Рішення

від 19.06.2014 по справі 910/9470/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/9470/14 19.06.14

За позовом ТОВ "ВИШНЕВЕ БУДІВНИЦТВО ТА ІНЖИНІРИНГ"

до ТОВ "Грінмарк Девелопмент"

про стягнення 33 053,32 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача Махаєва О.О. (дов. від 28.05.14)

Від відповідача не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у зв`язку з неналежним виконанням договору підряду № 1-15-8/13 від 21.08.2013 в розмірі 33 053,32 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.05.2014 порушено провадження у справі №910/9470/14 та призначено до розгляду на 05.06.2014.

Представник позивача з'явився в судове засідання 05.06.2014, надав пояснення по суті справи та подав додаткові докази по справі.

Представник відповідача в судове засідання 05.06.2014 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений

Розгляд справи відкладено на 19.06.2014.

В судове засідання 19.06.2014 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 19.06.2014 представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 23.05.2014 отримана відповідачем 28.05.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 04655 0371477 1 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.08.2013 між ТОВ "ВИШНЕВЕ БУДІВНИЦТВО ТА ІНЖИНІРИНГ" (надалі - позивач, замовник за договором), та ТОВ «Грінмарк Девелопмент» (надалі - відповідач , підрядник за договором) був укладений договір підряду №1-15-8/13 на виконання робіт з монтажу систем опалення секції Д-20 (підвал та з 2-го по 8-й поверхи) на об'єкті «Будівництво V черги мікрорайону житлових будинків і громадських будівель - чотирьохсекційного житлового будинку Мікрорайону житлових будинків і громадських будівель по вул. Святошинській, вул. Лесі Українки, м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області, код 009/12, III категорії складності»(надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору підрядник зобов'язувався на свій ризик або залученими силами виконати передбачені договором роботи.

Договірна ціна відповідно до п. 2.1. договору є твердою та з урахуванням Кошторису (Додаток №1 до договору) та Додаткової угоди №1 від 25.11.2013 про збільшення ціни договору, Додатку №2 до договору складає 314 859,32 грн. (триста чотирнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять гривень тридцять дві копійки).

Підрядник зобов'язувався розпочати виконання робіт протягом 2 (двох) календарних днів з дня отримання першого авансу від замовника (п 7.2. Договору).

Загальний строк виконання робіт згідно п. 7.2. договору становить 40 (сорок) календарних днів з моменту отримання авансового платежу від замовника.

Як вбачається з матеріалів спарви, замовник на виконання п.7.2. договору здійснив авансування робіт на загальну суму 302 835,12 грн. (триста дві тисячі вісімсот тридцять п'ять гривень дванадцять копійок), що підтверджується виписками АБ «Укргазбанк» за 23.08.2013, 13.09.2013, 07.10.2013, 09.12.2013, 17.12.2013, 25.12.2013(копії в матеріалах справи).

Проте, підрядник виконав роботи частково на суму 269 781,80 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №1 за вересень 2013 року на суму 107 819,50 грн. та актом виконаних робіт №2 за грудень 2013 року на суму 161 962,30 грн.

Отже, роботи за договором у повному обсязі не завершені, терміни виконання підрядником робіт не дотримані.

З урахуванням здійсненої передоплати та підписаних сторонами актів виконаних робіт заборгованість підрядника щодо невиконаних робіт по договору складає 33 053,32 грн. (тридцять три тисячі п'ятдесят три гривні тридцять дві копійки).

Пунктом 13.4. договору підряду передбачено, що у випадку порушення підрядником строків виконання робіт більше ніж на 14 календарних днів або порушення ним вимог щодо якості робіт замовник має право розірвати даний договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного письмового повідомлення підряднику за 2 (два) календарних дні до дати розірвання.

У зв'язку із порушенням підрядником загальних строків виконання робіт за вищевказаним договором позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення №01- 03/04/2014 від 03.04.2014 про розірвання договору підряду №1-15-8/13 від 21.08.2013 по закінченні двох календарних днів з дня отримання відповідачем цього повідомлення з вимогою повернути на поточний рахунок замовника усі отримані від нього кошти за Договором, крім коштів за виконані та прийняті замовником роботи з урахуванням положень п. 13.6. договору.

Зокрема, відповідно до п. 13.6. договору у разі дострокового розірвання цього договору підрядник зобов'язаний повернути на поточний рахунок замовника усі отримані від нього кошти, крім, коштів за виконані та прийняті замовником роботи. На вимогу замовника, підрядник зобов'язаний передати йому за актом приймання-передачі обладнання, матеріали та інше майно, придбане підрядником за кошти, отримані від замовника для виконання робіт за цим договором. Повернення коштів та/або передача майна здійснюється протягом 12 (дванадцяти) робочих днів з дати розірвання цього договору.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач повернення грошових коштів у зв'язку із розірванням договору та у зазначений строк не здійснив.

Таким чином, відповідач своїми діями (невиконанням будівельних робіт) порушив умови договору щодо належного та добросовісного виконання зобов'язання по договору, наслідком чого є невиконання оплачених позивачем робіт на суму 33 053,32 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пленумом вищого господарського суду роз'яснено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Необхідно звернути увагу на те, що підставою позову є безпідставне набуття майна відповідачем, збереження його у себе за рахунок позивача без достатньої правової підстави та користування цими коштами.

Предметом позову є повернення безпідставно набутого та збереженого майна відповідачем та сплата процентів за користування коштами.

Зазначені взаємовідносини регулюються главою 83 Цивільного кодексу України (ст. 1212 - 1215) і належать до недоговірних зобов'язань. Ст. 1212 ЦК України передбачено:

- Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

- Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

- Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відносини з приводу безпідставного набуття та збереження майна (не договірні) відрізняються за правовою природою від відносин з приводу виконання договору (договірних) і регулюються різними правовими нормами.

Суд зазначає, що між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Згідно ч. 3 ст. 875 Цивільного кодексу України до договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 879 ЦК України передбачено, що матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Договором на замовника може бути покладений обов'язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг.

Підрядник, який зобов'язаний здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва, несе ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування без погіршення якості робіт.

У разі неможливості використання матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування, наданого замовником, без погіршення якості виконуваних робіт підрядник має право відмовитися від договору та вимагати від замовника сплати ціни робіт пропорційно їх виконаній частині, а також відшкодування збитків, не покритих цією сумою.

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Згідно ст. 886 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, суд вважає доведеним факт користування відповідачем коштами позивача без достатніх на те підстав, а отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 33 053,32 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33 053,32 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШНЕВЕ БУДІВНИЦТВО ТА ІНЖИНІРИНГ" задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Грінмарк Девелопмент" (04655, м. Київ, Подільський район, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320-Б, код ЄДРПОУ 35889113) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВИШНЕВЕ БУДІВНИЦТВО ТА ІНЖИНІРИНГ"(08132, Київська обл.., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Святошинська, буд. 27, корп.. 1, приміщення 20, код ЄДРПОУ 38098084) основний борг в розмірі 33 053(тридцять три тисячі п'ятдесят три) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 23.06.2014