Рішення

від 18.06.2014 по справі 914/976/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 р. Справа № 914/976/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпостінвест», м. Львів до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Синдикат», с. Волосянка Сколівського району Львівської області про:стягнення заборгованості в сумі 2600000,00 грн.

Головуючий суддя Артимович В.М.,

судді Мороз Н.В., Чорній Л.З.

При секретарі Савчин І.О.

Представники:

від позивача:Оприск І.С. - представник; від відповідача:Ріжнів М.І. - ліквідатор.

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, оскільки відповідного клопотання сторонами не подавалось.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпостінвест», м. Львів, надалі - позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Синдикат», с. Волосянка Сколівського району Львівської області, надалі - відповідач, про стягнення коштів в сумі 2600000,00 грн. Також у позовній заяві позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на кошти та майно, що належать відповідачеві.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 р. у справі № 10/152(10), яка залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р., позов ТзОВ «Розділспецбуд» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, який розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Волосянка, вул. Опришків, 9а, укладений 06.05.2009 р. між ТзОВ «Синдикат» та ТзОВ «Форпостівест». У зв'язу з визнання недійсним договору та в порядку ст. 216 Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача кошти в сумі 2600000,00 грн., сплачені ним в порядку виконання взятих на себе зобов'язань згідно визнаного недійсним договору від 06.05.2009р.

Ухвалою суду від 24.03.2014 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 09.04.2014 р.

У відзиві на позовну заяву, поданому суду 09.04.2014 р., відповідач проти позовних вимог заперечив повністю з тих підстав, що позивачем пропущений місячний строк звернення з грошовими вимогами до відповідача у справі про його банкрутство.

Позивачем 20.05.2014 р. подано заперечення на відзив відповідача, в яких позивач навів доводи в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Також позивач 18.06.2014 р. подав суду додаткові пояснення у справі.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Також в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 21.05.2014 р. за клопотанням відповідача продовжено строк розгляду спору до 27.05.2014 р. Ухвалою ж суду від 27.05.2014 р. за клопотанням позивача справу призначено до колегіального розгляду. Автоматизованою системою документообігу суду визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Артимович В.М., судді Гутьєва В.В., Чорній Л.З. У зв'язку з перебуванням судді Гутьєвої В.В. у відрядженні 18.06.2014 р. автоматизованою системою документообігу суду замість судді Гутьєвої В.В. призначено до складу колегії суддю Мороз Н.В.

В засідання суду 18.06.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача. При цьому представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, та письмових поясненнях, а представник відповідача позовні вимоги заперечив, навівши доводи, аналогічні викладеним у відзиві.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими способами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів (ст. 32 ГПК України).

У відповідності до ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, оскільки ним не подано належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду в майбутньому. Судовий збір, який підлягає сплаті за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, слід стягнути з позивача в дохід Державного бюджету України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Сторонами спору 06.05.2009 р. укладено договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, який був посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі за № 995. Згідно п. 1 договору купівлі-продажу відповідач у даній справі, як продавець, передав позивачу в даній справі, як покупцю, у власність об'єкт незавершеного будівництва у с. Волосянка Сколівського району Львівської області по вул. Опришків, 9а. Згідно п. 4 договору купівлі-продажу вартість об'єкту незавершеного будівництва за згодою сторін встановлюється у 2600000,00 грн., у тому числі ПДВ.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 р. у справі № 10/152(10), залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2011 р., позов ТзОВ «Розділспецбуд» задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, який розташований за адресою: Львівська область, Сколівський район, с. Волосянка, вул. Опришків, 9а, укладений 06.05.2009 р. між сторонами даного спору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.12.2013 р. у справі № 5015/6112/11, яке залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р., встановлено факт виконання відповідачем у даній справі своїх грошових зобов'язань перед на суму 2600000,00 грн. по договору купівлі-продажу від 06.05.2009 р. у спосіб зарахування зустрічних однорідних вимог, що свідчить про припинення грошових зобов'язань ТзОВ «Форпостінвест» перед ТзОВ «Синдикат» по договору купівлі-продажу.

У відповідності до ч. 3 ст. 35 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 16.12.2013 р. у справі № 5015/6112/11 обставини не потребують доказування у даній справі. Відтак, доводи відповідача про не проведення позивачем оплати за придбаний об'єкт незавершеного будівництва згідно договору купівлі-продажу від 06.05.2009 р. спростовуються матеріалами справи та не заслуговують на увагу.

Згідно з нормою ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 06.05.2009 р., зважаючи на норму ст. 216 Цивільного кодексу та відмову позивача у даній справі, як сторони договору, добровільно повернути одержане за цим договором нерухоме майно, відповідач у даній справі звертався до господарського суду Львівської області з позовом, зокрема, до ТзОВ «Форпостінвест» про застосування наслідків недійсності правочину. За результатами розгляду цього спору господарським судом Львівської області 16.12.2013 р. у справі № 5015/6112/11 прийнято рішення, яким зобов'язано ТзОВ «Форпостінвест» передати ТзОВ «Синдикат» нерухоме майно об'єктів незавершеного будівництва, які знаходяться у с. Волосянка Сколівського району Львівської області по вул. Опришків, 9а.

В той же час відповідачем належних і допустимих доказів сплати на користь позивача коштів в сумі 2600000,00 грн., зважаючи на визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.05.2009 р., суду не представлено.

Судом встановлено, що постановою господарського суду Львівської області від 17.11.2010 р. у справі № 31/172-2010 відповідача у даній справі згідно норми ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в діючій на той час редакції Закону) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ріжніва М.І.

З матеріалів даної справи вбачається, що оголошення про визнання відповідача у даній справі банкрутом опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр», № 4 (4402) 12 січня 2011 року.

Згідно з ч. 5 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в діючій на час визнання відповідача банкрутом редакції Закону) ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

Слід зазначити, що після винесення Львівським апеляційним господарським судом постанови від 08.02.2011 р. у справі № 10/152(10) у відповідача в даній справі виник обов'язок в силу норми ст. 216 Цивільного кодексу України повернути (сплатити) позивачу кошти в сумі 2600000,00 грн.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в діючій на час визнання відповідача банкрутом редакції Закону) поточними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З огляду на вищенаведене, враховуючи поточний характер грошових вимог позивача в даній справі до відповідача у зв'язку з їх виникненням після порушення провадження у справі про банкрутство відповідача в даній справі, суд вважає заперечення відповідача, наведені у відзиві безпідставними.

Як передбачено ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідачем такої заяви у даному спорі зроблено не було.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач доказів повернення коштів у зв'язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 06.05.2009 р. не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд спору по суті слід покласти на відповідача, стягнувши його в дохід Державного бюджету України.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 4-3, 4-5, 4-6, 4-7, 12, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 66, 67, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпостінвест», м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Синдикат» (82663, Львівська область, Сколівський район, с. Волосянка, вул. І. Франка, 15; ідентифікаційний код 30556685) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпостінвест» (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 22; ідентифікаційний код 35775224) кошти в сумі 2600000,00 грн.

3. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Синдикат» (82663, Львівська область, Сколівський район, с. Волосянка, вул. І. Франка, 15; ідентифікаційний код 30556685) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 52000,00 грн.

4. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпостінвест» про забезпечення позову відмовити.

5. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Форпостінвест» (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 22; ідентифікаційний код 35775224) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1827,00 грн.

6. Накази видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.06.2014 р.

Головуючий суддя В.М. Артимович

Судді Н.В. Мороз

Л.З. Чорній