Рішення

від 17.06.2014 по справі 914/1507/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2014 р. Справа № 914/1507/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БСТРАНС», с. Новошин Івано-Франківської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення», м. Львів

про: стягнення 22 513,45 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування № VN031013 від 03.10.2013 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін: не з'явились

Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 17.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БСТРАНС» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні Автомобільні Перевезення» про стягнення 22 513,45 грн. заборгованості за Договором про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування № VN031013 від 03.10.2013 року.

Ухвалою суду від 28.04.2014 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 27.05.2014 року. Ухвалою суду від 27.05.2014 року розгляд справи відкладено на 17.06.2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору №VN031013 від 03.10.2013 року в частині оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Позивач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, проти задоволення позову у встановленому законом порядку не заперечив, доказів погашення заборгованості не подав, причин неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03.10.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення» (Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БСТРАНС» (Перевізник) укладено Договір № VN 031013 про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування (Договір).

Згідно з п.1.2. Договору вартість транспортних послуг вказується в транспортному замовленні. Ціни на транспортні послуги є договірними і визначаються в ході переговорів між Сторонами.

Відповідно до п.2.2. Договору після попередньої усної домовленості з Перевізником, Експедитор направляє транспортне замовлення письмово не пізніше 2-ох днів терміну надання автотранспортних засобів Перевізником. Транспортне замовлення від Експедитора до Перевізника передається або шляхом факсимільного повідомлення або електронною поштою. У свою чергу, Перевізник печаткою/штампом і підписом підтверджує виконання замовлення. В транспортному замовленні вказуються: адреси завантаження/замитнення і розвантаження/розмитнення вантажу, час і дата завантаження, термін доставки, найменування і кількість вантажу, розмір і терміни оплати, інші умови. У разі термінового перевезення Експедитор, за згодою Перевізника, подає транспортне замовлення в день завантаження.

Відповідно до транспортного замовлення №VN011013 від 03.10.2013 р. позивач здійснив для відповідача перевезення вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом Чеська Республіка (м. Ледніце) - Україна (м. Красноармейськ). У цьому транспортному замовленні встановлено, що вартість перевезення вантажу склала 2150 Євро, що по курсу НБУ на день розвантаження автомобіля 12.10.2013 р. EUR 10,82 грн. становить 23254,68 грн.

Надання позивачем послуг згідно транспортного замовлення №VN011013 від 03.10.2013 р. підтверджується доученими до матеріалів справи документами міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 07.10.2013 р. та актом про надання транспортних послуг № 92 від 12.10.2013 р.

Як зазначив позивач у позовній заяві, на виконання умов вказаного Договору та транспортного замовлення позивачем було надано послугу по перевезенню вантажу. Вантаж був доставлений в місце призначення згідно транспортного замовлення, про що свідчить товаротранспортна накладна (CMR), яка разом із рахунком, податковою накладною, актом надання послуг були надіслані відповідачу 23.10.2013 року, що підтверджується поштовою квитанцією від 23.10.2013 року.

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, не оплатив вартість наданих позивачем послуг у повному обсязі.

14.01.2014 року відповідач частково оплатив послуги на суму 1000,00 грн., про що свідчить виписка по особовому рахунку.

Заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги становить 22254,68грн.

06.03.2013 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 8 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 22254,68 грн. До претензії було долучено два примірники Акта звірки взаємних розрахунків, рахунок на оплату № 89 від 12.10.2013 року та два примірники акту надання послуг № 92 від 12.10.2013 року. Проте, відповіді на претензію позивач не отримав.

Окрім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 258,77 грн. 3% річних.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, про наявність таких доказів не повідомив.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

Між сторонами виникли договірні зобов'язання на підставі Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиторське обслуговування № VN031013 від 03.10.2013 року.

Відповідно до п.1.1. Договору цей договір регулює взаємини Сторін при виконанні Перевізником доручень Експедитора по плануванню, організації перевезень і транспортно-експедиторському обслуговуванню вантажів в міжнародному сполученні, а також при розрахунках за виконані послуги.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

У свою чергу відповідач своїх зобов'язань за Договором щодо повної оплати вартості наданих позивачем послуг не виконав.

Відповідно до п.3.1.6. Договору Експедитор зобов'язаний оплачувати рахунки Перевізника згідно з п.4.1. цього Договору, якщо інше не вказане в транспортних замовленнях.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Експедитор оплачує рахунки Перевізника шляхом безготівкового переказу протягом 20 банківських днів з дати отримання оригіналів рахунку, податкової накладної, акту виконаних робіт, CMR-накладної з відміткою про отримання вантажу, якщо інше не обумовлене у транспортному замовленні. Розрахунки за перевезення вантажів проводяться безпосередньо шляхом банківського переказу з рахунку Експедитора на рахунок Перевізника. Грошовою одиницею, яку використовують Сторони при встановленні розміру ставки може бути євро, долар США, гривня. Грошовою одиницею для розрахунків є національна валюта України - гривня.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 22254,68 грн. основного боргу за Договором та 258,77грн. 3% річних.

Що стосується відшкодування позивачу понесених витрат на послуги адвоката, то відповідно до п.6.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 16.01.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

В якості підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви долучено копії угоди про надання правової допомоги від 09.04.2014 р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 671 від 05.12.2008 р. Однак, в матеріалах справи відсутні докази оплати послуг адвоката, як-от платіжне доручення або інший документ на підтвердження сплати відповідних послуг. Отже, позивачем не підтверджено належними доказами розміру понесених витрат на оплату послуг адвоката, відтак, такі витрати слід покласти на нього.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на нього у повному обсязі.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 307 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародні автомобільні перевезення» (79014, м. Львів, вул. Збаразька, 4; р/р 26004000009822 в ПАТ «Фольксбанк» м. Львів, МФО 325213; код ЄДРПОУ 38582760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БСТРАНС» (77554, Івано-Франківська обл., Долинський район, с. Новошин; р/р 26009000013578 у ВАТ «Фольксбанк» м. Львів, МФО 325213; код ЄДРПОУ 38411110) 22254,68 грн. основного боргу за Договором №VN031013 від 03.10.2013 року, 258,77грн. 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.06.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А