Рішення

від 24.04.2009 по справі 8/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.09                                                                                 Справа № 8/62

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л»,                            м. Луганськ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція», м. Свердловськ Луганської області,

          2. Фермерського господарства «Колос», м. Свердловськ Луганської  області, -

про звернення стягнення на заставлене майно.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Варакута О.О., представник за довіреністю № б/н від 23.02.09;

від 1-го відповідача –Степура В.Є., представник за довіреністю № б/н від 01.11.08 року;

від 2-го відповідача –Степура В.Є., представник за довіреністю № б/н від 01.11.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про:

звернення стягнення на заставлене майно, що належить на праві власності Фермерському господарству «Колос» (далі –ФГ «Колос»), а саме на урожай озимої пшениці 2009 року на площі  77,5 га, засіяної на полі № 53 Свердловської міської ради Луганської області відповідно до плану землекористування, - який є предметом договору застави №41 від 29.09.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л»(далі –ТОВ «Технополіс-Л») та ФГ «Колос», в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція»(далі –ТОВ «СМТС») за договором купівлі-продажу нафтопродуктів № 28/08/08-Д від 28.08.08 року зі сплати вартості отриманого товару, пені та 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання;

вилучення у ФГ «Колос»та передачу у власність ТОВ «Технополіс-Л»урожаю озимої пшениці 2009 року на площі 77,5 га, засіяної на полі №53 Свердловської міської ради відповідно до плану землекористування, який є предметом договору застави № 41 від 29.09.2008 року, укладеного між ТОВ «Технополіс-Л»та ФГ «Колос».

На підставі ст. 77 ГПК України  розгляд справи було відкладено з 24 березня до 10 квітня 2009 року та з 10 квітня до 24 квітня 2009 року –з метою надання сторонам  можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.04.09 року, представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник 1-го та 2-го відповідачів факт наявності непогашеного боргу перед позивачем визнав повністю, але вважає, що стягнення на вищезгаданий урожай  пшениці на даний час не може бути звернуто, оскільки ще не настав час сплати боргу, оскільки урожай ФГ «Колос»ще не вирощено та не зібрано (відзиви на позов від 24.04.09 року, обидва –без вихідних номерів).

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1.28.08.08 року  між ТОВ «Технополіс-Л»(продавець) та ТОВ «СМТС» (покупець) укладено договір №28/08/08-Д купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно якому  продавець зобов'язується  передати у власність, а покупець – прийняти та оплатити наступний товар: дизельне пальне у кількості 13754 літрів за ціною 5,979323 грн. за 1 літр (з ПДВ) на загальну суму 82239,61 грн.(з ПДВ) (пункти 1.1-1.4 договору).

Форма оплати: безготівковий розрахунок (п.2); термін оплати: 30 листопада 2008 року (п.3).

У разі несвоєчасної оплати  вартості поставленого товару покупець  сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% за кожний день прострочення (п.5).

Договір набирає чинності з моменту його підписання  та припиняє свою дію після здійснення кінцевих розрахунків (п.9).

На підтвердження виконання цього договору позивач надав до справи документальні докази, а саме:

видаткову накладну №РН-0000035 від 28.08.08 року на отримання ТОВ «СМТС»13754 літрів дизельного пального за ціною 4,98277 грн. за 1 літр (без ПДВ) на загальну суму 82239,61 грн. (у т.ч.ПДВ 13706,60 грн.);

довіреність  ЯПГ №584231/37 від 28.08.08 року на ім'я Малютіна О.М. –на право отримання цього дизельного пального.

Обидва документи містять докази  отримання  зазначеного у них товару уповноваженою на те особою відповідача.

Відповідач не оспорює факт отримання  цього товару.

2. 29.09.08 року між ТОВ «Технололіс-Л»(заставодержатель) та  Фермерським господарством «Колос»(заставодавець)  укладено договір застави №41, згідно якому  заставою за цим договором забезпечуються: вимоги заставодержателя, що випливають з договору купівлі-продажу нафтопродуктів від 28 серпня 2008 року №28/08/08-Д, укладеного між ТОВ «СМТС»(боржник) та заставодержателем, відповідно до якого заставодержатель надав боржнику дизельне пальне на суму 82239,61 грн., у т.ч. ПДВ;  строк оплати поставки –30 листопада 2008 року. Заборгованість станом на 29.09.08 року складає 82239,61 грн. (п.1.1 договору).

У забезпечення виконання зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору, і можливих додаткових угод до нього, у термін та у обсязі, зазначених у вищевказаному договорі, заставодавець, який діє як майновий поручитель, передав у заставу належне йому на праві власності  наступне майно:

урожай озимої пшениці 2009 року на площі 77,5 га, засіяний на полі №53 Свердловської міської ради відповідно до плану  землекористування, оцінений за домовленістю сторін у сумі 135625,00 грн. (п.1.2).

За домовленістю сторін заставна вартість предмету застави  становить 135625,00 грн., з ПДВ. Вартість предмету застави може бути змінена в залежності від  цін на зерно, що склалися на ринку на момент його реалізації (п.1.3).

