Постанова

від 11.06.2009 по справі 34/192

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/192

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.06.2009                                                                                           № 34/192

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Отрюха  Б.В.

 суддів:            Верховця А.А.

          Тищенко  А.І.

 За участю представників:

   За участю представників:

 від позивача – Петрук Я. Ю. - юрист

 від відповідача-1 –Бачурна Н.О.- юрист

 від відповідача-2 –Боков О.Г.  – юрист

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.02.2009

 у справі № 34/192 (суддя Сташків Р.Б.)

 за позовом                               ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

 до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Чернігівавтодеталь"

                                                  ТОВ "Логістичний центр "Еталон"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1828 від 15.12.2006

ВСТАНОВИВ:

   Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2009 року у справі №34/192 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтуваннн своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов договору застави іпотека поширюється на  належну відповідачу1 на праві постійного користування земельну ділянку; оспорюваний  договір купівлі – продажу укладений з порушенням Закону України „Про іпотеку” є недійсним відповідно до ст.215ЦК України.

     У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

     Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2009 року порушено апеляційне провадження у справі. Розгляд справи призначений на 19.05.2009.

       Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2009 розгляд справи відкладено на 11.06.2009, у зв'язку з клопотанням відповідача1.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду колегія встановила наступне.

15.06.2004 між Банком та ВАТ «Чернігівавтодеталь» було укладено кредитний договір № 010/08/2131 (далі - Кредитний договір), відповідно до якого Банк, на положеннях та умовах цього Договору, відкрив ВАТ «Чернігівавтодеталь» невідновлювальну кредитну лінію у сумі 13 700 000 грн. строком до 24.11.2006 (пункт 1.1).

Частиною другою пункту 3.3 Кредитного договору передбачалось, що у відповідності з діючим законодавством України забезпеченням цього Договору (стаття 345 ГК України) є застава адміністративно-побутового корпусу та цеху № 6 обладнанням, що належить ВАТ «Чернігівавтодеталь» і знаходиться за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 312.

На виконання даного пункту Кредитного договору, з метою забезпечення   виконання   ВАТ   «Чернігівавтодеталь»   своїх   зобов'язань   за   цим   Кредитним  договором між Банком та ВАТ «Чернігівавтодеталь» 24.06.2004 було укладено Договір застави (далі - Договір застави).

Договір застави нерухомого майна і обладнання посвідчений приватним нотаріусом  Київського міського нотаріального округу Кондратенком М.І., і зареєстровано в реєстрі за №3349157.

Пунктом 1.2 Договору застави передбачено, що у забезпечення виконання зобов'язань вказаних у пункті 1.1 цього договору (зобов'язань, що витікають з Кредитного договору) ВАТ «Чернігівавтодеталь», як іпотекодавець, на умовах передбачених цим договором, передає у заставу належне йому майно, зокрема, нерухоме майно, яким є механозбірний корпус № 6 з прибудовами літ. 46-2, 46-4, загальною площею 22279,4 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят дев'ять цілих чотири десятих) кв.м. та адміністративна будівля літ. 1-9 загальною площею 4181,2 (чотири тисячі сто вісімдесят одна ціла дві десятих) кв.м., що розташована по проспекту Миру (вул. Леніна) будинок № 312 у м. Чернігові.

Відповідно до абзацу п'ятого вказаного пункту Договору застави іпотека за - цим договором також поширюється на належну іпотекодавцю (ВАТ «Чернігівавтодеталь») на праві постійного користування земельну ділянку (або її частину), на якій розташовані нежилі будівлі і яка необхідна для використання цих будівель за цільовим призначенням. Право постійного користування ВАТ «Чернігівавтодеталь» на земельну ділянку підтверджується Державним Актом на право постійного користування землею серії ЧН-929 виданого 14 серпня 1997 року виконкомом Чернігівської міської ради відповідно до рішення № 172 від 21 липня 1997 року, другий примірник якого зберігається у Чернігівському міськвиконкому і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 929.

З матеріалів справи вбачається, що 24.11.2006 ВАТ «Чернігівавтодеталь» було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: м.Чернігів, проспект Миру, 312 (земля промислового призначення), загальною площею 5,0985 га (кадастровий номер земельної ділянки 7410100000:004:0178).

15.12.2006 між ВАТ «Чернігівавтодеталь» та ТОВ «Еталон» було укладено Договір купівлі - продажу  № 1828 (далі - Договір купівлі- продажу), за яким вищевказана земельна ділянка площею 5,0985га була передана ВАТ «Чернігівавтодеталь» у власність ТОВ «Еталон».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 по справі № 34/192 у позові відмовлено повністю. Рішення мотивоване тим, що земельна ділянка на час укладання договору застави належала  відповідачу1    на праві постійного користування, а отже не була й його власності, і тому відповідно до ст.ст.5,6 Закону України не могла бути передана в іпотеку.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно ч.ч.1,2,7ст.5 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003 - предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2008 у справі №8/47(12/335/16), договір застави нерухомого майна  та обладнання від 24.06.2004 укладений між ВАТ „Чернігівавтодетель” та ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” визнано дійсним. (міститься в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з умов  укладеного договору застави від 24.06.2004, який  є чинним та  спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним передбачено, що іпотека поширюється на належну іпотекодавцю (ВАТ «Чернігівавтодеталь») на праві постійного користування земельну ділянку, на якій розташовані нежилі будівлі і яка необхідна для використання цих будівельза цільвим призначенням. Право постійного користування відповідача1 підтверджується  Державним актом на право постійного користування  землею на право постійного користування землею серії ЧН-929 виданого 14 серпня 1997 року виконкомом Чернігівської міської ради відповідно до рішення № 172 від 21.07. 1997.

