Рішення

від 03.06.2009 по справі 34/253(16/646)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

34/253(16/646)

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  34/253(16/646)

03.06.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»          

до                    Акціонерного комерційного банку «Київ»

про                     зобов'язання виконати умови договору  

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача –Лінчіцька І.Г., представник за дов. б/н від 10.04.2009;

від відповідача –не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант»(далі –Позивач, або Вкладник) звернулось до Господарського суду м. Києва із позовом про зобов'язання акціонерного комерційного банку «Київ» (далі –Відповідач, або Банк) протягом 3 банківських днів з дня вступну рішення в законну силу перерахувати на поточний рахунок Позивача №26000182757001 в ЧФ КБ «Приватбанк», МФО 354347, код 21359403 кошти в сумі 840 291, 97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору банківського вкладу (депозиту) (з правом поповнення та зменшення суми вкладу (депозиту) і капіталізації процентів) №79/8 від 16.07.2007 (далі –Договір) Відповідач отримав від Позивача суму банківського вкладу в розмірі 1 000 000 грн. на умовах визначених Договором.

Пунктом 1.3 Додаткової угоди від 21.10.2208 до Договору датою повернення вкладу встановлено 24.02.2009. Однак, в порушення п.2.6 Договору Відповідач не повернув суму вкладу та нараховані відсотки за січень та лютий 2009 року.

Згідно виписки по особових рахунках вихідний залишок банківського вкладу станом на 05.01.2009 склав 817 810,70 грн.

Відтак, станом на 24.02.2009 Відповідачем підлягає поверненню Позивачу сума вкладу та нарахованих на момент закінчення строку вкладу відсотки в сумі 840 291,97 грн.

Відповідач в судові засідання не з'явився, проте 28.05.2009 до загального відділу суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що неповернення коштів Вкладнику мало місце у зв'язку з важким фінансовим станом Банку. Саме тому постановою Національного банку України від 06.02.2009 №53 в АКБ «Київ»призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 09.02.2009 до 09.02.2010 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 6 місяців з 09.02.2009 до 09.08.2009. На даний ас недостатньо коштів для задоволення всіх вимоги кредиторів і тимчасова  адміністрація робить все можливе для покращення фінансової ситуації.

Про поважні причини неявки в судове засідання 03.06.2009 представника Відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від Відповідача не надходило.

За таких обставин, відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

16.08.2007 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до п.1.1 якого Банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок №26106001889201, а Вкладник перераховує на цей  рахунок грошові кошти у безготівкові формі (далі –Вклад (депозит)) у сумі 1 000 000 грн. на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору Вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п.1.1 цього Договору до 17 лютого 2008 року включно. Дата повернення Вкладу (депозиту)18 лютого 2008 року.

Згідно з п.1.3 цього Договору процента ставка на Вклад (депозит) становить 14,5% річних.

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили, що нарахування процентів на Вклад (депозит) здійснюється Банком щомісячно, виходячи з розрахунку фактичної суми, що обліковується на Вкладному (депозитному) рахунку на початок операційного дня та за фактичну кількість днів у місяці та році.

Щомісяця, у перший робочий день місяця, наступного за звітним, нараховані проценти перераховуються Банком на Вкладний (депозитний) рахунок Вкладника, вказаний у п.1.1 цього Договору.

15.02.2008, 17.06.2008 між сторонами укладались додаткові угоди №1 та №2 до Договору.

21.10.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №3 до Договору, сторони погодили внести зміни до п.1.2 Договору та визначили, що банківський вклад (депозит) розміщується на вкладному (депозитному) рахунку на строк з дня надходження суми, вказаної у п.1.1 цього Договору, до 23 лютого 2009 року. Дата повернення Вкладу (депозиту) 24 лютого 2009 року.

 Пунктом 1.3 додаткової угоди до Договору, сторони погодили, що процентна ставка на Вклад (депозит) становить 18% річних.

14.01.2009, 12.03.2009 між сторонами укладались додаткові угоди №4 та №5 до Договору, якими змінювались реквізити сторін.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього Позивач розмістив вільні грошові кошти в сумі 1 000 000 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку Позивача.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що у день повернення Вкладу (депозиту), вказаний у п.1.2, або у разі дострокового розірвання Договору відповідно до умов п.2.5 Банк перераховує суму Вкладу (депозиту) та нарахованих процентів зі свого Вкладного (депозитного) рахунку на поточний рахунок Вкладника, вказаний у п.6 цього Договору.

