Рішення

від 23.06.2014 по справі 903/488/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2014 р. Справа № 903/488/14

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз", м. Луцьк

до відповідача приватної комерційно-виробничої фірми "ЕС-ПІ-ЕС", смт. Іваничі, Волинська область

про стягнення 3245,49 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Гаврилюк Д.Ю., довіреність №1690/06-06 від 01.10.2013р.

від відповідача: н/з

Права та обов'язки представнику позивача роз'яснені відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення

Суть спору: публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" звернувся до суду з позовом про стягнення з приватної комерційно-виробничої фірми "ЕС-ПІ-ЕС" 3245,49 грн., з них 2872,77 грн. основного боргу, 159,30 грн. пені, 180,99 грн. інфляційних втрат, 32,43 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №2013/ТП-ПР-4-24-48 від 02.01.2013р. на постачання природного газу за регульованим тарифом та на акт №НВВ00001458 від 25.12.2013р. прийому-передачі природного газу.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 28.05.2014р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 18.06.2014р. та зобов'язано сторони надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

06.06.2014р. через канцелярію суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення в яких зазначає, що перед поставкою природного газу по акту прийомки-передачі природного газу №НВВ00001458 від 25.12.2013р. у відповідача була переплата у розмірі 1855,71 грн., яку позивач зарахував в погашення заборгованості по вказаному вище акту прийомки-передачі природного газу. Додає виписки з банку, письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору, та дані з інтернет-сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр" щодо приватної комерційно-виробничої фірми "ЕС-ПІ-ЕС".

В судовому засіданні 18.06.2014р. представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити.

Відповідач компетентного представника в судове засідання 18.06.2014р. не направив, проте був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4301032420928 від 03.06.2014р..

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення відповідача про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

02.01.2013р. між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - Постачальник) та приватною комерційно-виробничою фірмою "ЕС-ПІ-ЕС" (далі - Споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-4-24-48 з додатками №1, №2 (далі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору Постачальник протягом 2013 року здійснює Споживачу постачання природного газу в обсягах і в порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку і на умовах, передбачених Договором.

Згідно п.2.6 Договору передбачено, що послуги з постачання газу документально оформлюються підписаним сторонами актом приймання передачі газу, що оформляються згідно з даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору.

Згідно п.4.2 Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу, з урахуванням податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цінової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання становить 3509,00 грн., крім того ПДВ 20 % 701,80 грн., разом за 1000 куб. м. - 4704,096 грн..

Згідно п.п.4.6.1, 4.6.3 Договору авансові платежі сплачуються Споживачем Постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100% від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період за 5 календарних днів до початку місяця поставки газу.

У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно п.5.3.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу природного газу на суму 5978,48 грн., що підтверджується актом №НВВ00001458 від 25.12.2013р. прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

Відповідач переданий природний газ за зазначеним вище актом оплатив частково в розмірі 1250 грн., що підтверджується банківською випискою від 10.01.2014р..

Крім цього, ПАТ «Волиньгаз» в рахунок погашення заборгованості за цим актом зарахувало переплату відповідача в розмірі 1855,71 грн..

З огляду на викладене, залишок основної суми заборгованості відповідача за Договором на час розгляду справи складає 2872,77 грн.(5978,48 грн. - 1855,71 грн. - 1250 грн. = 2872,77 грн.).

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.144 Господарського кодексу України(далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст.173 ГК України та ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 ГК України, ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми Договір №2013/ТП-ПР-4-24-48 від 02.01.2013р. на постачання природного газу за регульованим тарифом, предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами Договору, постачання позивачем на виконання його умов відповідачу природного газу, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого позивачем до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 2872,77 грн..

Сума заборгованості 2872,77 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 159,30 грн., за період прострочення оплати з 06.01.2014р. по 22.05.2014р., слід зазначити наступне.

Згідно п.6.2.2 Договору у разі порушення Споживачем строків оплати передбачених розділом 4 Договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивачем було допущено помилку у визначені дати початку періоду нарахувань штрафних санкцій.

Як було зазначено вище, згідно п.4.6.3 Договору, у випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим..

Право на нарахування у позивача виникає з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано її початок (ст. 253 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Тобто, по акту №НВВ00001458 від 25.12.2013р. прийому-передачі природного газу останній день оплати припадає на 05.01.2014р.(неділя), а отже днем закінчення строку оплати є 06.01.2014р. та період прострочення платежу слід починати нараховувати з 08.01.2014р, оскільки 07.01.2014р.(святковий день).

Суд провівши власний перерахунок за період з 08.01.2014р. по 10.01.2014 р. на суму 4122,77 грн. та за період 11.01.2014 р. по 22.05.2014р. на суму 2872,77 грн. встановив, що загальний розмір пені, який підлягає до стягнення становить 157,42 грн.(4,41 + 153,01 = 157,42 ).

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені в розмірі 159,30 грн. підлягає до часткового задоволення в сумі 157,42 грн., в решті вимоги щодо стягнення пені у розмірі 1,88 грн. слід відмовити.

Щодо вимоги позивача про стягнення 180,99 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 01.01.2014р. по 30.04.2014р., слід зазначити наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Суд провівши власний перерахунок інфляційних втрат зазначає, що арифметично вірним розрахунком останніх є сума 184,39 грн.. Відтак вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 180,99 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про стягнення 32,43 грн. 3% річних, за період прострочення оплати з 06.01.2014р. по 22.05.2014р., суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних за період з 08.01.2014р. по 22.05.2014р. із врахуванням проплати відповідача, зазначає, що арифметично вірним розрахунком останніх є сума 32,90 грн.. Відтак вимога про стягнення 3% річних в розмірі 32,43 грн. підлягає задоволенню, оскільки суд, при прийняті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

При цьому судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 3245,49 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 3243,61 грн., з них 2872,77 грн. - основний борг, 157,42 грн. пеня, 180,99 грн. інфляційні втрати, 32,43 - 3% річних, в частині стягнення 1,88 грн. пені - відмовити.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1825,94 грн. судового збору, в іншій частині (1,06 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватної комерційно-виробничої фірми "ЕС-ПІ-ЕС" (45300, Волинська область, Іваничівський район, смт. Іваничі, вул. Заводська, 10, код ЄДРПОУ 25089610) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43025, Волинська область, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 3243,61 (три тисячі двісті сорок три гривні шістдесят одну копійку) грн., з них 2872,77 грн. - основний борг, 157,42 грн. пеня, 180,99 грн. інфляційні втрати, 32,43 - 3% річних та 1825,94 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень дев'яносто чотири копійки) грн. сплаченого позивачем судового збору.

3. У позовних вимогах публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до приватної комерційно-виробничої фірми "ЕС-ПІ-ЕС" в частині стягнення 1,88 грн. пені - відмовити.

Повний текст рішення складено

23.06.14

Суддя А. С. Вороняк