Рішення

від 19.06.2009 по справі 10/36-730

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/36-730

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" червня 2009 р.Справа № 10/36-730

Господарський суд Тернопільської області у складі

 судді Півторака М.Є.             

Розглянув справу

За позовом: Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку України, м. Київ  вул. Шевченка, 12 в особі Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11            

До відповідача: Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", м. Бучач, вул. Галицька, 122 Бучацького району Тернопільської області    

              За участю представників:

Позивача: Виннічик І.М. - головного юрисконсульта юридичного відділу довіреність   № 1883  від 07.04.09 р.

Відповідача: не прибув.

У розпочатому судовому засіданні представника позивача ознайомлено з процесуальними правами та обов'язками  згідно з ст. 20,22 ГПК України.

          Суть справи: Акціонерний  комерційний  промислово-інвестиційний  банк України, в особі Філія "Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль", м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача: Державного підприємства "Бучацький мальтозний завод", м. Бучач, вул. Галицька, 122 Тернопільської області  несплачених відсотків за користування кредитами в сумі 45 613,14 грн.; відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу просить покласти на відповідача.

             В обґрунтування позовних вимог посилається на умови кредитного договору № 03-300 від 02 червня 2005 року, укладеного між сторонами зі строком повернення до 23 травня 2006 року, платіжне доручення № 91 від 25.05.2005 року про перерахування коштів в сумі 250 000,00 грн. до державного бюджету в якості плати за Ліцензію на виробництво спирту етилового.

Зазначає, що в термін кредитні кошти та відсотки за їх користування не повернуті.

            Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 27 квітня 2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи о 11 год. 30 хвилин  29 травня 2009 року.

          У судове засідання 29.05.2009 року представник відповідача не прибув, заперечень суду щодо заявлених вимог не надав, а тому розгляд справи було відкладено до 11 год. 20 хв.19 червня 2009 року в порядку статті 77 ГПК України.

Відповідач по справі явки повноважного представника у судове засідання 19.06.2009 року не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання по справі був повідомлений в порядку визначеному ст. 64 ГПК України ( повідомлення про вручення відповідачу поштового відправлення за №2414229 вручено відповідачу 04.06.2009 р. знаходиться в матеріалах справи).

Зважаючи на те, що явка представників сторін судом не визнавалася обов'язковою, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи , поданих позивачем матеріалів є достатньо для розгляду позову по суті , а тому справа розглядається без участі повноваженого представника відповідача в порядку статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані по справі докази, господарський суд встановив  наступне:

Згідно ст. ст. 1,2 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу  суб'єкта підприємницької діяльності.

Стаття 16 Цивільного Кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу та визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина  друга п. 1 ст. 16 ЦК України).

В силу ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 ст. 202 ЦК України).

           Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей,  будь-яка гарантія,  будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу,  будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми,  а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

            Як встановлено у судовому засіданні, 02 червня 2005 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком України, який є юридичною особою за законодавством України в особі керуючого філією “Тернопільське Центральне відділення Промінвестбанку“ Соляра Я.В., що діяв на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Г.О. та Державним підприємством “Бучацький мальтозний завод“ м. Бучач Тернопільської області було укладено кредитний договір № 03-300, згідно умов якого Банк надає Позичальнику кредит в сумі 250 000,00 ( двісті п'ятдесят тисяч ) гривень., з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 23 травня 2006 року ( п.2.1.,2.2. договору ).

Повернення кредиту здійснюється Позичальником частинами у відповідності до договору:

-125,0 ( сто двадцять п'ять тисяч ) грн. не пізніше 30.01.2006 року;

-125,0 ( сто двадцять п'ять тисяч ) грн. не пізніше 23.05.2006 року.

Згідно п. 2.3. договору кредит надається з наступним цільовим призначенням: оплата за ліцензію на виробництво спирту.

У відповідності до п.1.2 кредитного  Договору, Банк надає Позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

Відповідно до умов кредитного договору року Банк перерахував до Держбюджету 250 000,00 грн. в якості плати за ліцензію на виробництво спирту, що підтверджується платіжним дорученням № 91 від 25.05.2005 року ( копія знаходиться в матеріалах справи ).

Факт отримання вищезазначеного кредиту  відповідачем не заперечено у встановленому законом порядку і підтверджено ним в судовому засіданні .

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених господарським кодексом України.

