Рішення

від 01.07.2013 по справі 491/514/13-ц

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/514/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2013 року

в складі: головуючого Скуртова М. І.

при секретарі Калін О. Б., Чорній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області про стягнення винагороди за підсумками 2010 року та стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій зазначає, що з 11 липня 2001 року вона працювала на посаді начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації, на підставі рішення Ананьївської районної ради народних депутатів від 11 липня 2001 року №154-XXIII.

ОСОБА_1 зазначає, що 14 березня 2011 року її було незаконно відсторонено від виконання обов'язків начальника Ананьївського РБТІ Одеської області, а 24 червня 2011 року незаконно звільнено з посади начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації.

Крім того, позивач вказує, що справа про її поновлення на посаді начальника Ананьївського РБТІ та про стягнення коштів за час вимушеного прогулу знаходиться в провадженні суду до теперішнього часу. Також в межах позовної заяви про поновлення на роботі позивачем заявлялась вимога про визнання неправомірною бездіяльність голови Ананьївської районної ради Одеської області ОСОБА_2 по неузгодженню питання стосовно виплати їй винагороди за підсумками роботи в 2010 році в сумі 8087,48 гривень та зобов'язання узгодити дане питання шляхом винесення відповідного розпорядження про виплату винагороди, однак 24 квітня 2012 року вказана вимога за її клопотанням залишена без розгляду.

На загальних зборах колективу Ананьївського РБТІ 12 січня 2010 року був прийнятий Колективний договір на 2010 рік та зареєстрований Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 18 березня 2010 року за №322/7, в якому передбачено проводити преміювання по підсумках роботи за відпрацьований рік на суму залишку прибутку, пропорційно нарахованій заробітній платі за відпрацьований рік. Крім того, 12 січня 2010 року було затверджено Положення про преміювання та матеріальне заохочення працівників Ананьївського РБТІ Одеської області в 2010 році, одним із пунктів якого передбачено розподіляти вільний залишок прибутку за підсумками роботи за рік пропорційно трудового внеску кожного працівника. Підвівши підсумки роботи Ананьївського РБТІ Одеської області за 2010 рік було встановлено залишок прибутку в сумі 35030,38 грн.

27 січня 2011 року було прийнято рішення загальних зборів трудового колективу Ананьївського РБТІ щодо розподілення вільного залишку прибутку 2010 року між членами трудового колективу, згідно якого було проведено нарахування 13-ї заробітної плати та виплачено всім членам колективу, крім неї. За результатами року їй було нараховано премію в сумі 8087,48 грн. З метою уникнення конфлікту з головою Ананьївської районної ради Одеської області, вона звернулася до нього з заявою-проханням надати погодження на виплату нарахованої їй суми розподілу вільного залишку прибутку за підсумками роботи за 2010 рік, однак заява була проігнорована. На підставі викладеного ОСОБА_1 вважає, що Ананьївське РБТІ Одеської області повинно її виплатити премію за результатами роботи за 2010 рік в сумі 8087,48 грн.

Позивач вказує, що положенням про преміювання працівників Ананьївського РБТІ передбачена виплата одноразової матеріальної допомоги робітникам Ананьївського РБТІ при виході на пенсію в залежності від стажу роботи від 1 до 5 посадових окладів, встановлених штатним розписом. Також зазначає, що вона досягла пенсійного віку 23 липня 2006 року, однак не отримала вказану одноразову матеріальну допомогу ні на час досягнення пенсійного віку, ні на час звільнення з займаної посади - 24 червня 2011 року, при цьому стаж її роботи в Ананьївському РБТІ складає 28 років 7 місяців 17днів і їй має бути виплачена одноразова матеріальна допомога в розмірі п'яти посадових окладів. Оскільки посадовий оклад згідно штатного розпису від 01 січня 2011 року складає - 5980 гривень, тобто одноразова матеріальна допомога підлягає виплаті в сумі 29900 гривень, однак вищевказаних грошових коштів вона до цього часу не отримала, в зв'язку з чим позивач звернулася до суду та просить задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судовому засіданні, під час розгляду справи позовні вимоги підтримала частково, а саме просить її позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію залишити без розгляду, зазначивши, що чинним законодавством не передбачено складання контракту з працівником, який являється працівником іншого підприємства, а не районної ради, а тому контракти, які складала Ананьївська районна рада Одеської області в особі ОСОБА_2 з нею є не чинними та безпідставними. В 2001 році на сесії Ананьївської районної ради Одеської області було вирішено питання щодо призначення її керівником Ананьївського РБТІ Одеської області, про що винесено відповідне рішення, в якому не було вказано строк призначення її на вказану посаду. На підставі вказаного рішення вона самостійно реєструвала та оформляла підприємство - Ананьївське РБТІ Одеської області, районна рада не надала жодної копійки на його створення. ОСОБА_1 вказує, що до 2009 премію вона та інші працівники отримували на підставі протоколів зборів колективу Ананьївського РБТІ, після чого вона видавала відповідні накази, в тому числі і на своє ім'я, однак потім прийшов ревізор з КРУ та вказав на помилку: а саме видача премії начальнику РБТІ повинна узгоджуватись з головою районної ради, після чого було встановлено саме такий порядок видачі премії керівнику. При цьому їй відомо, що КРУ не мало права проводити перевірку по її підприємству, оскільки воно не фінансується з державного бюджету та підприємство не користується майном, яке б відносилось до майна районної ради. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача премію за підсумками роботи за 2010 рік, нарахованої на підставі протоколу зборів колективу Ананьївського РБТІ від 27 січня 2011 року та розрахунку нарахування тринадцятої заробітної плати працівникам Ананьївського РБТІ в сумі 8087,48 грн. та всі витрати понесені нею по справі.

