Рішення

від 29.04.2014 по справі 911/1096/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26 РІШЕННЯ

Іменем України

"29" квітня 2014 р. Справа № 911/1096/14

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.», м. Тернопіль до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім чудес», м. Переяслав-Хмельницький про стягнення 29955,64 грн. за участю представників:

позивача:Бринюк І.Ю. - дов. від 07.04.2014р. № 1480 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім чудес» (далі - відповідач) про стягнення 29955,64 грн., з яких 24741,04 грн. основний борг, 3482,73 грн. пеня та 1731,87 грн. 7% штраф.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 14.03.2013р. № 2458 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про уточнення позовних вимог від 28.04.2014р. № 1530, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені та просить суд стягнути відповідача 1687,13 грн. пені

За таких обставин в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача в редакції зазначеної заяви про стягнення 28160,04 грн., з яких 24741,04 грн. основний борг, 1687,13 грн. пеня та 1731,87 грн. 7% штраф.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2014р. № 1530 та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу від 14.03.2013р. № 2458 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - продавець зобов'язується передати товари у власність відповідача - покупця, а покупець зобов'язується прийняти товари та оплатити на умовах договору (п. 1.1 договору).

У відповідності до п. 1.5 договору, асортимент, кількість та загальна сума кожної партії товару, визначаються щоразу на підставі узгоджених з продавцем замовлень покупця.

Згідно п. 3.1 договору доставка товарів здійснюється засобами і за рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.4 договору підтвердженням факту доставки партії товарів є товарна накладна, підписана уповноваженими особами покупця та продавця.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупцеві надається відстрочка платежу глибиною 40 календарних днів.

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє упродовж 1 року (п. 7.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар по наступним видатковим накладним: від 15.03.2013р. № FDS-В24261 на суму 20065,12 грн., від 15.03.2013р. № FDS-В24260 на суму 20065,12 грн., від 15.03.2013р. № FDS-В24294 на суму 18920,32 грн., від 15.03.2013р. № FDS-В24298 на суму 19153,12 грн., всього на загальну суму 78203,68 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначені видаткові накладні підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін. Завірені копії вищезазначених видаткових накладних залучені до матеріалів справи.

Разом з тим відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за отриманий товар по вищепереліченими накладними в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 24741,04 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 24741,04 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 24741,04 грн. заборгованості за поставлений товар.

На підставі п. 5.2 договору позивач просить стягнути з відповідача за порушення термінів оплати за отриманий товар пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 25.04.2013р. по 25.10.2013р. складає 1687,13 грн.

Також, позивач на підставі п. 5.3 договору просить суд стягнути з відповідача за прострочення платежу більше, ніж на 21 день штраф у розмірі 7% від простроченої суми, який за розрахунком позивача складає 1731,87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача про стягнення 1687,13 грн. пені та 1731,87 грн. штрафу підлягає задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 24741,04 грн. основного боргу, 1687,13 грн. пені та 1731,87 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1827, добових витрати під час відрядження у розмірі 243,60 грн. та витрати на вартість квитків на проїзд представника у розмірі 280,42 грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. № 7 (далі - постанова) передбачено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Згідно п. 6.2 вказаної постанови, судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкта судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті), і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

З урахуванням наведеного, вказані витрати, зокрема, добові витрати під час відрядження та витрати на вартість квитків на проїзд представника відшкодовуються у разі, якщо явку сторін та інших учасників судового процесу було визнано судом обов'язковою. Відповідно до матеріалів справи, а саме ухвали господарського суду Київської області від 04.04.2014р., явка представників сторін чи інших осіб не визнавалась судом обов'язковою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014р. у справі № 927/654/13.

За таких обставин, відсутні підстави покладати на відповідача понесені позивачем судові витрати, які складаються з добових витрати під час відрядження у розмірі 243,60 грн. та витрати на вартість квитків на проїзд представника у розмірі 280,42 грн.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сім чудес» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Новокиївське шосе, 2-Б, ідентифікаційний код 38047270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Д.К.» (46010, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 32 А, ідентифікаційний код 31914491) 24741 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок одну) грн. 04 коп. основного боргу, 1687 (одну тисячу шістсот вісімдесят сім) грн. 13 коп. пені, 1731 (одну тисячу сімсот тридцять одну) грн. 87 коп. штрафу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.

Дата підписання рішення 12.05.2014р.