Рішення

від 11.06.2014 по справі 921/380/14-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "11" червня 2014 р.Справа № 921/380/14-г/14 Господарський суд Тернопільської області у складі  судді Руденка О.В.              розглянув  справу за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс", вул. Фастівська, 23/402, м. Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область, 09100               до   Приватного підприємства "ТЕР ВУД", вул. Миру, 1/40, м. Тернопіль, 46018              про cтягнення грошових коштів  в сумі 83 585,44 грн. за участю представників  сторін: не з'явились Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "ТЕР ВУД" про стягнення заборгованості в сумі 83 585,44 грн. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати виконаних підрядних робіт, внаслідок чого у останнього існує заборгованість, сума якої, з урахуванням штрафних санкцій,  підлягає примусовому стягненню в судовому порядку. Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин цього не повідомив, витребуваних документів не надав, хоча про час і місце слухання справи повідомлявся належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України та п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. Зокрема, ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, яка зазначена у позовній заяві та витязі із ЄДРПОУ станом на час розгляду справи в суді, зважаючи на що, за приписами п.3.9.1. вище названої постанови, вважається,  що адресат повідомлений про час і місце вирішення спору  судом.   За таких обставин, враховуючи неподання відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи здійснюється за правилами ст.75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами. Згідно до приписів ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась. Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, судом встановлено наступне. Відповідно до ст. 11  ЦК України, цивільні права та обов'язки  виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. 12 липня 2012р. між ТОВ "Біо-Альянс" (Підрядник) та ПП "ТЕР ВУД" (Замовник) було укладено договір №179/12 на проектні роботи, за умовами п.1.1. якого Підрядник зобов'язувався  за плату та за завданням Замовника виконати проектні роботи (робочий проект "Залозецький завод пелет з деревини, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, вул.Вишнівецька, 20е), а Замовник взяв на себе обов'язок  прийняти та оплатити їх. Згідно до п.2.1. угоди, загальна вартість робіт визначається відповідно до кошторисного розрахунку (Додатку №1) та  становить: 74 406,00 грн. Строк виконання робіт за Договором складає 88 робочих днів  від початку їх виконання  Підрядником (п.6.2.). Порядок розрахунків сторонами узгоджений у п.п.3.1., 3.2 правочину, та передбачає поетапну оплату, зокрема, аванс у розмірі не менше 40% від вартості робіт згідно п.2.1. Договору і кінцевий розрахунок після повного виконання проектних робіт. При цьому суд зважає на те, що на час виконання проекту його експертиза, в силу постанови  КМ України від 11.05.2011 року №560,  була не обов'язковою. Рішень   замовника будівництва ( відповідача у справі)  про необхідність у проведені такої експертизи ( п.10 Порядку затвердження  проектів будівництва і проведення їх експертизи, що затверджений постановою   КМУ від 11.05.2011 року №560) матеріали справи не містять. Відповідно до п.6.3., після виконання Підрядником усіх передбачених даним Договором робіт, останній передає Замовнику документацію з підписаним у двох примірниках актом прийому-передачі виконаних робіт. При цьому, у разі, якщо виконані роботи відповідають умовам даного правочину, Замовник приймає розроблену Підрядником документацію та протягом 5-ти робочих днів підписує акт прийому-передачі (п.6.4.). Як слідує із матеріалів справи, Підрядником, на виконання умов укладеної угоди виготовлено робочий проект "Залозецький завод пелет з деревини, смт. Залізці, Зборівський район, Тернопільська область, вул. Вишнівецька, 20е", загальною вартістю 74 406,00 грн., який згідно акту №18 від 10.01.2013р.,  прийнятий Замовником без будь-яких зауважень та застережень. Оригінал проектної документації, на якій,  поряд із іншим,  містяться печатки відповідача та підписи його посадових осіб досліджувався  у судовому засіданні, витяги із неї знаходяться у матеріалах справи.   Проте, контрагентом позивача, в порушення умов Договору, виконані проектні роботи оплачені не були. З метою досудового врегулювання спору, товариством на адресу відповідача 28.10.2013р. направлено претензію із вимогою сплатити допущену заборгованість, а також нараховані штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань. Однак, остання, залишена підприємством без відповідного реагування та виконання. У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в  ст.ст. 509, 526 ЦК України. Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору підряду на проведення проектних робіт, згідно якого та в силу ст. 887 ЦК України, підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт у встановлені Договором терміни не здійснено, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість перед контрагентом в сумі 74 406,00 грн. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Так, умовами укладеного Договору, контрагентами узгоджено перерахування Замовником у десятиденний термін на розрахунковий рахунок Підрядника авансу у розмірі не менше 40% від вартості робіт та наступну оплату після виконання 70% об'єму проектних робіт, згідно актів виконаних робіт до 30 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок Замовник здійснює після повного виконання проектних робіт. Матеріали справи вказують на те що суми попередньої оплати на користь позивача перераховані не були. Незважаючи на це, ним були виконанні передбачені договором роботи повністю. У такому разі , законодавець пунктом 4 ст. 538 ЦК  України поклав на відповідача обов'язок оплатити  вартість робіт  в повному обсязі,  після їх виконання.    При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами. Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що  прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. За таких обставин, сума основної заборгованості перед позивачем станом на день звернення із позовом та вирішення спору становить 74 406,00 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним законодавством  порядку не спростована, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно. Водночас, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки (штрафу, пені). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Пунктом 7.5. Договору сторони передбачили відповідальність Замовника за порушення визначених угодою строків розрахунків, яка полягає у сплаті на користь Підрядника пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення. З огляду на наведене, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 5 471,39 грн., яка нарахована за період з 11.01.2013р. по 10.07.2013р. з врахуванням вартості виконаних робіт та встановлених термінів здійснення розрахунків. Оцінивши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що він проведений у відповідності з вимогами ст. 232 ГК України та ст.ст. 549, 550 ЦК України, не суперечить вимогам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак заявлена позивачем до стягнення сума пені підлягає до задоволення в повному обсязі.   Розглянувши представлений розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 2739,77 грн. - 3% річних та 968,28 грн. інфляційних нарахувань, правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. У відповідності до вимог ст. ст. 44,49 ГПК України, судові витрати відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, - ВИРІШИВ: 1.   Позов задовольнити. 2. Стягнути з Приватного підприємства "ТЕР ВУД" (вул.Миру,1/40, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 37894607) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Альянс" (вул.Фастівська,23, оф.402, м.Біла Церква, Київська обл., код ЄДРПОУ 36969938) – 74 406 (сімдесят чотири чотириста шість) грн. основної заборгованості, 5 471 (п'ять тисяч чотириста сімдесят одну) грн. 39 коп. - пені, 2 739 (дві тисячі сімсот тридцять дев'ять) грн. 77 коп. - 3% річних, 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 28 коп. - інфляційних втрат та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн.  судового збору. 3.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд. Суддя                                                                                          О.В. Руденко                  Повний текст                  рішення  підписано 17.06.2014р.