Відповідно до п.3.2.3 Банк зобов'язаний у день повернення, вказаний у п.1.2 цього Договору, повернути Вклад (депозит) і нараховані проценти шляхом перерахування грошових коштів у безготівковій формі з Вкладного (депозитного) рахунку на поточний рахунок, вказаний у п.6 цього Договору.

Станом на день звернення Позивача до суду Відповідач, в порушення умов Договору та додаткових угод до нього, свої зобов'язання не виконав, депозитний вклад в сумі 817810,70 грн. та нараховані проценти в сумі 22 481,27 грн. не повернув.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1. ст. 628 ЦК України  зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 343 ГК України юридичні особи та громадяни-підприємці відкривають рахунки для зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів банківських операцій у будь-яких банках України за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 3 статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Як вбачається, сторонами договору банківського вкладу виступають банк та вкладник, де предметом договору можуть бути грошові кошти (валюта України або іноземна валюта), за користування якими згідно зі статтею 1061 ЦК України банк зобов'язаний виплатити вкладнику проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

До того ж, згідно з пунктом 1.6 глави 1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами (далі - Положення) банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) і нараховані за ним проценти у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника - в іншій іноземній чи в національній валюті.

Згідно частини 1 статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи містять виписку по особовому рахунку Позивача, відповідно до якого вихідний залишок на рахунку Позивача станом на 05.01.2009 становить 817 810,70 грн.

З наявного в матеріалах справи  меморіального ордеру №48917 від 05.01.2009 слідує, що 05.01.2009 Відповідач сплатив нараховані Позивачу проценти на Вклад (депозит) у сумі 12 704,28 грн.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 840 291,97 грн., в т.ч. 817 810,70 грн.  Вкладу (депозиту) та 22 481, 27 грн. нарахованих на Вклад (депозит) процентів Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Що ж стосується посилання Відповідача на введений у нього мораторій на задоволення вимог кредиторів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (далі –Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Стаття 2 Закону містить визначення поняття мораторій, в якому відображена його суть, і під яким розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 2 статті 58 Закону передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Враховуючи дані норми, при введені у банку мораторію на задоволення вимог кредиторів, останній звільняється від відповідальності за невиконання тих зобов'язань на які поширюється дія мораторію, позаяк вина банку у невиконанні або несвоєчасному виконанні цих зобов'язань відсутня.

При розгляді справи судом було встановлено, що Банк повинен був виконати свої зобов'язання з повернення депозиту до введення мораторію. Ці зобов'язання відповідач не виконав без поважних на те причин, тим самим порушивши права та законні інтереси позивача, як власника вкладу.

Частинами 1 та 4 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конституцією України закріплений обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), та передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом (стаття 55).

Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 ГК України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.

Таким чином, у разі порушення законних прав та інтересів осіб, суд зобов'язаний їх захистити у спосіб передбачений, зокрема, статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України.

Так, пунктом 5 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Аналогічне положення міститься і у частині 2 статті 20 ГК України, якою встановлено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання та споживачів захищається, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.

Відтак, виходячи з аналізу зазначених положень норм чинного законодавства, порушені права та інтереси позивача підлягають захисту, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку відповідача за Депозитним договором щодо повернення позивачу суми депозиту.

При цьому, суд зазначає, що положення законодавства щодо звільнення від відповідальності банків за невиконання або несвоєчасне виконання своїх зобов'язань у разі оголошення мораторію, не звільняють ці банки від обов'язку виконувати зазначені зобов'язання.

Положення про мораторій лише надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час лише застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Судові витрати, в порядку ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Акціонерний комерційний банк «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, в особі відділення №1 в м. Черкасах: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 389) перерахувати на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, Центральна площа, 3) №26000182757001 в ЧФКБ «ПриватБанк»м. Черкаси, МФО 354347, код 21359403- 817 810 (вісімсот сімнадцять тисяч вісімсот десять) грн. 70 коп. Вкладу (депозиту), 22 481 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 27 коп. нарахованих процентів.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Київ»(01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 16-22, ідентифікаційний код 14371869, в особі відділення №1 в м. Черкасах: м. Черкаси, бульв. Шевченка, 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, Центральна площа, 3, №26000182757001в ЧФКБ «ПриватБанк»м. Черкаси, МФО 354347, код 21359403) 85 (вісімдесят п'ять) грн. витрат по сплаті державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржено протягом десяти днів до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                         Сташків Р.Б.

Повний текст рішення підписано 19.06.2009