Рішення

від 18.06.2014 по справі 916/2022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" червня 2014 р.Справа № 916/2022/14

За позовом: Приватна фірма "Мустанг";

До відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІНК"

про стягнення 32522,47 грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: Приймачук С.І. по довіреності №б/н від 05.05.2014р.

Від відповідача: -не з'явився;

Суть спору: Приватна фірма "Мустанг" звернулась до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІНК" заборгованості за договором на надання послуг №15 від 01.07.2012р. у сумі 32522,47 грн., з яких 29328,80грн. - основна заборгованість, 2632,36грн. - пеня та 561,31грн. - індекс інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2014р. порушено провадження у справі №916/2022/14.

18.06.2014р. представник позивача звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 29328,80грн. основного боргу.

Відповідач в судове засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача встановлено наступне:

01.07.2012 року між ПФ «МУСТАНГ» (надалі за текстом Позивач) та ТОВ «ЄВРОЛІНК (надалі за текстом Відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 15 (надалі за текстом - Договір).

У відповідності до Розділу 1 Договору «Загальні положення та предмет договору», Позивач прийняв на себе зобов'язання, на протязі дії Договору, передавати Відповідачу нафтопродукти (надалі Товар), а Відповідач у свою чергу зобов'язується прийняти Товар, сплативши за нього грошові кошти на умовах визначених в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний провести оплату Товару пртягом 2 (двох) тижнів з дати виставлення рахунку-фактури.

Зобов'язання щодо передачі Відповідачу товару, передбачені умовами укладеного Договору, позивачем виконувалися належним чином, про що свідчать відповідні докази - видаткові накладні за відповідний період 2013р., підписані уповноваженими представниками обох Сторін, довіреності на отримання ТМЦ.

Таким чином, Позивачем у відповідності до умов Договору зобов'язання, щодо передачі товару були виконанні належним чином.

Відповідач, всупереч умовам договору здійснив оплату за товар не в повному обсязі, що підтверджується Актом звірки риирозрахунків станом на 31.07.2013р. Відповідно до цього Акту заборгованість Відповідача станом на 31.07.2013р. складала 32328,80 грн. 16.08.2013р. Відповідачем було сплачено 3000 грн.

Таким чином, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду з позовною заявою ( з урахуванням зменшення позовних вимог) про стягнення 29328,80грн.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково на підставі слідуючього:

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень умов договору щодо оплати за послуги з боку відповідача, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 29328,80грн..

Станом на день розгляду справи, відповідач, документів спростовуючих позовні вимоги ( з урахуванням зменшень) не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Приватної фірми "Мустанг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІНК" підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОЛІНК" (68000, Одеська область, м. Іллічівськ, Бульвар Гайдара, 7-Б, код ЄДРПОУ 36369539) на користь Приватної фірми "Мустанг" (68004, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. 1 Травня, 24, код 21013099 ) 29328,80грн. - основний борг та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014р.

Суддя Літвінов С.В.