          Заставне майно передане на  відповідальне зберігання заставодавцю за взаємною згодою сторін та знаходиться за адресою: місто Свердловськ Луганської області,  землі Свердловської міської ради (п.1.4).

          Виконанням зобов'язання за цим договором є оплата боржником вартості дизельного пального за договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1. цього договору (п.2.1).

          Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави, якщо договір купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору, не буде повністю або частково виконаний боржником у строки, передбачені ним (п.2.2).

          У випадку виникнення прострочення оплати за договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору, порушення боржником інших умов, викладених у ньому, що спричинили за собою стягнення заборгованості, вона погашається за рахунок коштів, отриманих від  реалізації предмета застави. Заставодержатель залишає за собою право  самостійно реалізувати предмет застави, у цьому випадку заставодавець зобов'язаний  передати предмет застави по акту приймання-передачі. Заставодержатель  також має право звернутися у встановленому порядку  до суду  для звернення стягнення на передане у заставу майно.

Кошти, отримані заставодержателем від реалізації предмету застави, що перевищують заборгованість боржника, підлягають поверненню заставодавцю у 3-денний термін з дня реалізації предмету застави  (п.2.3).

Заставодавець зобов'язаний не протидіяти заставодержателю у випадку звернення стягнення на предмет  застави та його реалізації (п.3.1.6); кошти від реалізації  предмета застави направляти на оплату  заборгованості боржника за договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1. цього договору (п.3.1.8).

Заставодержатель має право незалежно від термінів виконання забезпечених заставою зобов'язань вимагати переводу на себе  предмету застави, якщо заставодавець порушив свої зобов'язання, передбачені цим договором (п.3.4.1).

Договір набирає чинності  з дати підписання його сторонами в є невід'ємною частиною  договору купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору (п.4.1). Дія даного договору припиняється виконанням боржником усіх зобов'язань за договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору (п.4.2).

Спори, що можуть виникнути  за цим договором,  вирішуються відповідно до  чинного законодавства. З питань, не врегульованих цим договором, сторони керуються  Законом України «Про заставу»(п.5.1).

У випадку, якщо після реалізації предмета застави сум, виручених від реалізації заставленого майна буде недостатньо для повного погашення  заборгованості боржника за договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору, заставодержатель  має право звернути стягнення на інше майно заставодавця (п.5.2).

Термі дії договору зберігається до повного виконання боржником зобов'язань за договором купівлі-продажу, що зазначений у п.1.1 цього договору, у тому числі і у випадку його пролонгації (п.5.3).

Цей договір застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, що підтверджується Витягом з названого реєстру за №21106454 від 02.10.08 року, виданим Луганською філією державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України.

17.11.08 року ТОВ «СМТС»та ТОВ «Технополіс-Л»здійснили взаємозвірку стану платежів за  вищезгаданим договором купівлі-продажу,  при цьому встановили, що борг покупця становить  82239,61 грн.

20.02.09 року позивач спрямував на адресу ФГ «Колос»Повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання (вих. №17 від 20.02.09 року), яким поставив  заставодавця до відома про те, що покупець в особі ТОВ «СМТС»не виконав своє грошове зобов'язання за договором купівлі-продажу №18/08/08 від 18.08.08 року на суму 82239,61 грн., а тому заставодержатель вимушений  задовольнити свої грошові вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно вартістю 135625,00 грн. в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи,  після цього повідомлення покупець (ТОВ «СМТС») не вжив  заходів до погашення боргу.

Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

1.Суд вважає незаперечно доведеним, що вищезгаданий договір купівлі-продажу №28/08/08-Д від 28.08.08 року покупець не виконав.

           Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Як сказано у ст. 627 ЦКУ, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Уклавши вищезгаданий договір купівлі-продажу товарів, позивач та 1-й відповідач взяли на себе низку зобов'язань та отримали низку прав.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між позивачем та 1-м відповідачем за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто 1-й відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           1-й відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, 1-й відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку 1-го відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1 ст. 220 ГКУ).

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини 1-го  відповідача у невиконанні умов договору купівлі-продажу, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Частиною 2 ст. 224 ГКУ встановлено, що  під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку, то вона підлягає стягненню  у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків. Договором може  бути  встановлено  обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 ГКУ встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ для стягнення пені встановлено скорочений –річний – термін позовної давності.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

          На підставі вищецитованого цивільного законодавства України  позивач визначив фактичний розмір заборгованості 1-го відповідача за договором купівлі-продажу, а саме:

          основний борг –82239,61 грн.;

          пеня за період з 30.11.08 року  (з розрахунку позивача видно, що фактично –з 01.12.08 року) по 27.02.09 року –14638,72 грн.;

          3% річних  за той же період –у сумі 601,59 грн., - а всього 97479,92 грн.

          У зв'язку з непогашенням  ТОВ «СМТС»цієї суми боргу позивач просить звернути стягнення на  предмет застави,  яким забезпечено це зобов'язання.

