Рішення

від 29.05.2009 по справі 8/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/101

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.09                                                                                 Справа № 8/101

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислове підприємство «Кіряков ЛТД», м. Дніпропетровськ,

до Приватного підприємства «Тала»,  м. Луганськ, -

про стягнення 121584 грн. 02 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області  Середа А.П.,

при секретарі судового засідання –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Кулик А.В., - представник, -довіреність № 09 від 14.05.09року ;

від відповідача –Іващенко І.А., - представник, - довіреність № 000023 від 15.05.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

                                                          в с т а н о в и в:

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

          заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 103510,26 грн., інфляційних нарахувань у сумі 15213,20 грн., 3% річних у розмірі 2860,56 грн.;

          судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 28 квітня до 15 травня 2009 року у зв'язку з неявкою представника відповідача; з 15 травня до 29 травня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 29.05.09 року, представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача відзивом на позовну заяву (вих. №00022 від 15.05.09 року) підтвердив наявність заборгованості згідно акту звірення взаємних розрахунків станом на 15.05.09 року у сумі 35999,26 грн., - в той же час він не визнає факту наявності боргу у сумі, заявленій позивачем, не надаючи на підтвердження цього твердження жодного доказу.

          І. Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 03.06.07 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець)  укладено договір № б/н, згідно якому  продавець продає, а покупець  - купує, приймає та сплачує товари згідно специфікаціям (накладним), на умовах отримання товарів зі складу продавця у м. Дніпропетровську або доставки до складу покупця (п.1.1); ціна на товар вказується у специфікаціях (накладних), які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2).

Поставка кожної партії  продукції здійснюється на підставі та у відповідності до узгоджених сторонами замовлень. Замовлення передається покупцем та приймається продавцем у будь-якій зрозумілій сторонам формі (шляхом заповнення бланка, замовлення факсом, телефоном тощо) (п.2.1).

Відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка  повинна відповідати  замовленню (п.2.2)

Передача товару здійснюється під час  підписання накладної про отримання товару довіреною особою покупця (п.2.3).

Поставка товару здійснюється на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. Конкретний термін відстрочки платежу  за товар зазначається у п. 3.2 цього договору або у накладних (п.3.1).

Покупець здійснює остаточну оплату  за товар у розмірі 50% від вартості замовленого товару шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця або іншими видами платежів протягом 10 календарних днів з моменту отримання  кожної партії товару до повного взаєморозрахунку (п.3.2).

У разі несплати або несвоєчасної сплати вартості товару  покупець нараховує продавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.5.1). За порушення умов цього договору  сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України (п.5.3).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.07 року (п.6.1).

Умови договору вважаються виконаними сторонами повністю, якщо  кожна зі сторін виконала  всі  зобов'язання  згідно з розділами 2 та 3 цього договору, з урахуванням умов розділів 5 та 6 (п.6.3).

          На підтвердження своїх позовних вимог позивача надав до справи наступні документальні докази:

          1)Замовлення № б/н Приватного підприємства «Тала» від 06.12.07 року –на відпуск сирів твердих та плавлених (у асортименті) на загальну суму 107510,26 грн.;

          2)видаткову накладну №РН-00273 від 06.12.07 року на відпуск на користь ПП «Тала» сирів твердих та плавлених (у асортименті) на суму 107510,26 грн., на якій мається підпис уповноваженої особи покупця про отримання цих товарів.

          Позивач  стверджує, що відповідач частково –у сумі 4000,00 грн. –сплатив вартість отриманого товару (докази додано до справи), - у зв'язку з чим залишок суми боргу станом на час розгляду справи становить 103510,26 грн.

          З огляду на несплату залишку суми боргу позивач 25.03.08 року за вих. №37 спрямував на адресу покупця претензію, у якій запропонував у 10-денний термін з дня її отримання сплатити борг, - однак відповідач не вчинив таких дій.

          Відповідно до умов  укладеного сторонами договору та чинного законодавства України   позивач нарахував на суму основного боргу такі штрафні санкції:

          3 % річних у сумі 2756,49 грн.;

          інфляційні нарахування у сумі 15213,20 грн.

          Таким чином, загальна сума позову становить:

          основний борг –103510,26 грн.;

          3 % річних у сумі 2756,49 грн.;

          інфляційні нарахування у сумі 15213,20 грн., - а всього 121584,02 грн.

          Відповідач, частково заперечуючи проти позову (тобто визнаючи його на суму основного боргу у розмірі 35999,26 грн.), - не надав до справи будь-яких доказів, які б підтверджували факт сплати ним основного боргу у розмірі 67511,00 грн. (102510,26 грн. – 35999,26 грн.), а тому суд не сприймає ці доводи, оскільки вони документально не підтверджені.

          ІІ. Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 43,44, 47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82, 84, 85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

         2.Стягнути з Приватного підприємства «Тала», ідентифікаційний код 32969012, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Луганськ, вул. Чехова, 16; поштова: місто Луганськ, вул. Радянська, 54, офіс 453, - на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислове підприємство «Кіряков ЛТД», ідентифікаційний код 19317461, яке знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, ж/м Сокіл, буд. 1, корп.4, кв. 33, - основний  борг у сумі  103510 (сто три тисячі п'ятсот десять) грн. 26 коп., 3% річних  у сумі 2860 (дві тисячі вісімсот  шістдесят) грн. 56 коп. інфляційні нарахування у сумі 15213 (п'ятнадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 20 коп., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 1215 (одна тисяча двісті п'ятнадцять) грн. 84 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто  вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 29.05.09 року за згодою  представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  01 червня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа