Постанова

від 20.06.2014 по справі 820/7090/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 червня 2014 р. № 820/7090/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Чудних С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ОСТ" про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ОСТ" суму фінансової санкції за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством у розмірі 170,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач у строки, визначені законодавством не виконав зобов'язань щодо подання звітності до системи персоніфікованого обліку.

Згідно з ст.183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню в порядку скороченого провадження.

Відповідач у відповідності до ст.183-2 КАСУ, відзив на позов та заяв до суду не надав.

При цьому, суд відзначає, що оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта ОСТ" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова.

Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Пенсійного фонду. Відповідно до ч. 6 ст. 20 вище зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітнім періодом для позивача, відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є календарний місяць. Відповідач у строки, визначені законодавством зобов'язання по сплаті страхових внесків не виконав. Частиною 12 статті 20 Закону передбачена сплата страхових внесків страхувальниками незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-УІ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (чинного до 01.01.2011р.) та п. 9.3.5. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому складається рішення у відповідності з додатком 17 до п.9.3.5 пункту 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до п.9.1. Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Таким чином, начальником Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова прийняте рішення № 241/08 від 19.05.2006 року про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством, яким до відповідача були застосовані фінансові санкції у сумі 170,00 грн., відповідно до п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року.

Зазначене рішення було направлено відповідачу, однак лист повернувся за закінченням терміну зберігання.

Рішення відповідачем не було оскаржено у терміни передбачені законодавством та до цього часу штрафні санкції не сплачено.

Частиною 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення фінансових санкцій, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення фінансових санкцій у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, питання правомірності нарахування недоїмки та застосування фінансових санкцій не може бути предметом доказування у даній справі, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, якими визначено недоїмку, застосовано фінансові санкції та пеня, не є предметом вказаного позову, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.

Таким чином, враховуючи, що станом на час розгляду справи рішення № 241/08 від 19.05.2006 року не скасоване, суму фінансової санкції не сплачено, доказів незаконності цього рішення відповідачем суду не надано відповідно воно є чинними.

На підставі вищезазначеного позовні вимоги правомірні та обґрунтовані, а позовна заява підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.7-11, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта ОСТ" (61140, м.Харків, вул. Чугуївська, 76, код 31766221) на користь Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі м. Харкова (61140, м.Харків, вул. 1-ї Кінної Армії, 15) суму фінансовї санкції за неподання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у строки, визначені законодавством у розміні 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. на р/р 256063122095, МФО 351823, код ЄДРПОУ 22682342, фінансова санкція.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.О. Чудних