Беручи до уваги доводи позивача, оцінені докази, суд дійшов висновку про те, що, між позивачем та відповідачем виникли зобов'язання з  кредитного договору, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

          Із досліджених у судовому засіданні документів встановлюється, що відповідач у справі –ДП "Бучацький мальтозний завод“, м. Бучач порушив права позивача у справі –Промінвестбанку, зокрема у сплаті відсотків за отриманий кредит.

         З матеріалів справи також вбачається, що 24 жовтня 2006 року господарський суд Тернопільської області порушив провадження у справі № 1/Б-809 про банкрутство Державного підприємства “Бучацький мальтозний завод“ в порядку статей 7, 11 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“; п. 3 ухвали введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення  відповідно до законодавства (крім випадків, передбачених п.6 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“); не нараховувати неустойку ( штраф, пеню ), інші фінансові ( економічні санкції ) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ).

          Ухвалою господарського суду від 22 лютого 2007 року у справі № 1/Б-809 сформовано Реєстр вимог кредиторів, у який під № 3. зобов'язано розпорядника майна боржника окремо включити вимоги, забезпечені заставою:

п.3.3.Промінвестбанку в особі “Тернопільського Центрального відділення Промінвестбанку“, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11 в сумі 3 726 518,21 грн., що забезпечені заставою на 5 896 300,00 грн.

                  Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Позивач у справі надав суду розрахунок заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом за договором про відкриття кредитної лінії № 03-300 від 02.06.2005 року, в який включено борг за період з березня 2007 року по лютий 2009 року. Аналіз вимог позивача щодо стягнення заборгованості, що виникла за період з березня 2007 року по лютий 2009 року, в той час, коли відповідач знаходився на стадії судової процедури –розпорядження майном, дає всі підстави зробити висновок щодо поточного характеру вимог, які є предметом у даній справі.

Абзац 24 статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом“ визначає, що мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів ), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, мораторій поширює свою діяльність на конкурсну заборгованість та не поширюється на поточні вимоги кредиторів. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

З огляду на вказане суд вважає, що представленими суду доказами, а саме кредитним договором № 03-300 від 02.06.2005 року, платіжним дорученням № 91 від 25.05.2005 року; розрахунком заборгованості позивач по справі довів наявність боргу ДП “Бучацький мальтозний завод“, м. Бучач перед ним за наданий кредит, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по відсотках за користування кредитом, підтверджені документально та підлягають до задоволення.

                Державне мито та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, згідно приписів ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України.

                Згідно з. п. 32, 37 Інструкції “Про порядок обчислення та справляння державного мита”, затвердженої наказом ГДПІ України від 22.04.1993 року № 15 та пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21 січня 1993 року із змінами та доповненнями внесеними  Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на 2005 рік” (чинний з 31.03.2005 року) встановлено, що розмір ставки державного мита, що подаються до господарських судів із позовних заяв майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102 грн.) і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (25500 грн.), а з позовних заяв немайнового характеру, що не підлягають вартісній оцінці –5 неоподатковуваних мінімумів громадян (85 грн.)

                 Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви 27 березня 2009 року  платіжним дорученням № 2 сплачено 4 561,32 грн. державного мита. Натомість, як вбачається із суми позовних вимог розмір державного мита за ставками, передбаченими статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” повинен складати 456,14 грн.

          Надмірно сплачене державне мито в сумі 4105,18 грн., підлягає поверненню з Державного бюджету, згідно ст. 8 КМУ «Про державне мито».

На підставі наведеного, керуючись  ст. 129 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 32, 33, 43, 54, 82, 84,116, 117  ГПК України, ст.ст. 20, 193, 224 Господарського Кодексу  України,  ст. ст. 11, 526, 527, 530,1054 Цивільного Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства “Бучацький мальтозний завод“, м. Бучач, вул. Галицька,122  Тернопільської області ідентифікаційний код 00375148, на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку, м. Київ, вул. Шевченка, 12 в особі філії “ Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль“, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 45 613,14 грн. несплачених відсотків за користування кредитом; 456,14 грн.  в повернення сплаченого державного мита; 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Повернути з Державного бюджету України  на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку м. Київ вул. Шевченка,12 в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Тернопіль“, м. Тернопіль, вул. Танцорова, 11 - державне мито в сумі 4 105,18 грн. як надмірно сплачене. Видати довідку.

4.Рішення набуває законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття  рішення, через місцевий господарський суд.

5.Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                          М.Є. Півторак