Представник позивача, діючий на підставі довіреності (а.с.55), в судовому засіданні позовні вимоги позивача та доводи підтримав в повному обсязі, при цьому пояснив, що не існує жодного закону, який би передбачав складання контракту між начальником БТІ та районною радою, а тому виплата премії начальнику БТІ також не повинна узгоджуватись з головою районної ради, що також підтверджується листом Міністерства праці і соціальної політики України від 06 травня 2000 року №06/2-4/66 "Щодо контрактної форми трудового договору та переліку законів, якими дозволено її застосування", тому просить стягнути з відповідача на користь позивача премію за підсумками роботи за 2010 рік, нарахованої на підставі протоколу зборів колективу Ананьївського РБТІ від 27 січня 2011 року та розрахунку нарахування тринадцятої заробітної плати працівникам Ананьївського РБТІ в сумі 8087,48 грн. та всі витрати понесені позивачем по справі.

Представник відповідача - виконуюча обов'язки начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області Козачинська Н.М., в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснила, що право на отримання винагороди за підсумками роботи в 2010 році в сумі 8087,48 грн. виникло у ОСОБА_1 на початку 2011 року. Дійсно п.3.2 Контракту на 2010 рік, укладеного між ОСОБА_1 та Ананьївською районною радою Одеської області, передбачено потребу в узгодженні питання виплати її премії, однак вказане узгодження не відбулося до теперішнього часу. Оскільки п.3.2. Контракту не визнаний судом недійсним у зв'язку з невідповідністю вимогам закону, посилання позивача в позовній заяві на постанову Ананьвського районного суду Одеської області від 14 листопада 2011 року, як на документ, яким визнано недійсність вказаного пункту є безпідставним, оскільки суд в постанові лише вирішив питання про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину. Крім того позивач пропустила строк звернення до суду, передбачений ч.1 ст.233 КЗпП України та не наполягає на його поновленні, тому в задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити в повному обсязі.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, допитавши свідків, вивчивши та перевіривши документи справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4, в судовому засіданні при розгляді справи пояснила, що працювала бухгалтером в Ананьївському районному бюро технічної інвентаризації з 2001 року по квітень 2012 року. За умовами Колективного договору виплачувались щомісячні та квартальні премії, а на підставі рішення загальних зборів колективу Ананьївського РБТІ, премії виплачувались по протоколам загальних зборів колективу Ананьївського РБТІ та за наказами керівника Ананьївського РБТІ, яка самостійно виносила накази про видачу премій, як відносно працівників так і відносно себе. Однак у 2010 році, по умовам контракту, винагорода працівникам Ананьївського РБТІ так і виплачувалася за наказом керівника Ананьївського РБТІ, а керівнику почала виплачуватися лише за узгодженням з головою Ананьївської районної ради Одеської області. Так, за підсумками 2010 року, на підставі протоколу загальних зборів трудового колективу вона нарахувала премію однаково, як всім працівникам, так і начальнику, при цьому надала ОСОБА_1 вказаний розрахунок, який остання віднесла до районної ради для узгодження виплати їй премії за підсумками 2010 року. Керівнику Ананьївського РБТІ вказана премія виплачена не була, так як узгодження від голови Ананьївської районної ради не надійшло, а тому відповідно не було видано відповідний наказ на видачу ОСОБА_1 премії. На підставі якого законодавчого акту начальник РБТІ повинен був узгоджувати виплату премії з районною радою їй невідомо. Дотацій чи субвенцій на організацію чи створення даного підприємства від районної ради не надходило, основних засобів, які б відносились до органів місцевого самоврядування, на підприємстві не має також.

