Рішення

від 03.06.2014 по справі 922/119/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2014 р.Справа № 922/119/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ Банк" м.Київ до 3-я особа, яка не Приватного підприємства "Валківський масло-екстракційний завод", м. Валки не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА", м. Харків про звернення стягнення на предмет застави за участю представників:

позивача - Проценко Т.Т. (дов. № 1172 від 23.05.2014 р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ЕРДЕ БАНК" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного підприємства "Валківський масло-екстракційний завод" про звернення стягнення на предмет застави за договором застави б/н від 31.05.2011 року, укладеним між ПАТ "ЕРДЕ БАНК" та ПП "Валківський масло-екстракційний завод", предметом застави за яким є: комплекс обладнання для фільтрації масла, інвентарний № 2, автоматичний тампопечатний станок модель LII-P2/CXL серія 73 ADF 00 ІЕ, інвентарний № 3, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ЕРДЕ БАНК" за "Договором зростання" Договором про надання овердрафту № 103-11-ОВ від 31.05.2011 р. укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА" у сумі 189 724,70 грн.; встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Позивачем надано заяву про зменшення розмір позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України за якою зазначено, що заборгованість за договором станом на 24.03.2014 року становить 165 551 грн. 80 коп. До вказаної заяви доданий розрахунок заборгованості за «Договором зростання» Договором про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) від 31 травня 2011 року на суму 165 551 грн. 80 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 118 365 грн. 93 коп., заборгованість за процентами за період з 01.07.2012 року по 28.02.2014 року в сумі 45 336 грн. 92 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 24.03.2013 по 24.03.2014 року в сумі 1 848 грн. 95 коп.

Заяву Позивача про зменшення позовних вимог суд приймає до розгляду, як таку, що не суперечить чинному законодавству, на підставі статті 22 ГПК України, де зазначено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Ухвала, яка була направлена на адресу, зазначену у позові, повернулась до суду з довідкою поштового відділення, де зазначена причина повернення поштового відправлення - за закінченням терміну зберігання.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

31 травня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» (Третя особа у справі, позичальник) було укладено «Договір зростання» Договір про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) (надалі по тексту - Кредитний договір). Відповідно до вказаного договору позичальнику було надано овердрафт з лімітом 120 000,00 гривень з терміном повернення по 30 травня 2012 року включно, зі сплатою процентів за користування коштами за ставкою 23 % (двадцять три проценти) річних.

Позичальником повернення кредиту та сплата відсотків здійснювалися не в повній мірі та несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 24 березня 2014 року заборгованість ТОВ «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» перед Банком складає 165 551 грн. 80 коп. (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2014 року), в тому числі: - заборгованість за кредитом в сумі 118 365 грн. 93 коп.; - заборгованість за процентами за період з 01.07.2012 року по 28.02.2014 року в сумі 45 336 грн. 92 коп.; - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 24.03.2013 по 24.03.2014 року в сумі 1 848 грн. 95 коп.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором між Банком і Приватним підприємством «Валківський масло - екстракційний завод» (надалі по тексту - Відповідач, Заставодавець) було укладено Договір застави б/н від 31.05.2011 року (далі - Договір застави), відповідно до якого Відповідач передав в заставу Банку основні засоби: - комплекс обладнання для фільтрації масла за інвентарним № 2, балансова вартість 180 000,00 грн.; - автоматичний тампопечатний станок модель LII-P2/CXL серія 73 ADF 00ІЕ за інвентарним № 3, балансовою вартість 70 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави, предмет застави сторони оцінили в 250 000, 00 гривень.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про заставу» № 2654-12 від 02.10.1992 p., в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору та п. 1.1 Договору застави передбачений термін повернення кредитного ліміту до 12.08.2005 року.

При укладанні договору сторонами було передбачено, що кредитний договір діє з моменту його укладення до повного виконання. Позичальник кредит не погасив та не виконав зобов'язання за договором.

Оскільки позичальником в добровільному порядку вимоги щодо погашення заборгованості за кредитним договором не виконані, борг не погашений, позивач відповідно до положень ст. ст. 19, 20 Закону України «Про заставу» ст. ст. 590, 1050, 1054 ЦК України звернувся до суду із даним позовом, за яким просить звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 глави 71 цього кодексу, а саме положення про позику.