Отже, виходячи з положень вказаного договору зважаючи на те, що  нерухоме майно що передається в іпотеку, розташоване на земельній ділянці, яка належить відповідачу1, то  таке  нерухоме майно було передано в іпотеку разом із земельною ділянкою, яка хоч і не може бути предметом іпотеки (оскільки знаходилась лише у користуванні), але землекористувач взяв на себе зобов'язання не відчужувати її до вирішення питання щодо подальшої долі іпотечного майна, оскільки без земельної ділянки це майно нічого не вартує (зокрема втрачається можливість його використовувати за цільовим призначенням).

Оцінивши  наявні у матеріалах  справи докази у їх сукупності, колегія суддів знаходить дії відповідача як такі, що направлені на порушення майнових прав позивача і  спрямованими на уникнення від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.

Договором застави сторони також передбачили зобов'язання не відчужувати нерухоме майно, що є предметом застави, зокрема пунктом  2.9  Договору застави сторони передбачили, що після підписання сторонами договору, накладається заборона на відчуження нерухомого майна  предметом цього договору через нотаріальні органи у встановленому законом порядку.

Всупереч вказаним положенням, відповідач1 уклав договір купівлі -  продажу спірної земельної ділянки  №1828 від 15.12.2006 з  ТОВ «Еталон», чим порушив взяті на себе зобов'язання за договором застави.

Крім того, слід відмітити, що предметом іпотеки за договором від  24.06.2004 та  предметом договору купівлі - продажу №1828 від 15.12.2006 є одна й та сама ділянка, що розташована за адресою: м.Чернігів,  проспект Миру 312, доказів іншого суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В оспорюваному договорі купівлі - продажу від 15.12.2006, а саме в п.1.8 сторони погодили, що представник відповідача1 гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом вказаного договору  не продана, не передана як частка у статутний фонд юридичної особи, не є предметом іпотеки, не має прихованих недоліків, не знаходиться під забороною (арештом), судових спорів, заборон на відчуження і сплаті земельного податку щодо неї немає, земельна ділянка є вільною від будь яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які в момент укладання договору представник  відповідача 1 не міг знати.

         Тим самим відповідач1 в порушення вказаного пункту договору  купівлі - продажу здійснив відчуження спірної земельної ділянки відповідачу2 та не повідомив останнього, про перебування земельної ділянки в іпотеці.

Положенням  ч.3ст12 „Про іпотеку” передбачено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.  Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч.1ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким, чином, виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що договір купівлі - продажу №1828 від 15.12.2006 укладений між ВАТ «Чернігівавтодеталь» та ТОВ «Еталон», порушує вимоги ст.12 Закону України „Про іпотеку”, що у відповідності до ч.1ст.215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні  представник відповідача2 повідомив, що на даний час спірна земельна ділянка продана іншій особі, тому, вказані обставини не дають можливості застосувати  двосторонню реституцію. Вказане питання  не може бути вирішене в межах даного процесу, та може бути з'ясовано при зверненні  Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк    Аваль" до  Відкритого акціонерного товариства  "Чернігівавтодеталь" з відповідним позовом з наданням відповідних доказів та залученням відповідних осіб.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк  Аваль" про  визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1828 від 15.12.2006 є законними, обґрунтованими підтверджуються матеріалами справи  та є такими що підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційна скарга  ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення  Господарського суду міста Києва від 18.02.2009 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення  від 18.02.2009 скасуванню у зв'язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також були зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до прийняття неправильного рішення (ч. 1 п.п. 3 та 4 ст. 104 ГПК України), що є підставою для скасування такого рішення.

Судові витрати за подання апеляційної скарги судом покладаються на підставі ст. 49 ГПК України на відповідача.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, ГПК України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк      Аваль"задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2009. у справі № 34/192 скасувати повністю.

3. Прийняти у справі № 34/192 нове рішення, яким  позов Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк      Аваль" задовольнити  повністю. Визнати договір купівлі- продажу  земельної ділянки №1828 від 15.12.2006, укладений між   Відкритим акціонерним товариством  "Чернігівавтодеталь" та  Товариством з обмеженою відповідальністю  "Логістичний центр "Еталон" недійсним.

4.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  "Чернігівавтодеталь" (14007, м.Чернігів, пр.Миру,312 р/р 26006301830263 Промінвестбанк м. Чернігова МФО 353456, код 00232822) на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк      Аваль" (01011, м.Київ, вул. Лєскова,9 кор/р 32004100701, в ОПЕРУ НБУ МФО 300001,код ЄДРПОУ14305909) 42 (сорок дві) грн. 50коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства  "Чернігівавтодеталь" (14007, м.Чернігів, пр.Миру,312 р/р 26006301830263 Промінвестбанк м. Чернігова МФО 353456, код 00232822) на користь Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк      Аваль" (01011, м.Київ, вул. Лєскова,9 кор/р 32004100701, в ОПЕРУ НБУ МФО 300001,код ЄДРПОУ14305909) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат  на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

6.Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

7. Справу № 34/192 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                                   Отрюх  Б.В.

Судді                                                                                Верховець А.А.

                                                                                                     Тищенко А. І.

 Головуючий суддя                                                                      Отрюх  Б.В.

 Судді                                                                                          Верховець А.А.

                                                                                          Тищенко  А.І.