Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/10605/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10605/14 18.06.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт - Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОР КОМ"

про стягнення 887 988,86 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники:

Від позивача Хіміч Б.С. за довіреністю від 26.05.1014

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 18.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

30.05.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Еталон" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАНТАЛСГРУП" (надалі - відповідач) про стягнення 31 195,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/10605/14, розгляд справи призначено на 18.06.2014.

17.06.2014 до канцелярії Господарського суду міста Києва від представника позивача надішли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

В судове засідання, призначене на 18.06.2014, з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 18.06.2014, представник відповідача не з'явився, однак 17.06.2014 через канцелярію Господарського суду міста Києва надав відзив в якому позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив розгляд справи провести без його участі.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ :

30.10.2013 між позивачем (далі - Підрядник) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено договір № 30/10-13 на виконання ремонтних робіт (далі - Договір).

Пунктами 1.1.,1.2. Договору встановлено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми засобами, силами і своїми матеріалами виконати і здати Замовнику у встановлені цим Договором терміни ремонтні роботи на VI (шостому) і VII (сьомому) поверхах загальною площею 1039 кв.м. в офісному центрі за адресою: м. Київ, вул. Григорія Андрющенка, 4-Г. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити належним чином виконані Підрядником роботи в строки та на умовах цього Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з пунктом 2.3. Договору розрахунок Замовник з Підрядником виконує шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що термін виконання робіт не пізніше 31.12.2014 року. Допускається дострокова передача робіт за цим Договором (п. 5.4. Договору).

Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, що підтверджується актами виконаних робіт, а Відповідач, свої зобов'язання Замовника щодо повної оплати виконаних підрядних робіт не виконав в повному обсязі, заборгувавши Позивачу суму в розмірі 753 495,89 грн. При цьому будь-яких зауважень щодо виконаних робіт від Відповідача за весь період дії Договору не надходило.

05.05.2014 між Сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого за період з листопада 2013 по травень 2014 за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 753 495,89 грн.

12.05.2014 позивач звернувся до відповідача з претензією в якій просив погасити указану вище суму заборгованості.

21.05.2014 відповідач надав відповідь на претензію Позивача від 12.05.2014 р., в який визнав суму заборгованості в розмірі 753 495,89 грн., при цьому зазначив, що фінансові можливості для її сплати у останнього відсутні.

Відповідно до п. 5.1. Договору останній набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.

Суд наголошує, що договір є дійсним, укладений правочин є підставою для настання відповідних прав та обов'язків між сторонами. Позивачем було надано послуги в строк передбачені договором та надавались вчасно і якісно, ніяких заперечень (претензій) від відповідача не надходило.

Виходячи з вище викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем неналежно було виконано грошове зобов'язання по сплаті по договору субпідряду за надані послуги, він умисно не сплатив рахунок за отримані послуги, тим самим спричинивши заборгованість перед позивачем.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи яких доказів оплати заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором підряду № 30/10-13 на виконання ремонтних робіт в сумі 753 495,89 грн.

Окрім того позивач просить стягнути з відповідача 54 655,15 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, що встановлено 7.3 Договору.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 54 655,15 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 7.4 Договору та п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 41 672,85 20 відсотків річних та 38 164,97 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 20 % річних ґрунтуються на п. 7.4 Договору, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 20 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 20% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬКОР КОМ" (04053, м. Київ, Вулиця Воровського, будинок 4; ідентифікаційний код: 38688915) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксепт-Транс" (03151, м. Київ, Вулиця Волинська, будинок 47; ідентифікаційний код 30518388) 753 495 (сімсот п'ятдесят три тисячі чотириста дев'яносто п'ять) грн. 89 коп. - основного боргу, 38 164 (тридцять тисяч сто шістдесят чотири) грн. 97 коп. - інфляційних втрат, 41 672 (сорок одна тисяча шістсот сімдесят два) грн. 85 коп. - 20 % річних, 54 655 (п'ятдесят чотири тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) грн. 15 коп. - пені та 17 759 (сімнадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 78 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 23.06.2014

Суддя М.О. Лиськов