Постанова

від 17.06.2009 по справі 11/194-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/194-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 17 червня 2009 р.                                                                                    № 11/194-08  

ищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Мирошниченка С.В.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагросервіс"

на ухвалу

та на постанову

господарського суду Вінницької області від 04.12.2008

Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2009

у справі№ 11/194-08

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Нертус"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагросервіс"

простягнення 2 543 659, 73 грн.

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача Мірошник Р.С. (дов. б/н від 07.05.2008);- відповідача повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.06.2009 №02.02-10/256 розгляд касаційної скарги здійснюється у наступному складі колегії суддів: суддя Губенко Н.М. –головуючий, судді: Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 04.12.2008, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду України від 04.03.2009 у справі №11/194-08, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Нертус" (позивача) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагросервіс" (відповідача) в розмірі 2 543 659,73 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що: позивач, обґрунтовуючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, зазначив, що відповідно до інформації свого контрагента ТОВ "Волга" (лист від 26.11.2008 №26-П) відповідач знаходиться в процесі ліквідації та проводить розпродаж свого майна, що в свою чергу може утруднити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим суд першої судової інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 66, 67 ГПК України, задовольнив клопотання позивача та наклав арешт на майно відповідача у розмірі 2 543 659,73 грн. до вирішення спору по суті.

Відповідач, не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються тим, що: судами попередніх судових інстанцій неправильно застосовані ст.ст. 66, 67 ГПК України, тому як не було необхідності та правових підстав для забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача, оскільки, станом на 04.12.2008 (дата винесення судом першої інстанції ухвали), відповідач не перебував у стадії ліквідації; суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали, не перевірив заявленої відповідачем інформації щодо ліквідації відповідача. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи оскаржувану ухвалу, не врахував наведеного, а саме того факту, що на час винесення ухвали у суду першої інстанції не було законних підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

У поданому до Вищого господарського суду України відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, вимоги касаційної скарги без задоволення. При цьому, позивач посилається на те, що у суду першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали було досить обґрунтоване припущення, яке ґрунтувалося на листі ТОВ "Волга", контрагента позивача, що майно відповідача може бути відчужено і таке припущення знайшло своє підтвердження вже через місяць, під час перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

01.06.2009 до Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання від 27.05.2009 №27/05-09, в якому останній просив відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням представника відповідача за межами України.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку представника позивача, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Виходячи із наведеної норми, якою встановлені межі повноважень суду касаційної інстанції, враховуючи, що доводи відповідача (скаржника) на підставі яких він просить скасувати прийняті у даній справі судові рішення, викладені в касаційній скарзі, а явка сторін у дане судове засідання не визнавалась судом касаційної інстанції обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності відповідача (скаржника).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при винесенні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходи до забезпечення позову. При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Інших підстав для застосування названих заходів закон не передбачає.

Статтею 67 ГПК України передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, за змістом зазначених статей заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.

Як зазначили попередні судові інстанції, предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за дистриб'юторськими договорами №27/03 від 27.03.2006, №26/01 від 26.01.2007 на загальну суму 2 543 659,73 грн., у зв'язку із не виконанням відповідачем умов вказаних договорів щодо обов'язку оплатити за товар.

Вживаючи заходи до забезпечення позову в даній справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції зазначав, що існують достатньо обґрунтовані припущення, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду; при цьому суди послалися на наявний в матеріалах справи лист контрагента позивача, в якому йдеться про ліквідацію відповідача; у зв'язку з чим прийшли до висновку, що у разі  невжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача у заявленій до стягнення сумі, призведе до неможливості виконання судового рішення, в разі задоволення позову і, тим самим,  нівелює функцію судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.

Виносячи ухвалу про вжиття заходів до забезпечення позову через накладення арешту на майно у заявленій до стягнення з відповідача сумі заборгованості, місцевий господарський суд прийнявши до уваги обґрунтованість доводів позивача правильно застосував ст. 66 ГПК України та підставно обрав заходи до забезпечення позову, які відповідають положенням ст. 67 ГПК України.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою відповідно до ст. 67 ГПК України вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в заявленому до стягнення розмірі заборгованості, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вжиті місцевим судом заходи до забезпечення позову перебувають у необхідному правовому зв'язку із заявленими позовними вимоги та їх предметом, а невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому у разі задоволення позову. Як наслідок, ухвала місцевого господарського суду, та постанова апеляційного господарського суду відповідають нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Твердження скаржника про не дослідження судом першої інстанції підстав для вжиття заходів забезпечення позову в зв'язку з тим, що ухвала господарського суду Вінницької області про порушення провадження по справі №5/52-09 "Про банкрутство ТОВ "Поділляагросервіс" винесена 22.01.2009, тобто після винесення ухвали про забезпечення позову у даній справі, а суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу у даній справі, на дану обставину уваги не звернув, колегією суддів касаційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки, обґрунтоване припущення суду першої інстанції, що невжиття заходів до забезпечення позовних вимог може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у зв'язку з ліквідацією відповідача, підтвердилось під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, коли суду була надана ухвала по справі №5/52-09 "Про банкрутство ТОВ "Поділляагросервіс". Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Посилання скаржника на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагросервіс" залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 04.03.2009 та ухвалу господарського суду Вінницької області від 04.12.2008 у справі №11/194-08  залишити без змін.

Головуючий                                                                      Н.М. Губенко

Судді:                                                                                Т.Л. Барицька

                                                                                С.В. Мирошниченко