Рішення

від 16.06.2014 по справі 910/7312/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7312/14 16.06.14

За позовомПриватного акціонерного товариства "Фрутіка" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія і К" простягнення 23369,81 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Дашо А.Ю., довіреність б/н від 25.04.2014; від відповідача не з'явилися.

Суть спору: Приватне акціонерне товариство "Фрутіка" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія і К" про стягнення 23369,81 грн. заборгованості, з якої 19682,00 грн. основна заборгованість, 1968,20 грн. штраф та 1719,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору купівлі-продажу товарів №SC-077-11 від 04.04.2011 поставив відповідачу визначений товар, тоді як відповідач в порушення умов укладеного договору зобов'язання по оплаті поставленого товару належним чином не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2014 порушено провадження у справі №910/7312/14 та призначено справу до розгляду.

16.06.2014 позивач через відділ діловодства суду подав пояснення по справі, в яких вказав, що п.1.2 договору №SC-077-11 від 04.04.2011 сторони погодили, що ціни на товар відображаються у накладних.

Представник позивача в судовому засіданні 16.06.2014 вимоги викладені в позовній заяві підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про причини їх неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про отримання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в судове засідання 16.06.2014 не з'явився, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

При цьому, оскільки суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для чергового відкладення розгляду справи

В судовому засіданні 16.06.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь у судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2011 між Приватним акціонерним товариством «Фрутіка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікторія і К» укладено договір купівлі-продажу товарів №SC-077-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продавати покупцеві сировину для виробництва продуктів харчування, а саме концентровані соки, ароматизатори, харчові барвники і пектини окремими партіями ( п.1.1 договору).

Асортимент товару, ціни на товар та замовлення відображаються сторонами в накладних і загальна вартість договору визначається сумарною вартістю усіх накладних, виходячи з асортименту, цін на товар та загальної кількості товару (п.п.1.2, 1.3 договору)

Пунктом 5.2 договору встановлено порядок оплати, а саме 50% вартості замовленого товару за передплатою та 50% на протязі 21 календарного дня від дати відвантаження, якщо інше не обумовлено додатками до договору.

В свою чергу, поставка товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання замовлення на товар і одночасно з передачею товару продавець зобов'язаний передати покупцеві рахунок на оплату товару; податкову накладну; видаткову накладну, документи по якості (п. п. 3.1, 3.3, 4.3 договору).

Підписання покупцем видаткової накладної підтверджує отримання останнім всіх передбачених п. 3.1 договору документів (п. 4.5 договору).

Згідно п.п. 4.4, 4.5 договору датою поставки вважається дата передачі товару покупцеві і в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною відбувається перехід права власності.

Сторонами не оспорювалася правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 ЦК України презумпції правомірності правочину, цей договір купівлі-продажу товарів є дійсним, а його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку визначеного договором товару на загальну суму 29692,80 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №РП-0000145 від 27.04.2011, яка підписана уповноваженими представниками сторін без заперечень та скріплена печатками підприємств.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору купівлі-продажу товарів.

Натомість відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, сплативши лише 10000 грн., що підтверджується банківською випискою від 29.04.2011, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за поставлений товар в сумі 19692,80 грн.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, а відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 5.2 договору визначено, що остаточний розрахунок за товар здійснюється на протязі 21 календарного дня від дати відвантаження.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п.2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в заявленій сумі 19682,00 грн., оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог. Заяв про збільшення розміру позовних вимог до суду від позивача під час розгляду справи не надходило.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору купівлі-продажу товарів визначено, що у випадку прострочення виконання зобов'язань понад 180 днів, покупець сплачує штраф у розмірі 10% від неоплаченої суми невиконаного грошового зобов'язання.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, яке складає більше 180 днів, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 6.4 договору купівлі-продажу, позивачем нараховано штраф у розмірі 10 % від заявленої суми боргу, що складає 1968,20 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, оскільки у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано за період з 19.05.2011 по 15.04.2014 та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1719,61 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 1718,00 грн., оскільки позивачем при їх розрахунку за період з 19.05.2011 по 15.04.2014 на суму 19682,00 грн. не було враховано, що у 2012 році 366 днів, а не 365, як враховував позивач у розрахунку (19682,00 грн. *3/100/365*227 (з 19.05.2011 по 31.12.2011) = 367,22 грн.; 19682,00 *3/100/366*366 ( з 01.01.2012 по 31.12.2012) = 590,46 грн.; 19682,00 *3/100/365*470 (з 01.01.2013 по 15.04.2014) = 760,32 грн.)

Таким чином, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1718,00 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% в сумі 1,61 грн. річних позивачу належить відмовити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія і К" ( 04136, м.Київ, вул. Електриків, 23, ідентифікаційний код 32918502) на користь Приватного акціонерного товариства "Фрутіка" (02660, м.Київ, вул. Попудренка, 52, ідентифікаційний код 33148580) 19682 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 1968 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 20 коп. - штрафу, 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. - 3% річних та 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.06.2014.

Суддя Т.В.Васильченко