50/332
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 50/332
17.06.09
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Папірус Гурт”
до товариства з обмеженою відповідальністю „Оксамит Плюс”
про стягнення 5 412,70 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
від позивача Гнип О.З. (дов. № 49 від 02.01.2009)
від відповідача не з'явились
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Гурт»до товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Плюс» про стягнення заборгованості в сумі 5 412,70 грн. за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором поставки № 627 від 01.04.2007.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.04.2009 порушено провадження у справі №50/332 та призначено її до розгляду на 22.05.2009.
Представники сторін в судове засідання 22.05.2009 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Розгляд справи був відкладений на 17.06.2009.
17.06.2009 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та дав додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача в судове засідання 17.06.2009 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.97р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Відповідач клопотань про відкладення розгляду справи та наявності у нього поважних причин щодо неявки у судове засідання не повідомив, що дає підстави визначити причини його неявки до суду неповажними.
Представник позивача заявив клопотання, відповідно до ст.75 ГПК України, про розгляд справи у відсутності відповідача, посилаючись на неявку його до суду та ухилення від проведення розрахунків.
Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання позивача обґрунтованим, задовольнив його та вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
01.04.2007 товариство з обмеженою відповідальністю «Папірус Гурт»(далі –позивач, постачальник за договором) та товариство з обмеженою відповідальністю «Оксамит Плюс»(далі –відповідач, покупець за договором) уклали договір поставки №627 (далі - договір).
Відповідно до умов п.1.1. зазначеного договору позивач зобов'язався поставити покупцю товар, а відповідач відповідно до умов, визначених договором зобов'язався прийняти та оплатити товар.
Згідно п. 4.1. сторони визначили, що розрахунки здійснюються за попередньою оплатою або за домовленістю сторін з відстрочкою платежу в межах 20 (двадцяти) банківських днів.
Як встановлено судом , на виконання умов договору, позивачем було здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 3 283,96 грн. відповідно до видаткових накладних:
- № ПГ-0012455 від 10.12.2007 на суму 451,24 грн.,
- № ПГ-0013806 від 25.12.2007 на суму 2 709,77 грн.,
- № ПГ-0014023 від 28.12.2007 на суму 122,95 грн.,
який був отриманий останнім, про що свідчать, належним чином оформлені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОС № 969408 від 10.12.2007, серії ЯОШ № 847603 від 25.12.2007, серії ЯОШ № 847612 від 28.12.2007.
Вищевказані накладні та довіреності приймаються судом у якості належного доказу виконання поставки товару відповідачу та прийняття його останнім.
Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Таким чином судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань. Враховуючи положення договору поставки №627 від 01.04.2007, наведені норми діючого законодавства й встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання позивачем зобов'язань, що виникли за договором поставки та про їх порушення з боку відповідача в частині повної та своєчасної оплати.
Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 824,50 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.
Відповідно до п. 5.1. договору у випадку порушення термінів розрахунку за товари одержані на умові відстрочки платежу, покупець сплачує пеню за вимогою продавця у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня від суми боргу за кожен день прострочення.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору (п. 5.1) та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», тому позовні вимоги в частині стягнення пені за період прострочення, вказаний в розрахунку, підлягають задоволенню згідно розрахунку позивача в сумі 824,50 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з останнього витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 784,84 грн., 3 % річних в розмірі 107,16 грн. та проценти за користування чужими коштами в розмірі 412,24 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням індексу інфляції, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу, проценти річних та проценти за користування чужими коштами входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних витрат, 3% річних та процентів за користування чужими коштами є законними та обґрунтованими, у зв'язку з тим, що має місце прострочення виконання грошового зобов'язання та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у відповідності до наданого позивачем розрахунку.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Згідно частини другої п.5 Інформаційного листа 01-8/453 від 26.06.1995р. “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів” якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Оксамит Плюс»(03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд.2; код ЄДРПОУ 34762015) з будь-якого рахунку (виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Папірус Гурт»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 52, к. 414, код ЄДРПОУ 34834388) основний борг в розмірі 3 283 (три тисячі двісті вісімдесят три) грн. 96 коп., пеню в сумі 824 (вісімсот двадцять чотири) грн. 50 коп.; витрати у зв'язку з інфляційними процесами в сумі 784 (сімсот вісімдесят чотири) грн.. 84 коп.; 3 % річних в сумі 107 (сто сім) грн. 16 коп.; проценти за користування чужими коштами в сумі 412 (чотириста дванадцять) грн. 24 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто два) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання рішення 22.06.2009
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 17.06.2009 |
Оприлюднено | 30.06.2009 |
Номер документу | 3935646 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Головатюк Л.Д.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні