Рішення

від 11.06.2014 по справі 910/6554/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6554/14 11.06.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМОД МЕНЕДЖМЕНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-КЕПІТАЛ"

про стягнення 48 159,32 грн.

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Поправко Б.О. (за довіреністю)

від відповідача: не з'явилися.

В судовому засіданні 11 червня 2014 року, відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

10.04.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява вих.№153 від 08.04.2014 Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМОД МЕНЕДЖМЕНТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙД-КЕПІТАЛ" про стягнення 48 159,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2014 суддею Цюкало Ю.В. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 19.05.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 відкладено розгляд справи на 11.06.2014 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання, призначене на 11.06.2014, з'явився представник позивача, надав усні пояснення по суті спору, відповів на запитання суду.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

За приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ст.29 Цивільного кодексу України).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із ч. 4 ст. 89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наразі, всю судову кореспонденцію було направлено за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та повністю узгоджуються з відомостями з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

За приписами ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, керуючись принципами розумності строків судового провадження, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комод Менеджмент» (далі за текстом - ТОВ «Комод Менеджмент», орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прайд-Кепітел» (далі за текстом - ТОВ «Прайд-Кепітел», орендар) було укладено Договір оренди 180913/01-ДО (далі за текстом - Договір), згідно якого орендар за Актом №1 прийому-передачі об'єкта оренди, зобов'язаний прийняти у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення загальною площею 31,07 кв. м, та зобов'язався сплачувати орендну плату та інші платежі на умовах та в порядку визначеному Договором.

Позивач зазначає, що 30.10.2013 отримав від ТОВ «Прайд-Кепітел» лист №30/10 від 30.10.2013 щодо дострокового припинення Договору.

В позовній заяві позивач наголошує на тому, що умовами Договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання Договору оренди за ініціативою орендаря, в період 6 місяців з моменту укладення даного Договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю штраф у подвійному розмірі місячної орендної плати за цим Договором.

Позивач вказує на те, що з метою досудового врегулювання спору звертався до відповідача з Претензією №09 від 13.01.2013 про сплату штрафу. Однак, вказаний лист повернуто у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та просить суд стягнути з відповідача штраф у сумі 48 159,32 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.04.2014, 19.05.2014 суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини, та нормативно-правового обґрунтування своїх заперечень. Однак, всупереч вимог суду відповідач відзив до суду не надав та не надіслав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2013 між ТОВ «Комод Менеджмент» та ТОВ «Прайд-Кепітел» було укладено Договір оренди 180913/01-ДО.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення на 4 поверсі ТРЦ, загальною площею 31,07 кв. м.

Відповідно до п.10.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до закінчення строку оренди.

Пунктом 1.1.1. визначено, що орендодавець передає орендарю об'єкт оренди в орендне користування 01.11.2013 з підписанням Акта приймання-передачі об'єкта оренди №1, в якому вказується стан об'єкта оренди.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст. 286 Господарського кодексу України).

У відповідності до п. 1.8 Додатку №4 до Договору, якщо інше не передбачено Договором та даним Додатком, розмір орендної плати за один календарний місяць, визначається як сума в гривнях, розрахована за формулою: орендна плата=орендна ставка*площа об'єкта оренди*індекс К* К(s), де індекс К - співвідношення встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату складання орендодавцем рахунку на оплату орендної плати, до встановленого Національним банком України офіційного курсу гривні до долара США на дату укладання Договору за умови, що значення зазначеного співвідношення є більше ніж одиниця; орендна ставка - становить 255,78 грн. за один метр квадратний об'єкту оренди; площа об'єкта оренди - становить 31,07 кв. м; К(s) - коефіцієнт компенсації площ загального користування (загальний ресторанний зал та зона виробничих приміщень), становить 3,03.

Керуючись вищевикладеним, згідно Договору місячна (за листопад 2013 року) орендна плата складає 24 079,66 грн. з розрахунку: 255,78 грн. * 31,07 * 7,993/7,993 * 3,03.

Згідно з п.10.9 Договору орендар має право достроково припинити дію цього Договору за умови письмового повідомлення орендодавця про припинення цього Договору за 90 (дев'яносто) календарних днів до дати такого припинення, при цьому орендна плата, сплачена орендодавцеві за передостанній та останній календарні місяці оренди, не повертається та зараховується відповідно за передостанній та останній місяці оренди.

Пунктом 11.17 Договору передбачено, що у випадку дострокового розірвання Договору оренди за ініціативою орендаря, в період 6 (шість) місяців з моменту укладення даного Договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю штраф у подвійному розмірі місячної орендної плати за цим Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Прайд-Кепітел» було направлено на адресу позивача лист №30/10 від 30.10.2013, в якому відповідач просить розірвати Договір у зв'язку із припиненням інвестування засновниками. Датою розірвання Договору відповідач просить вважати 30.10.2013.

З огляду на вищевикладене, у відповідача виник обов'язок щодо сплати штрафу у подвійному розмірі місячної орендної плати на користь позивача внаслідок розірвання Договору за ініціативою орендаря в період 6 (шість) місяців з моменту укладення даного Договору.

У відповідності до п.11.1. Договору за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим Договором.

З метою досудового врегулювання спору позивач направляв на адресу відповідача претензію вих. №09 від 13.01.2014 про перерахування на рахунок ТОВ «Комод Менеджмент» штрафу у сумі 48 159,33 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Однак, станом на час розгляду спору відповіді від відповідача не надходило.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З огляду на те, що відповідач ініціював розірвання Договору в період 6 (шість) місяців з моменту укладення даного Договору, враховуючи, що Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами у відповідності до п.10.1. Договору, то у відповідача виник обов'язок сплати штрафу, передбаченого п.11.17. Договору.

Відповідачем не надано належних доказів, які спростовували б обставини, викладені у позовній заяві, а також не надано доказів виконання зобов'язань.

Станом на день розгляду спору відповідач сплату заборгованості за Договором не провів, тому вимогу позивача про зобов'язання відповідача виконати зобов'язання на умовах Договору необхідно визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 48 159,32 грн. підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи;

Враховуючи все вищевикладене, зважаючи на те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду даної справи до суду не представлено, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 48 159,32 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача з огляду на те, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комод Менеджмент" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прайд-Кепітел" (код ЄДРПОУ 38291847, 01103, м. Київ, бульвар Дружби Народів, підземний перехід, літера А, 26001013010076 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, свідоцтво платника ПДВ №200106615, індивідуальний податковий номер 382918426556) або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комод Менеджмент" (код ЄДРПОУ 37553570, 02002, м. Київ, вул. Луначарського, б. 4, літ. А, р/р 2600210543202 в АТ «МетаБанк», м. Запоріжжя, МФО 313582, свідоцтво платника ПДВ №100347131, індивідуальний податковий номер 00054164519) грошові кошти у сумі 48 159,32 грн. (сорок вісім тисяч сто п'ятдесят дев'ять гривень 32 копійки) та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений 16.06.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало