Рішення

від 17.06.2014 по справі 905/2236/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.2014 Справа № 905/2236/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., за участю секретаря судового засідання Мітронової А.Р., розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ» м.Донецьк

до відповідача: Донецького національного університету м.Донецьк

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області.

про стягнення 5440,04грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Фурта Н. С. за довіреністю № б/н від 08.01.2014р.,

від відповідача: не з'явився,

від третьої особи: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

02.04.2014року Товариство з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ» м.Донецьк (далі - ТОВ «УКРС») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького національного університет м.Донецьк (далі - Університет) з вимогами про стягнення заборгованості у розмірі 5440,04грн., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладених договорів №186 від 17.06.2013року, №5287/10-13 від 09.07.2013року позивач виконав роботи з монтажу систем кондиціювання та встановленню кондиціонеру, між сторонами підписані акти приймання послуг, але проте у встановлені строки оплату відповідач не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2014р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2236/14.

У судовому засіданні 17.04.2014року суд розпочав розгляд справи по суті заявлених позовних вимог та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Донецькій області(далі - Управління).

Ухвалою від 17.06.2014року на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд за клопотанням позивача продовжив строк розгляду справи.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договорів №186 від 17.06.2013року, №5287/10-13 від 09.07.2013року, специфікацій, актів надання послуг №241 від 17.06.2013року, №390 від 29.07.2013року, акту звірки розрахунків станом на 01.04.2014року, що підписаний позивачем одноособово, претензії від 19.02.2014року, доказів її направлення, рахунків податкових накладних, Статуту, свідоцтва про державну реєстрацію підприємства, акту звірки станом на 11.04.2014року.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 525 , 526 , 530 , 610 , 837 , 854 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України ), статтями 175, 193 (далі - ГК України ), ст.ст. 1,22,44,49,66 ГПК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав факт наявності заборгованості, але стверджує, що Університет позбавлений можливості розпоряджатись власними грошовими коштами внаслідок дій непереборної сили, як то не перерахування коштів Управлінням, до виключної компетенції якого відноситься розпорядження грошовими коштами відповідача. Надав суду належними чином засвідчені копії Статуту Університету, виписки з ЄДРПОУ щодо відповідача, свідоцтва про державну реєстрацію, листа №360/01-27/18 від 05.05.2014року.

У письмових поясненнях, які надані суду 05.05.2014року позивач вказує, що приписи ст.58 ГПК України щодо об'єднання вимог застосовані позивачем, оскільки договори №186 від 17.06.2013року, №5287/10-13 від 09.07.2013року є аналогічними за предметом, правовідносини за ними є тотожними, передбачають один спосіб захисту.

У судовому засіданні 17.06.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.06.2014 року не з'явились, відповідно до заяви, яка отримана судом 17.06.2014року, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд розглянути справу без участі представника відповідача.

Дане клопотання судом задовольняється.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи. З клопотаннями щодо фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів сторони до суду не зверталися.

Вислухавши пояснення представника позивача, який з'явився у судове засідання, приймаючи до уваги пояснення відповідача, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно вимогам частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

17.06.2013року між Університетом (Замовник) та ТОВ «УКРС» (Підрядник) укладено договір №186, за умовами п.1.1 якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу систем кондиціювання у кількості 2-х одиниць на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Сторони не надали суду належних доказів на підтвердження внесення змін та доповнень у вказаний договір.

Відповідно до п.10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013року.

Ціна цього договору становить 2720,02грн., у тому числі ПДВ - 453,34грн. (п.2.1 договору).

Сторонами договору в якості невід'ємної його частини підписана специфікація, яка передбачає вид робіт та їх вартість.

Порядок виконання робіт визначено розділом V договору, яким встановлено, що строк виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору, місце виконання робіт:83001,м.Донецьк, вул.Університетська, буд.24.

На виконання умов договору сторонами підписаний акт надання послуг №241 від 17.06.2013року на суму 2720,02грн.

Зазначений акт не містить посилання на договір №186 від 17.06.2013року, але відповідність предмету робіт за договором та вказаного у акті обсягу робіт, тотожна вартість беззаперечно свідчать про виконання робіт, зазначених в акті на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягу, зазначеному в акті, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №186 від 17.06.2013року.

09.07.2013року між Університетом (Замовник) та ТОВ «УКРС» (Підрядник) укладено договір №5287/10-13, за умовами п.1.1 якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з монтажу систем кондиціювання у кількості 1 одиниці на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі роботи.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей. Сторони не надали суду належних доказів на підтвердження внесення змін та доповнень у вказаний договір.

Відповідно до п.10.1 договору останній набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2013року.

Ціна цього договору становить 2720,02грн., у тому числі ПДВ - 453,34грн. (п.2.1 договору).

Сторонами договору в якості невід'ємної його частини підписана специфікація, яка передбачає вид робіт та їх вартість.

Порядок виконання робіт визначено розділом V договору, яким встановлено, що строк виконання робіт протягом 10 днів з моменту підписання договору, місце виконання робіт: 83001,м.Донецьк, вул.Щорса, буд.46.

На виконання умов договору сторонами підписаний акт надання послуг №390 від 29.07.2013року на суму 2720,02грн.

Зазначений акт не містить посилання на договір №5287/10-13 від 09.07.2013року, але відповідність предмету робіт за договором та вказаного у акті обсягу робіт, тотожна вартість беззаперечно свідчать про виконання робіт, зазначених в акті на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Факт виконання робіт у обсягу, зазначеному в акті, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №5287/10-13 від 09.07.2013року.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України , якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до пункту 4.1. договорів, що містять тотожній текст, розрахунки проводяться шляхом перерахування коштів Підряднику в строк до 15 днів з моменту підписання сторонами акту приймання - передачі виконаних робіт та виставлення рахунку на оплату Виконавцем. До рахунка додається акт приймання-передачі виконаних робіт.(п.4.2 договорів).

Матеріали справи містять рахунки, які виставлялись позивачем на оплату виконаних за актами робіт.

Таким чином, роботи, що виконані за актом №241 від 17.06.2013року повинні бути сплачені Університетом в строк до 01.07.2013року включно, а роботи, що виконані за актом №390 від 29.07.2013року - до 13.08.2013року включно.

Проте, у встановлений в договорах строк відповідач вартість виконаних робіт не сплатив, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 5440,04грн.

Позивач в установленому порядку звертався до відповідача з претензією від 19.02.2014року,докази направлення якої містяться в матеріалах справи, відповідно до якої просив відповідача сплатити заборгованість в сумі 5440,04грн. за зазначеними вище договорами.

Сторонами договорів підписано акт звірки розрахунків станом на 11.04.2014року, згідно якого у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем в сумі 5440,04грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів оплати заборгованості на суму 5440,04грн., наявність заборгованості визнає, про що зазначено ним в заяві від 17.06.2014року.

Відповідно до ст.58 ГПК України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

У даному випадку правовідносини з договорами виникли між одними й тими ж сторонами, підставою виникнення позовних вимог у вказаних справах є порушення з боку відповідача умов договорів; позовні вимоги об'єднані поданими позивачем доказами, зокрема, за договорами направлялась одна претензія щодо сплати заборгованості.

Вважаючи, що сумісний розгляд позовних вимог, що заявлені за різними договорами, не перешкоджатиме з'ясуванню прав та взаємовідносин сторін, суттєво не утруднить вирішення спору по суті, оскільки правовідносини є тотожними, та об'єднаними одними доказами, суд прийшов до висновку щодо можливості розгляду заявлених позовних вимог в рамках однієї справи.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України , є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України ).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договорів №186 від 17.06.2013року, №5287/10-13 від 09.07.2013року, строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 5440,04грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 5440,04грн. Відповідно Університетом в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірними договорами в частині оплати вартості виконаних робіт у встановленому договором порядку.

При цьому, суд вказує, що обов'язок з оплати виконаних робіт був покладений саме на відповідача, Державна казначейська служба України здійснює функції лише розпорядника грошових коштів, що виділені відповідачу з бюджету, діє згідно з нормами Бюджетного кодексу України, як наслідок, у випадку порушень обов'язків, покладених на неї законом, що унеможливило фактичне виконання зобов'язань за договором з боку відповідача, останній не позбавлений права звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Отже, зазначена стаття встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності, а саме : випадок та непереборна сила. При цьому доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України розкриває ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цією обставиною і понесеними збитками.

До обставин непереборної сили відносять, як правило, стихійні природні явища (землетрус, повінь, шторм тощо), а також суспільні явища (воєнні дії, страйки, введення мораторію та інше) можуть визнаватися непереборною силою.

Суд вважає, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, що передбачені ст. 617 ЦК України щодо настання обставин непереборної сили.

Університет позовні вимоги визнає в повному обсязі, про що ним письмово зазначено у заяві від 17.06.2014року.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача з визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 5440,04грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки є законними і обґрунтованими, заснованими на діючому законодавстві, умовах договору та підтверджуються наданими до позову документами.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509 , 526 , 530 , 610 , 612 , 617, 629 , 837 , 854 Цивільногокодексу України ; ст.193 Господарського кодексу України , ст.ст. 4-2 , 4-3 , 22 , 43 , 44 , 49 ,78, 82-85 , 115 , 116 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ» м.Донецьк до відповідача: Донецького національного університету м.Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про стягнення 5440,04грн.задовольнити повністю.

Стягнути з Донецького національного університету (83001,м.Донецьк, вул.Університетська, буд. 245, ідентифікаційний код 02070803) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УПРАВЛЕНИЕ КАЧЕСТВОМ РАБОТ СТРОЙМАТЕРИАЛ» (83015, м.Донецьк, вул. 50-річчя СРСР, буд.158 «а», оф.36, ідентифікаційний код 35655714) заборгованість у розмірі 5440,04грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 17.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 20.06.2014 року.

Суддя А.М. Осадча