          3.Вирішуючи спір у цій частині, суд виходить з наступного.          

          В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)  (ст. 572 ЦКУ).

          Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.1 ст. 572 ЦКУ).

Частинами 1 та 2 ст. 576 Цивільного кодексу встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

          З матеріалів справи вбачається, що сторони за договором застави  уклали його у простій письмовій формі (що не суперечить вимогам ч. 1 ст. 577 ЦКУ) та зареєстрували його відповідно до вимог ч. 3  цієї статті, в якій сказано, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

          Сторони за договором здійснили оцінку предмету застави відповідно до вимог ч.2 ст. 582 ЦКУ.

          Частиною 1 ст. 585 ЦКУ  встановлено, що право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, —з моменту його нотаріального посвідчення.

          Згідно частинам 1-2 ст. 590 Цивільного кодексу  України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом (ч.1 ст. 591 ЦКУ).

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, —неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави (ст. 19 Закону України від 02.10.92 року  № 2654-ХІІ «Про заставу», - далі –ЗУ №2654-ХІІ).

Як видно з позовних вимог, позивач, крім звернення стягнення на предмет застави, просить також вилучити у заставодавця  та передати останній йому у власність.

При вирішенні спору у цій частині суд виходить з того, що стаття 22 Закону України від 18.11.03 року №1255-ІУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»  (далі –ЗУ №1255-ІУ) кореспондується та практично повінстю співпадає за змістом з вищецитованою статтею 19 ЗУ «Про заставу».

         Стаття 24 ЗУ №1255-ІУ  також кореспондується зі ст. 590 ЦКУ та встановлює, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

          Відповідно до ч. 2 ст.25 цього Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону (п.4).

          А пунктом 1 чстини 1 ст. 26 названого Закону прямо передбачене право заставодержателя  обрати на власний розсуд один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, як передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

          Таким чином, позов у даній частині повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

          Отже, з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позивач довів законність та обґрунтованість своїх позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Судові витрати відповідно до вимог ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України підлягають покладенню на 1-го відповідача як на сторону, яка порушила умови договору купівлі-продажу, чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст.11,16,509,525-527,530, 572,576,577,580,585,590,610-612,614, 623-625 Цивільного кодексу України, ст. 19 Закону України від 02.10.92 року  № 2654-ХІІ «Про заставу»; ст. 22,24-26 Закону України від 18.11.03 року №1255-ІУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», керуючись ст.ст.4.3_22,32-34,36,43,44,47-1,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Звернути стягнення на заставлене майно оціночною вартістю 135625 (сто тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять п'ять) грн. 00 коп., яке являє собою урожай озимої пшениці 2009 (дві тисячі дев'ятого) року з площі 77,5 (сімдесят сім і п'ять десятих) гектара, засіяної на полі №53 (п'ятдесят три) Свердловської міської ради  Луганської області відповідно до плану землекористування; належить на праві власності Фермерському господарству «Колос», ідентифікаційний код 19072700, юридична адреса: місто Свердловськ, провул. Лікарняний, 27 Луганської області, та є предметом договору застави №41, укладеного 29 вересня 2008 року, у місті Луганську, між Товариством  з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л», ідентифікаційний код 21842252 (заставодержатель) та Фермерським господарством «Колос», ідентифікаційний код 19072700 (заставодавець), - для забезпечення виконання зобов'язань  за договором купівлі-продажу нафтопродуктів  №28/08/08-Д, укладеного 28.08.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л», ідентифікаційний код 21842252 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція», ідентифікаційний код 24206156 (покупець), а саме: погашення основного боргу у сумі 82239 (вісімдесят дві тисячі двісті тридцять дев'ять) грн. 61 коп.; пені у сумі 14638 (чотирнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн. 72 коп. та 3% річних у сумі 601 (шістсот одна) грн. 59 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Вилучити у Фермерського господарства «Колос», і.к. 19072700, юридична адреса: місто Свердловськ, провул. Лікарняний, 27 Луганської області, та передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л», і.к. 21842252, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. В.П'ятьоркіна, 10а, - урожай озимої пшениці 2009 (дві тисячі дев'ятого) року з площі 77,5 (сімдесят сім і п'ять десятих) гектара, засіяної на полі №53 (п'ятдесят три) Свердловської міської ради  Луганської області відповідно до плану землекористування, - що є предметом договору застави №41, укладеного 29 вересня 2008 року, у місті Луганську, між Товариством  з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л», ідентифікаційний код 21842252 (заставодержатель) та Фермерським господарством «Колос», ідентифікаційний код 19072700 (заставодавець); видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свердловська машино-технологічна станція», ідентифікаційний код 24206156, яке знаходиться за адресою: місто Свердловськ, провул. Лутугіна, 7 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технополіс-Л», ідентифікаційний код 21842252, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. В.П'ятьоркіна, 10-а, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 1356 (одна тисяча триста п'ятдесят шість) грн. 25 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.04.09 року за згодою  представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  27 квітня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа