Рішення

від 17.06.2014 по справі 905/2043/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ   83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И   17.06.2014                                                                                                     Справа № 905/2043/14                                Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Сажневої М.В., суддів Левшиної Г.В., Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи за позовомПриватного підприємства "Вега Транс" до  Публічного акціонерного товариства "Словважмаш" простягнення 43 271,56 грн. за участю представників: від позивачане з'явились від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного підприємства "Вега Транс" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Словважмаш"   основного боргу за надані послуги у розмірі 44   200,00 грн., пені за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 5   517,85 грн. та 3% річних у розмірі 2   625,03 грн. 23.05.2014 до господарського суду Донецької області надійшла заява позивача про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Словважмаш" заборгованість у розмірі 35 200,00 грн., пеню у розмірі 5 517,85 грн. та 3% річних у розмірі 2 553,71 грн. Вказану заяву прийнято судом до розгляду, у зв'язку з чим позовні вимоги розглядаються в редакції заяви про зменшення позовних вимог. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором-дорученням № 154/45 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у автомобільному сполученні від 09.12.2011 щодо здійснення повної та своєчасної оплати послуг наданих у період з липня  2012 року по квітень 2013 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу, а також нараховані на неї пеню та 3% річних. Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, що міститься в матеріалах справи. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив. 17.06.2014 від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області   В С Т А Н О В И В: 09.12.2011 між Приватним підприємством "Вега Транс" (повірений, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Словважмаш" (довіритель, відповідач) укладено договір-доручення № 154/45 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів у автомобільному сполученні (далі - Договір).   Відповідно до розділу 1 Договору довіритель (замовник або його довірена особа) доручає повіреному за винагороду здійснювати пошук та підбір перевізників (чи їх довірених осіб) з метою доставки вантажів довірителя автомобільним транспортом. Повірений, діючи за дорученням довірителя та за його рахунок в межах даного договору надає послуги з пошуку та підбору транспорту, тобто організовує перевезення найманим вантажним транспортом, експедитором якого він є, у відповідності до чинного законодавства України, вимогами конвенцій та угод в області міжнародних перевезень. У розділах 2-6 даного договору довіритель іменується замовником, а повірений іменується експедитором.   Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2012 або до повного виконання сторонами своїх обов'язків. Якщо за місяць до спливу строку дії даного договору жодна зі сторін не виявить письмово бажання про його розірвання, то даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах. (п.п. 10.1, 10.3 Договору). Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про розірвання Договору, та позивачем підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було продовжено на наступний календарний рік та у заявлений до стягнення період Договір був чинним. Відповідно до п. 2.3 Договору конкретні умови за кожним замовленням обумовлюються у заявці, яка направляється замовником (вантажовласником) експедитору. На підставі заявок замовників (вантажовласників) експедитор формує заявку перевізнику. Допускається отримання заявки шляхом факсимільного зв'язку або електронної пошти, з наступним її підтвердженням оригіналом. Ціни, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) узгоджуються додатково перед кожним перевезенням (групою перевезень) та відображаються у заявці (п. 4.2 Договору). Згідно з п.п. 4.4, 4.5 Договору порядок та строк оплати обговорюється у разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Замовник перераховує експедитору належну йому суму на його розрахунковий рахунок 100% передплатою, якщо інше не обумовлено у заявці. Публічне акціонерне товариство "Словважмаш" направило позивачу заявку від 02.07.2012 на надання транспортно-експедиторських послуг. Предметом вказаної заявки було надання відповідних послуг стосовно перевезення вантажу від ПАТ "Словважмаш"  до ТОВ "Уральська Сталь". У заявці сторонами погоджено суму, що належить до сплати – 23 000,00 грн., та визначено, що оплата здійснюється по факту завантаження протягом 10 днів. Також, Публічне акціонерне товариство "Словважмаш" направило позивачу заявку  від 13.07.2012 на надання транспортно-експедиторських послуг. Предметом вказаної заявки було надання відповідних послуг стосовно перевезення вантажу від ПАТ "Словважмаш" до ТОВ "Уральська Сталь". У заявці сторонами погоджено суму, що належить до сплати – 23 000,00 грн., та визначено, що оплата здійснюється по факту завантаження протягом 10 днів. Також, Публічне акціонерне товариство "Словважмаш" направило позивачу заявку  від 28.11.2012 на надання транспортно-експедиторських послуг. Предметом вказаної заявки було надання відповідних послуг стосовно перевезення вантажу від ПАТ "Словважмаш"  до ТОВ "Уральська Сталь". У заявці сторонами погоджено суму, що належить до сплати – 20 500,00 грн., та визначено, що оплата здійснюється по факту завантаження протягом 10 днів. Публічне акціонерне товариство "Словважмаш" також подало позивачу заявку від 11.02.2013 на надання транспортно-експедиторських послуг. Предметом вказаної заявки було надання відповідних послуг стосовно перевезення вантажу від ПАТ "Словважмаш"  до ТОВ "Новолипецький металургійний комбінат". У заявці сторонами погоджено суму, що належить до сплати – 9 600,00 грн., та визначено, що оплата здійснюється по факту розвантаження протягом 10 днів. Також, Публічне акціонерне товариство "Словважмаш" подало позивачу заявку  від 17.04.2013 на надання транспортно-експедиторських послуг. Предметом вказаної заявки було надання відповідних послуг стосовно перевезення вантажу від ТОВ "Мечел Сервіс Україна" до ПАТ "Словважмаш". У заявці сторонами погоджено суму, що належить до сплати – 2 700,00 грн., та визначено, що оплата здійснюється до 27.04.2013. На виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з міжнародного транспортування та транспортного експедирування за вищевказаними заявками, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними, товарно-транспортною накладною та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Т-00000166 від 13.07.2012 на суму 23000,00 грн., № Т-00000180 від 25.07.2012 на суму 23 000,00 грн., № Т-00000287 від 05.12.2012 на суму 20 500,00 грн., які підписано представниками позивача та відповідача без заперечень. Крім того, на підтвердження надання послуг за заявками від 11.02.2013 та від 18.04.2013 позивачем складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Т-00000033 від 15.02.2013 на суму 9 600,00 грн. та № Т-00000110 від 19.04.2013 на суму 2 700,00 грн. Однак вказані акти не підписані відповідачем (замовником). Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. У відповідності до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату. Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін). Як встановлено пунктом 4.4 Договору, порядок та строк оплати обговорюється у разовій заявці, що направляється експедитору перед конкретним перевезенням (групою однотипних перевезень). Суд враховує той факт, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № Т-00000033 від 15.02.2013 та № Т-00000110 від 19.04.2013 не підписано відповідачем (замовником). Однак, умовами договору чи разових заявок не передбачено обов'язкове підписання таких актів для виникнення у замовника обов'язку здійснити оплату отриманих послуг. Строк оплати визначено сторонами у відповідних разових заявках, на виконання яких здійснювались перевезення. Так, у заявці від 11.02.2013 сторонами погоджено, що оплата здійснюється по факту розвантаження протягом 10 днів. З урахуванням відомостей, зазначених у товарно-транспортній накладній, строк платежу за вказаним перевезенням настав у відповідача 25.02.2013. Також, у заявці від 17.04.2013 визначено, що оплата здійснюється до 27.04.2013. Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 78800 грн., що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також міжнародними товарно-транспортними накладними, товарно-транспортною накладною та податковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи. Проте, в порушення умов Договору, відповідач оплату за надані згідно вищезазначених актів послуги, здійснив частково у розмірі 43 600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи. Таким чином, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача за отримані послуги становить 35 200,00 грн. Позивач звертався до відповідача з претензією № 1/13 від 18.11.2013, в якій просив перерахувати заборгованість у розмірі 44 200,00 грн. Вказану претензію було направлено відповідачу 06.05.2014, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та чеком поштової установи. Відповіді на вказану претензію відповідач не надав, кошти не перерахував. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 154/45 від 09.12.2011 за отримані послуги з перевезення вантажів матеріали справи не містять. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отримані послуги у розмірі 35 200,00 грн. підлягають задоволенню. Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5 517,85 грн. та 3% річних у розмірі 2 553,71 грн. Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України). Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди. Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Сторонами в п. 6.3 Договору погоджено, що у випадку прострочення платежу винна сторона оплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг виконав неналежним чином, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення пені з відповідача. Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його частково невірним у зв'язку з наявністю арифметичних помилок та неправильним визначенням настання у відповідача строку платежу. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням положень чинного законодавства та вищенаведеного, розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, становить 5 099,70грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих послуг встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних визнаються судом обґрунтованими. За розрахунком суду, здійсненим з урахуванням вимог чинного законодавства, розмір 3% річних за прострочення оплати отриманих послуг становить 2 941,72 грн., тобто є більшим, ніж заявлено до стягнення позивачем Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду наполягав на заявлених вимогах у розмірі, зазначеному у заяві про зменшення позовних вимог. Заяв та клопотань іншого змісту суду не подавалось. За таких обставин, суд при винесенні рішення обмежений предметом та підставами, зазначеними позивачем. З огляду на вищезазначене, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі 2 553,71 грн. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. У зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у зв‘язку зі зменшенням позовних вимог позивачу не повертається, оскільки позивачем сплачено мінімальний розмір судового збору за подання майнового позову. Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд           В И Р І Ш И В: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Словважмаш" (84102, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Заводська, 2, ідентифікаційний код 00210594, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Приватного підприємства "Вега Транс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 55, ідентифікаційний код 35396142) заборгованість у розмірі 35 200 (тридцять п'ять тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5 099 (п'ять тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп., 3% річних у розмірі 2 553 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят три) грн. 71 коп. та судовий збір у розмірі 1 809 (одна тисяча вісімсот дев'ять) грн. 28 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. В іншій частині позову відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складення повного рішення 18.06.2014.            Головуючий суддя                                                                                    М.В. Сажнева                     Суддя                                                                                                               Г.В. Левшина              Суддя                                                                                                              Д.М. Огороднік