Рішення

від 09.06.2009 по справі 1/152/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/152/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "09" червня 2009 р.                                                 Справа №  1/152/09

м. Миколаїв

За позовом: Миколаївської обласної федерації спортивного танцю                      /54000, м. Миколаїв, вул. Новоодеська, 38, кв.37/До відповідача: Акціонерного комерційного банку “Національний кредит”                            в особі Спаської філії АКБ «Національний кредит»                             /54000,  м. Миколаїв, пр. Леніна, 22/про: розірвання договору та стягнення коштів.

Суддя Васильєва Л.І.

Представники:

Від позивача: Ємельянов Г.В., довіреність від 03.04.2009р.  

Від відповідача: Мавродій О.А., довіреність від 25.12.2009р.

Позивач звернувся з позовом і просить: розірвати договір від 10.10.2006р. про обслуговування банківського рахунку, зобов'язати відповідача перерахувати             8 684 грн. на розрахунковий рахунок № 26003060321225  в Миколаївському філіалі “Приватбанка” МФО 326610, ОКПО 33310744,  стягнути з відповідача пеню в сумі  1 368, 50 грн.

Відповідач у письмовому відзиві (а.с.24-26) заперечує проти позову посилаючись на призначення в Акціонерному комерційному банку «Національний кредит»з 19.12.2008 року тимчасової адміністрації та введенням згідно постанови НБУ за № 439 від 19.12.2009р. мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 19.12.2009 року до 18.06.2009 року.

Розглянувши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін - суд

в с т а н о в и в:

10.10.2006 року між позивачем і відповідачем укладено договір № 171/01/2006 на обслуговування банківського рахунку (а.с.6-7). Згідно умов договору банк зобов'язався здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача в порядку, строки та на умовах, передбачених чинним законодавством (п.2.4 п.3.1 Договору).

Позивач, здійснюючи свою господарську діяльність згідно з умовами договору ініціював переказ через відповідача власних грошових коштів, а саме платіжного доручення № 26 від 19.11.2008 року на суму 8 500 грн. (а.с.11).

Відповідно до вимог статті 8.2 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», банк зобов'язаний виконати доручення клієнтів, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку в день його надходження.

Нормами п.30.1 ст.30 Закону України  «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідач зобов'язання щодо виконання доручення клієнта виконав не належним чином, переказ коштів за платіжним дорученням № 26 від 19.11.2008 року на суму 8 500 грн. банком не закінчений, на рахунок одержувача кошти зараховані не були. Свою відмову здійснити переказ грошових коштів позивача відповідач пояснив недостатністю коштів на кореспондентському рахунку АКБ “Національний кредит” на час здійснення переказу, послідуючим призначенням згідно постанови № 439 від 19.12.2008р. НБУ тимчасової адміністрації та введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців –з 19.12.2008р. по 18.06.2009р.

Позивач просить розірвати договір від 10.10.2006р., укладений між сторонами на обслуговування банківського рахунку та зобов'язати відповідача перерахувати залишок грошових коштів в сумі 8 684 грн. з рахунку позивача відкритому в Спаської філії АКБ “Національний кредит” на розрахунковий рахунок                      № 26003060321225  в Миколаївському філіалі “Приватбанка” МФО 326610, ОКПО 33310744, стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання пеню в розмір  1 368, 50 грн.  

Позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 05.04.2001р. № 2346 банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки. Як вбачається з матеріалів справи та умов договору, позивачем відкрито саме поточний рахунок. Поточний рахунок –рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до статей 1066-1068 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта  про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначити та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Предметом договору банківського рахунка є виконання послуг з приводу розрахунково-касового обслуговування, під яким, у відповідності до ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»визначені послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Отже, за своєю правовою природою договір банківського рахунка (на відміну від договорів на відкриття депозитних рахунків), є договором надання послуг.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 року “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Національний кредит” призначено у вказаному банку тимчасову адміністрацію на 1 рік –з 19.12.2008 року по 18.12.2009 року; з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість –з 19.12.2008 року до 18.06.2009 року.

Правове регулювання мораторію на задоволення вимог кредиторів банку здійснюється Законом України “Про банки і банківську діяльність”. В статті 2 вказаного Закону міститься визначення поняття мораторію, останнім є зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. У відповідності із ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців. Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації.

Відповідач за договором від 10.10.2006р. зобов'язаний здійснювати розрахунково-касове обслуговування позивача в порядку, строки та на умовах, передбачених чинним законодавством, тобто за договором відповідач не має перед позивачем зобов'язань майнового (грошового) характеру, оскільки це є лише послуга з боку банку.

