОВ «І-ДІ-С», директором якого був ОСОБА_12 . Також ОСОБА_12 був директором ТОВ «Глобал Крос Карго», яке знаходилося на одній території з ТОВ «І-ДІ-С» і займалося перевезеннями.

Підсудного ОСОБА_22 вона знає, бо він працював в «Глобал Крос Карго», а підсудного Сліпка не знає взагалі.

Про продаж автомобілів товариства «Глобал Крос Карго» вона знає лише зі слів її безпосереднього тоді керівника ОСОБА_12 . Він якось в розмові сказав, що хотів би продати транспортні засоби, бо вони потребують ремонту. Їй невідомо, хто виконував функції бухгалтера в «Глобал Крос Карго», можливо, сам директор ОСОБА_13 . Вона особисто не надавала ОСОБА_22 чи іншим особам ніяких документів для зняття транспортних засобів «Глобал Крос Карго» з обліку. Вона підтверджує, що одного разу ОСОБА_13 попросив зробити копії кількох платіжних доручень, де було зазначено про сплату послуг МВС, а платником було «Глобал Крос Карго», це було особисте прохання ОСОБА_13 , не пов`язане з безпосереднім виконанням її службових обов`язків як бухгалтера. Також ОСОБА_13 попросив віддати ці копії Сорочинському, що вона і зробила.

Таким чином, під час судового слідства були виявлені чисельні розбіжності в показаннях заявлених свідків, а матеріали зібрані під час досудового слідства повністю не відповідають обставинам справи встановлених у суді.

Так, під час судового слідства не допитано основного по вказаній кримінальній справі свідка ОСОБА_12 , який з невідомих причин до суду не з`являється а примусові приводи щодо останнього належним чином не виконуються, на показаннях якого ґрунтується обвинувачення ОСОБА_22 та Сліпка, та показання якого суттєво відрізняються від показань як потерпілого так і деяких свідків по даній справі. А саме, зі слів свідків, того факту, що ОСОБА_12 особисто повідомляв персоналу своєї фірми про продаж транспортних засобів, та подальше звільнення персоналу. Хоча в допиті під час досудового слідства ОСОБА_12 вказував на те, що він не збирався продавати транспортні засоби. Вважаю що встановлені суперечності в показах неможливо усунути під час судового слідства.

Також, згідно показань свідків наданих під час досудового слідства та в судовому засіданні, а саме свідків ОСОБА_30 та ОСОБА_25 , які пояснили, що ОСОБА_31 не міг та взагалі не мав можливості і не був наділений певними повноваженнями, щодо зняття застави та накладення обтяжень на рухоме майно (в т.ч. автомобілі). Факт зняття застави та накладення обтяжень на рухоме майно ОСОБА_31 під час судового слідства ні чим не підтверджується.

Матеріалами кримінальної справи не встановлені обставини на яких підставах та яким чином ОСОБА_9 займався продажем транспортних засобів, які належали «Глобал Крос Карго», якщо, під час судового слідства встановлено, що останній не зміг би вчиняти будь які дії без довіреності від директора «Глобал Крос Карго» ОСОБА_12 . Проведеними по справі експертизами не встановлено ким саме підписані довіреності на ім`я ОСОБА_9 , вважаю, що цей факт є суттєвим, оскільки з показів самого ОСОБА_12 на досудовому слідстві вбачається, що довіреності він ОСОБА_9 не надавав.

Зазначені докази належить перевірити не лише слідчим, а також і оперативно-розшуковим шляхом, що унеможливлює усунення неповноти і неправильності досудового слідства в межах судового слідства.

Також судом встановлено, що відповідно до матеріалів справи вбачається, що шкода була заподіяна двом суб`єктам, однак обвинувальний висновок містить відомості лише про одного, ці протиріччя у судовому засіданні не усунуті і повинні бути перевірені слідчим та оперативно-розшуковим шляхом.

Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 року за № 2 Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування досудове слідство визнається неповним , якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були встановлені чи допитані певні особи, не витребувані і не досліджені документи ( інформація), речові та інші докази для підтвердження чи спростування відповідних обставин, тощо).

Органом досудового слідства всупереч ст. 22 КПК України не проведено належних слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне встановлення вказаних обставин. Також належним чином не перевірено твердження підсудних про їх невинність.

Згідно наявних доказів, що є в матеріалах справи, суду не можливо прийти до висновку про наявність чи відсутність в діях підсудних ОСОБА_9 та ОСОБА_10 складів інкримінованих їм діянь, тобто неможливо належним чином встановити всі фактичні обставини злочинів, що тягне за собою порушення вимог ст. 64 КПК України.

Згідно ст. 281 КПК України кримінальна справа підлягає направленню на додаткове розслідування у разі неповноти чи неправильності досудового слідства, якщо вони не можуть бути усунені в судовому засіданні.

Під час додаткового розслідування необхідно провести слідчі та оперативно-розшукові дії, спрямовані на встановлення всіх обставин справи, з`ясувати обставини, що викривають обвинувачених у вчиненні злочину, так і виправдовують їх, згідно вимог закону про допустимість та достатність доказів прийняти рішення по справі.

Таким чином, для повного встановлення всіх обставин справи, усунення порушень необхідно провести ряд слідчих дій у такому обсязі, який за умови проведення їх судом фактично буде свідчити про покладення на суд обов`язку проведення досудового слідства, що є неприпустимим, оскільки дана функція суду не властива.

На підставі вищевикладеного, кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 364-1 КК України підлягає направленню прокурору Шевченківського району м. Києва для організації додаткового розслідування.

Керуючись ст.ст. 22, 64, 273, 274, 281 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України та ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 364-1 КК України повернути прокурору Шевченківського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 та ОСОБА_10 залишити без змін - підписку про невиїзд.

На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб із дня її винесення.

Суддя: