Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/6320/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6320/14 11.06.14

За позовом Інституту проблем міцності імені Г.С.Писаренка Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТОП-ТРЕЙД"

про стягнення 28 647,57 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Федосенко А. В. (за довіреністю від 06.06.2014);

від відповідача: не з'явилися.

У судовому засіданні 11 червня 2014 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

08.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява №56/179-18 від 01.04.2014 Інституту проблем міцності імені Г.С.Писаренка Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТОП-ТРЕЙД" про стягнення 28 647,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 19.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 11.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 11.06.2014 з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст. 65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п. 11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008 між Інститутом проблем міцності імені Г.С. Писаренка Національної академії наук України (далі за текстом - Інститут, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Топ-Трейд» (далі за текстом - ТОВ «ВКФ «Топ-Трейд», орендар) було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України №20-08 (далі за текстом - Договір).

Позивач зазначає, що з квітня 2013 року відповідач не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що неодноразово звертався до відповідача з вимогами про оплату заборгованості, на що відповідачем були надіслані гарантійні листи, якими останній визнавав заборгованість за Договором та гарантував її оплату у повному обсязі.

Однак, станом на 20.03.2014 відповідач зобов'язань за Договором не виконав, заборгованості не сплатив.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором з орендної плати у сумі 24 369,51 грн., відшкодування комунальних послуг та послуг охорони у сумі 1 667,07 грн., пеню у сумі 1 767,65 грн., штраф у сумі 486,04 грн., 3% річних у сумі 357,30 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.04.2014, 19.05.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2008 між Інститутом проблем міцності імені Г.С. Писаренка Національної академії наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Топ-Трейд» було укладено Договір оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту проблем міцності ім. Г.С. Писаренка НАН України №20-08.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в орендне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі орендодавця (частину цокольного поверху, лабораторного корпусу), що розміщено за адресою: 01014, м. Київ, вул. Тимірязєвська, 2, площею 99,00 кв. м вартість якого становить за оцінкою за станом на 1 листопада 2007 року 492 000,00 грн.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акту приймання-передачі майна.

На виконання умов Договору 01.01.2008 між сторонами було підписано Акт прийняття-передачі основних засобів (приміщення).

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з п. 3.1. Договору, орендна плата визначається за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за перший місяць оренди - січень 2008 року - 63,0 грн. за 1 кв. м, всього 6 237,00 грн., та ПДВ 1 247,40 грн., а загалом 7 484,40 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати.

Пунктом 3.3. Договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

У відповідності до п.3.10. Договору розмір додаткових платежів, пов'язаних з утриманням орендованого майна та прилеглої до будинку території, з надаванням послуг, зі сплатою податків, та ін.. розраховується орендодавцем пропорційно площам, які займає орендар, кількості працюючих, з урахуванням електроприладів орендаря та надається орендарю за перший місяць оренди при укладанні Договору з розшифровкою і письмовою вказівкою, що в подальшому така сума буде змінюватись в залежності від фактичних витрат та змін тарифів.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.1.4. орендар зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим Договором.

Надалі, як відомо з матеріалів справи між сторонами було укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких внесено зміни щодо умов Договору в частині орендованої площі, терміну дії Договору та орендної плати.

Позивач стверджує, що відповідач взятих на себе згідно Договору зобов'язань по сплаті орендних платежів не виконало, а відповідач доказів на спростування таких тверджень суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем направлялись на адресу відповідача вимоги про сплату боргу.

У відповідь на вказані листи відповідач надав гарантійні листи вих.№22/07-1 від 22.07.2013, вих.№11/09-1 від 11.09.2013, якими визнавав заборгованість в сумі 23 752,37 грн. станом на 11.09.2013 в повному обсязі, та гарантував оплату заборгованості по орендній платі та комунальним послугам здійснити до 31.12.2013.

Однак, станом на час розгляду справи докази сплати існуючої заборгованості до суду не представлені.

Наявна заборгованість з орендної плати в сумі 24 369,51 грн. та заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг та послуг охорони в сумі 1 667,07 грн. підтверджується на явними в матеріалах справи рахунками.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем належними доказами доведено прострочення виконання відповідачем зобов'язання за Договором.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості по орендній платі не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в сумі 24 369,51 грн. та заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг та послуг охорони в сумі 1 667,07 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Умовами Договору, а саме п.9.1. передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність згідно з пунктами 3.6., 3.7. цього Договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних від суми заборгованості у розмірі 357,30 грн. перевірено судом та встановлено, що вказаний розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За приписами ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Крмі того, умовами Договору, зокрема п. 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь балансоутримувача відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Також, згідно з п.3.7. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 767,65 грн. та штрафу у сумі 486,04 грн. перевірено судом та встановлено, що вказані розрахунки відповідають нормам чинного законодавства, зокрема вимогам вказаної статті та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а саме: заборгованість з орендної плати в сумі 24 369,51 грн., заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг та послуг охорони в сумі 1 667,07 грн., пеня у сумі 1 767,65 грн., штраф у сумі 486,04 грн. та 3% річних у сумі 357,30 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту проблем міцності імені Г.С.Писаренка Національної академії наук України - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "ТОП-ТРЕЙД" (01004, м. Київ, вул. Крутий узвіз, буд.6/2/ літера А, ідентифікаційний код 37882434) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Інституту проблем міцності імені Г.С.Писаренка Національної академії наук України (01014, м. Київ, вул. Тимірязєвська, 2, ідентифікаційний код 05417319) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: заборгованість з орендної плати в сумі 24 369,51 грн. (двадцять чотири тисячі триста шістдесят девять гривень 51 копійка), заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг та послуг охорони в сумі 1 667,07 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят сім гривень 07 копійок), пеня у сумі 1 767,65 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят сім гривень 65 копійок), штраф у сумі 486,04 грн. (чотириста вісімдесят шість гривень 04 копійки) та 3% річних у сумі 357,30 грн. (триста п'ятдесят сім гривень 30 копійок) та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.06.2014.

Суддя Ю.В. Цюкало