Ухвала

від 17.06.2014 по справі 372/4204/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/4204/13-ц Головуючий у І інстанції Степанова О.С. Провадження № 22-ц/780/3210/14 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв Категорія 26 17.06.2014

УХВАЛА

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом та просив у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Універсал Банк» за кредитним договором № BL2590 від 26.03.2008 року в сумі 381 898, 80 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 3 051 371 грн. 40 коп., звернути стягнення на земельну ділянку загальною площею 0,2500 га та земельну ділянку загальною площею 0, 1829 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради та належать ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯГ № 397760 та серії ЯГ № 397760, цільове використання земельних ділянок - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, шляхом продажу з прилюдних торгів з початковою ціною 896 000 (вісімсот дев'яносто шість тисяч) грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк», та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2590. У подальшому між банком та ОСОБА_2 було укладено додаткові угоди до генерального договору, які є його невід'ємною частиною. Згідно з умовами генерального договору та додатковими угодами до нього ПАТ «Універсал Банк» надав кредитні кошти у сумі 230 000 доларів США. 26 березня 2008 року у рахунок забезпечення виконання зобов'язань за угодами між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, згідно якого було передано в іпотеку зазначені земельні ділянки, розташовані на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області. Позивач виконав свої зобов'язання за договором у повному обсязі, однак позичальник порушив умови договорів щодо повернення у встановлений термін кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом. Рішенням суду від 19 грудня 2012 року задоволено позов банку про стягнення заборгованості у розмірі 3 051 371, 40 грн. з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, однак дане рішення суду не виконане.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року позов публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд зробив висновок щодо беззаперечного існування заборгованості ОСОБА_2 перед банком та послався на заочне рішення суду, яким стягнуто солідарно заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 3 051 371, 40 грн. Однак, зазначене рішення не набрало законної сили, а цивільна справа знаходиться у ВСС України. Якщо буде встановлено, що ОСОБА_2 не отримувала кошти у банку або отримувала кошти у інших розмірах, ніж ті, що зазначені у договорах, то будуть відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, при зверненні до суду банк пропустив строк позовної давності. У генеральному договорі та додаткових угодах передбачено, що виконання зобов'язань позичальник повинна здійснювати відповідними періодичними платежами, то початком перебігу строку позовної давності є день, коли боржник повинна була сплатити черговий платіж, проте не сплатила його. Строк виконання зобов'язання сплив 28 лютого 2009 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 26 березня 2008 року між ВАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_2 було укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2590, за умовами якого банк зобов'язався надавати позичальнику кредитні кошти у валютах, вказаних у генеральному договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 230 000 доларів США.

Умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах генерального договору оформлюється додатковою угодою до генерального договору у формі окремої індивідуальної угоди, що є невід'ємною частиною генерального договору.

26 березня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено:

- додаткову угоду № BL2590/KL+ до генерального договору, відповідно до умов якої банк зобов'язався встановити ліміт позичальнику за кредитною лінією в сумі 80 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати, повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у індивідуальній угоди. Плата за користування кредитною лінією встановлена у розмірі 14% річних;

- додаткову угоду № BL3147/К-1 до генерального договору (Індивідуальна угода - кредит без відстрочення), відповідно до умов якої банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 150 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за користування кредитною лінією в порядку та на умовах, зазначених у індивідуальній угоди. Плата за користування кредитом встановлена у розмірі 11, 50% річних.

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 26.03.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 152318. Предметом іпотеки є:

- земельна ділянка , що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості, загальною площею 0, 2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 397760, що виданий Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК на підставі договору дарування земельної ділянки, реєстровий номер № 6182, 6179 від 17 грудня 2005 року, і який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за № 1653 від 08 серпня 2006 року; цільове використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223186801:01:005:0026;

- земельна ділянка , що є виділеною в натурі та межі якої визначено на місцевості, загальною площею 0, 1829 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території Підгірцівської сільської ради, та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 397760, що виданий Обухівським районним відділом Київської регіональної філії Центру ДЗК на підставі договору дарування земельної ділянки, реєстровий номер № 6182, 6179 від 17 грудня 2005 року, і який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договір оренди землі за №1653 від 08 серпня 2006 року; цільове використання земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 3223186801:01:005:0027.

У зв'язку з порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 15.05.2012 р. утворилася заборгованість за генеральним договором про надання кредитних послуг № BL2590 від 26.03.2008 року, додатковою угодою № BL2590/KL+ від 26.03.2008 року в сумі 162 014, 30 доларів США, додатковою угодою № BL3147/K-1 до зазначеного генерального договору в сумі 219 884, 50 доларів США, загальну суму 381 898, 80 доларів США, що еквівалент 3 051 371, 40 грн.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року позов ПАТ «Універсал Банк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволено та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за генеральним договором та додатковими угодами до нього у розмірі 3 051 371, 40 грн. Зазначене рішення суду набуло чинності відповідно до ухвали Апеляційного суду Одеської області від 29 листопада 2013 року.

19 червня 2013 року ПАТ «Універсал Банк» направляв ОСОБА_1 вимогу-попередження про усунення порушень договору іпотеки, в якій зазначив про негайну сплату заборгованості у сумі 162 014, 30 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 1 294 494 грн. 26 коп. У разі несплати вказаної заборгованості ОСОБА_1 було попереджено про здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виконано. Після отримання вимоги про погашення суми заборгованості ОСОБА_1, як майновий поручитель, не вчинила жодних дій щодо сплати в добровільному порядку боргу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, з матеріалів справи вбачаться, що отримавши кошти за генеральним договором та додатковими угодами до нього ОСОБА_2 не виконала належним чином покладені на неї зобов'язання, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 3 051 371 грн. 40 коп. Так, рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 грудня 2012 року стягнуто солідарно на користь банку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вищезазначену заборгованість. Однак, вказане судове рішення не виконане та оскаржується ОСОБА_3 в касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами ОСОБА_1 передала в іпотеку земельні ділянки, ПАТ «Універсал Банк» обґрунтовано звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на них в рахунок погашення заборгованості за кредитними угодами.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що заочне рішення суду, яким стягнуто солідарно заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 3 051 371, 40 грн. не набрало законної сили, а цивільна справа знаходиться у ВСС України.

Зазначені доводи колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи зазначене судове рішення набуло чинності і є чинним на момент розгляду справи.

Відповідно до роз'яснень викладених в пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Доводи ОСОБА_1 щодо не отримання ОСОБА_2 коштів у банку або отримання коштів у інших розмірах, ніж ті, що зазначені у договорах, що може бути встановлено в іншій судовій справі, є лише припущеннями. Доказування, згідно з вимогами ч. 4 ст. 60 ЦПК України не може ґрунтуватися на припущеннях.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що при зверненні до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки банк пропустив строк позовної давності, однак такі доводи апелянта є безпідставними виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Так, зі змісту іпотечного договору, укладеного між ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 вбачається, що він діє до повного виконання зобов'язань за основними договорами, що обумовлюють основне зобов'язання. Так між позивачем та відповідачем було укладено основний договір - генеральний договір про надання кредитних послуг № BL2590 від 26 березня 2008 року.

Враховуючи, що позичальник не виконала свої зобов'язання, генеральний договір та додаткові угоди до нього продовжують діяти, банк має право протягом всього часу дії основного договору пред'явити позовну вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки до іпотекодавця.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що строк позовної давності щодо вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки за додатковою угодою - 1 сплив у лютому 2009 року, а за додатковою угодою - 2 сплив улітку 2011 року. Однак, договір іпотеки був укладений в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг, який діє до 01 березня 2028 року , а, отже, доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Таким чином висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 19 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.