Таким чином, посилання відповідача на те, що його майнові зобов'язання з перерахування грошових коштів згідно виставлених платіжних доручень підпадають під дію мораторію, введеного з 19.12.2008 року, є безпідставними та необґрунтованими, позивач і відповідач не є кредитом і боржником в розуміння         ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”.

Крім того, посилання відповідача на приписи постанови Правління Національного банку України N 439 від 19.12.2008 року “Про призначення тимчасової адміністрації в Акціонерному комерційному банку “Національний кредит” - не можуть бути взяті до уваги, оскільки у спірній правовій ситуації вищу юридичну силу мають норми статті 41 Конституції України щодо непорушності права власності (у тому числі на грошові кошти на банківських рахунках) та статті 204 ЦК України щодо правомірності правочину (у тому числі договору).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано доказів виконання умов договору від 10.10.2006р. в частині перерахування грошових коштів згідно виставленого позивачем платіжного доручення № 26 від 19.11.2008 року на суму 8 500 грн.

Крім того, слід звернути увагу, що у разі своєчасного виконання банком прийнятих на себе зобов'язань, спірна ситуація не мала б місця у правовідносинах сторін. Як вище зазначалось, спірне платіжне доручення надано банку 19.11.2008 року, і згідно умов договору мало бути виконано цього самого дня, або наступного дня 20.11.2008 року. Мораторій введено постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 року з 19.12.2008р. Тобто зобов'язання мали бути виконані відповідачем ще до дати прийняття постанови № 439.

За таких обставин, невиконання відповідачем покладених на нього зобов'язань за договором дає позивачу право на захист порушеного права шляхом спонукання відповідача до виконання обов'язку відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України.

У положеннях ст. ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України проголошено принцип свободи договору. Так, у відповідності до ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Позивач звернувся до відповідача з заявою від 30.01.2009р. про закриття поточного рахунку. Заява отримана відповідачем, про що свідчить відмітка штампу банку (а.с.18). В заяві повідомлялось про намір позивача закрити рахунок в Спаської філії АКБ “Національний кредит”, а залишок коштів в сумі 8 684, 00 грн. перерахувати на розрахунковий рахунок № 26003060321225  в Миколаївському філіалі “Приватбанка” МФО 326610, ОКПО 33310744. Відповідач відмовився виконати вимогу позивача, мотивуючи відмову знаходженням на рахунку позивача коштів, на які накладено мораторій.

Згідно ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в випадках, встановлених договором або законом. При цьому, вказаною нормою визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем не виконуються належним чином зобов'язання за договором на обслуговування банківського рахунку в частині здійснення своєчасного розрахунково-касового обслуговування позивача, а також ігнорується  право позивача на вільне розпорядження власними коштами, що є істотним порушенням договору та принципу свободи договору.

Відповідно до ст.1073 у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5.2 Договору на обслуговування банківського рахунку від 10.10.2006р., укладеного між сторонами передбачено, що у випадку несвоєчасного списання з вини банку коштів з рахунку, а також несвоєчасного зарахування сум, що належать власнику рахунку, банк сплачує клієнту пеню у розмірі 0, 1% від не зарахованої/списаної суми за кожний день прострочки.

Розмір пені за період з 19.11.2008р. по 29.04.2009р. складає 1 368, 50 грн.

Отже, вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, - суд

В И Р І Ш И В :

Розірвати договір № 171/01/2006 від 10.10.2006 року на здійснення розрахунково-касового обслуговування, укладений між Акціонерним комерційним банком “Національний кредит” в особі в особі Спаської філії АКБ “Національний кредит” та Миколаївською обласною федерацією спортивного танцю.

Зобов'язати Акціонерний комерційний банк “Національний кредит” в особі в особі Спаської філії АКБ “Національний кредит” перерахувати 8 684 грн. на розрахунковий рахунок № 26003060321225  в Миколаївському філіалі “Приватбанка” МФО 326610, ОКПО 33310744.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” в особі в особі Спаської філії АКБ “Національний кредит” /54000,  м. Миколаїв, пр. Леніна, 22, ідентифікаційний код 23404929/ на користь Миколаївської обласної федерації спортивного танцю /54000, м. Миколаїв, вул. Новоодеська, 38, кв.37, ідентифікаційний код 33310744/ 1 368, 50 грн. пені , 102 грн. та 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ на стягнення пені та судових витрат.          

          Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

   Суддя                                                        Л.I.Васильєва