Постановою Правління Національного банку України від 09.01.2013 р. № 4 відкликано ліцензію та розпочато ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ЕРДЕ БАНК». Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 10.01.2013 р. № 3 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію AT «ЕРДЕ БАНК» призначено Куреного О.В. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.02.2014 р. № 8 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» призначено Ткач М.Ю.

31 травня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» (позичальник, Третя особа) було укладено Договір про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія), відповідно до якого банк зобов'язаний надати позичальнику овердрафт на умовах цього договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку заборгованість за овердрафтом та сплатити проценти за користування овердрафтом та інші платежі на умовах, що передбачені цим Договором. Овердрафт надається позичальнику для оплати платіжних документів на суму, що перевищує залишок на його поточному рахунку, відкритому в банку, в межах встановленого його ліміту (п. 1.1 розділу 1 Договору овердрафту).

Відповідно до п. п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору овердрафту ліміт овердрафту за цим Договором складає 120 000, 00 грн.; розмір плати за користування овердрафтом складає 23 % річних; термін користування овердрафтом закінчується « 30» травня 2012 р.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Договором овердрафту виконав належним чином, а саме надав відповідачу овердрафт (кредит), в розмірі, обумовленому умовами Договором овердрафту.

Факт отримання позичальником кредитних коштів ТОВ «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» не оспорюється.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, зазначені вище виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, а тому приймаються до уваги судом.

Як вбачається з положень листа Національного банку України від 31.10.2001 p. N 12- 111/1355-6569 «Роз'яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів «овердрафт» відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту «овердрафт», який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Згідно з ст. 1069 Цивільного кодексу України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

За своєю правовою природою Договір овердрафту є кредитним договором, оскільки при наданні овердрафту кредитується рахунок позичальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за «Договір зростання» Договором про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) від 31 травня 2011 року між банком (позивачем у справі) та Приватним підприємством «Валківський масло - екстракційний завод» (відповідач у справі) було укладено Договір застави б/н від 31.05.2011 року (далі - Договір застави).

Відповідно до договору Відповідач передав в заставу Банку основні засоби: - комплекс обладнання для фільтрації масла за інвентарним № 2, балансова вартість 180 000,00 грн.; - автоматичний тампопечатний станок модель LII-P2/CXL серія 73 ADF 00ІЕ за інвентарним № 3, балансовою вартість 70 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2 Договору застави з урахуванням договору про внесення змін, предмет застави сторони оцінили в 250 000, 00 гривень.

Відповідно до п. 5.1 договору застави банк набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку, якщо сума наданого кредиту, проценти за користування ним, а також можлива неустойка та витрати не будуть погашені у встановлені кредитним договором терміни (строки) та в інших випадках.

За доводами позивача, позичальником умови кредитного договору виконувалися неналежним чином, у зв'язку з чим, станом на 24 березня 2014 року заборгованість ТОВ «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» перед Банком складає 165 551 грн. 80 коп. (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2014 року), в тому числі: - заборгованість за кредитом в сумі 118 365 грн. 93 коп., - заборгованість за процентами за період з 01.07.2012 року по 28.02.2014 року в сумі 45 336 грн. 92 коп., - пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 24.03.2013 по 24.03.2014 року в сумі 1 848 грн. 95 коп.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір та порядок процентів встановлюється договором (ст. 1048 ЦК України).

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Предметом даного судового розгляду є звернення стягнення на предмет застави у зв'язку із незадоволенням вимог позивача щодо погашення основного зобов'язання.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Факт порушення ТОВ «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» основного зобов'язання з повернення кредитних коштів по «Договір зростання» Договору про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) від 31 травня 2011 року підтверджено матеріалами справи та не спростовано останнім, а також відповідачем та Третьою особою.

Тобто, позивач як заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Правова природа застави полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою одержати задоволення за рахунок переданого в заставу майна.

Разом з цим, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється Цивільним кодексом України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку». Зокрема, ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором передбачений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частки позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, які належать йому згідно ст. 1048 ЦК України.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється згідно ст. 590 Цивільного кодексу України за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про заставу» заставою, яка має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання, може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. У зв'язку з цим господарські суди, вирішуючи спори, повинні враховувати таке.

Дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах.

Статтею 573 ЦК України передбачено можливість забезпечення заставою вимоги, яка може виникнути в майбутньому.

Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Виходячи із приписів статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку» заставодавцем (іпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Оскільки третя особа (майновий поручитель) не є боржником за основним договором, її зобов'язання перед заставодержателем не можуть перевищувати суму, виручену від реалізації заставленого майна, якщо інше не передбачено законом або договором. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Якщо предмет застави відповідно до закону чи договору повинен знаходитись у заставодержателя, право застави виникає в момент передачі йому предмета застави. Якщо таку передачу було здійснено до укладення договору, - то з моменту його укладення.

Позичальником та майновим поручителем доказів оплати заборгованості, належного, повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором або доказів на спростування наявності невиконаних зобов'язань та розміру заборгованості, що заявлена позивачем до стягнення, не надано.

Факт наявності невиконаних зобов'язань та несплачених санкцій за кредитним договором підтверджується матеріалами справи, зокрема, Випискою по особовим рахункам позичальника, розрахунками заборгованості тощо.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно ст. 19 вказаного закону за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідачем та Приватним підприємством «Валківський масло - екстракційний завод» не надано доказів належного та своєчасного виконання позичальником та/або заставодавцем зобов'язань за кредитним договором стосовно повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом не надано. Матеріалами справи підтверджується порушення ТОВ «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА» зобов'язань за «Договір зростання» Договором про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) 31 травня 2011 року.

Оскільки, станом на 24 березня 2014 року заборгованість за «Договір зростання» Договором про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) 31 травня 2011 року складає 165 551 грн. 80 коп. (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 28.03.2014 року), в тому числі: заборгованість за кредитом в сумі 118 365 грн. 93 коп., заборгованість за процентами за період з 01.07.2012 року по 28.02.2014 року в сумі 45 336 грн. 92 коп., пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 24.03.2013 по 24.03.2014 року в сумі 1 848 грн. 95 коп., банк має право на звернення стягнення на заставлене майно в рахунок погашення вказаної заборгованості.

При цьому, у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Статтею 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Згідно ст. 21 Закону України «Про заставу» реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів).

Виходячи з наведеного, слід задовольнити вимоги банку та звернути стягнення на заставлене майно в рахунок погашення заборгованості за «Договором зростання» Договором про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) від 31 травня 2011 року в рахунок заборгованості в сумі 165 551 грн. 80 коп.

Встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір з його вини доведено до суду.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 16, 509, 510, 525 - 527, 1048 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Звернути стягнення на заставлене майно за Договором застави б/н від 31.05.2011 року, зокрема, основні засоби, що належать Приватному підприємству «Валківський масло - екстракційний завод», Харківська область, Валківський район, м. Валки, вулиця 1 Травня, будинок 50, корпус Б, код 32803557, а саме: - комплекс обладнання для фільтрації масла за інвентарним № 2, балансова вартість 180 000,00 грн.; - автоматичний тампопечатний станок модель LII-P2/CXL серія 73 ADF 00ІЕ за інвентарним № 3, балансовою вартість 70 000,00 грн., в рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «ЕРДЕ БАНК», м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, буд. 10/5а (поштова адреса - м. Київ, вул. Гончарна, буд. 20), код 34817907, за «Договором зростання» Договором про надання овердрафту № 103/11-ОВ (кредитна лінія) від 31 травня 2011 року укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФО ТРЕЙД УКРАЇНА», м. Харків, Дзержинський район, вул. Культури, буд. 25 А, код 35972494 в сумі 165 551 грн. 80 коп.

Встановити спосіб реалізації предмета застави - шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з Приватного підприємства "Валківський масло-екстракційний завод" (63002, м. Валки, вулиця 1 Травня, будинок 50, корпус Б, код 32803557)на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 3 311,04 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.06.2014 р.

Суддя (підпис) І.П. Жигалкін