Свідок ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснила, що на даний час працює бухгалтером в Ананьївському РБТІ. За підсумками 2010 року премія ОСОБА_1 була нарахована, однак їй не виплачена, оскільки Ананьївською районною радою Одеської області не було видано розпорядження про преміювання начальника РБТІ, що було передбачено чинним на той час контрактом. На підставі якого законодавчого акту начальник РБТІ повинен був узгоджувати виплату премії з районною радою їй невідомо, оскільки коли вона прийшла на посаду бухгалтера до Ананьївського РБТІ була вже встановлена така практика. Дане підприємство не фінансується за рахунок бюджету, майна, яке належить органам місцевго самоврядування також немає на балансі.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками. Даних про їх заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та їх показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с.Злобичі Коростенського району Житомирської області та мешканка АДРЕСА_1, є пенсіонеркою, про що свідчить копія паспорта та пенсійного посвідчення НОМЕР_2, серії НОМЕР_3, виданого 05 грудня 2006 року (а.с.3-4).

Згідно копії трудової книжки, ОСОБА_1 рішенням Ананьївської районної ради Одеської області від 14 січня 2008 року №136V призначено начальником Ананьївського бюро технічної інвентаризації Одеської області, та рішенням Ананьївської районної ради Одеької області звільнено з посади у зв'язку з достроковим розірванням контракту (п.8 ст.36 УЗпП України) (а.с.5-8).

Також з'ясовано, що рішенням Ананьївської районної ради народних депутатів Одеської області №154-ХХІІІ від 11 липня 2001 року створено, на базі Ананьївської дільниці Котовського МБТІ, районне бюро технічної інвентаризації, яке передано у комунальну власність територіальної громади району, при цьому затверджено статут Ананьївського бюро технічної інвентаризації та призначено його начальником ОСОБА_1 (а.с.9).

Відповідно до копії розпорядження Ананьївської районної ради Одеської області №3/К від 14 березня 2011 року, на виконання постанови прокуратури Ананьївського району від 10 березня 2011 року "про відсторонення обвинуваченого від посади", ОСОБА_1 - начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області, з 14 березня 2011 року відсторонено від займаної нею посади - начальника КП Ананьївське РБТІ, на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, п.8 ст.40 КЗпП України (а.с.10).

В послідуючому, рішенням Ананьївської районної ради Одеської області №85-VІ від 15 квітня 2013 року, затверджено, прийняте в міжсесійний період, розпорядження районної ради від 14 березня 2011 року №3/К "Про відсторонення ОСОБА_1 від займаної нею посади", відсторонивши ОСОБА_1 - начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області, з 14 березня 2011 року від займаної нею посади - начальника КП Ананьївське РБТІ, на період проведення досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи, п.8 ст.40 КЗпП України, при цьому провідного інженера з інвентаризації нерухомого майна Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації - ОСОБА_6 переведено з 15 березня 2011 року на посаду начальника Ананьївського бюро технічної інвентаризації на час відсторонення від займаної посади ОСОБА_1 (а.с.11).

Згідно рішення Ананьївської районної ради Одеської області №95-VІ від 24 червня 2011 року "Про дострокове розірвання контракту з ОСОБА_1І.", на підставі п.20 ч.1 ст.43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи Акт документальної ревізії контрольно-ревізійного відділу в Красноокнянському районі від 18 травня 2011 року №400-31/402 "Про результати ревізії Ананьївського районного бюро технічно інвентаризації", ОСОБА_1 - начальника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області з 24 червня 2011 року звільнено з займаної посади, у зв'язку з достроковим розірванням контракту за невиконання нею обов'язків передбачених сторонами контракту, п.8 ст.36 КЗпП України (а.с.12).

Крім того судом з'ясовано, що 31 грудня 2009 року та 31 грудня 2010 року між Ананьївською районною радою в особі ОСОБА_2, діючого на підставі ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" - з одного боку та ОСОБА_1 - з іншого, укладено відповідні контракти про те, що ОСОБА_1 призначається на посаду начальника Ананьївсього районного бюро технічної інвентаризації на терміни: з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року та з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, при цьому кожна зі сторін контракту ознайомлені з його умовами, що підтверджують вказане своїми підписами та печатками (а.с.13-20).

Також встановлено, що 12 січня 2010 року на загальних зборах колективу Ананьївського РБТІ прийнято Колективний договір Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації на 2010 рік, який зареєстровано Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області за №322/7 від 18 березня 2010 року, про що також свідчить протокол зборів колективу Ананьївського РБТІ від 12 січня 2010 року (а.с.21-34).

Судом з'ясовано, що 12 січня 2010 року та 12 січня 2011 року керівником Ананьївського РБТІ Одеської області були затверджені положення про преміювання та матеріальне заохочення працівників Ананьївського РБТІ в 2010 році та в 2011 році (а.с.35-40).

Згідно штатного розпису Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області, затвердженого 05 січня 2011 року головою Ананьївської районної ради Одеської області, з 01 січня 2011 року посадовий оклад керівника Ананьївського РБТІ ставить 5980 гривень (а.с.41).

Крім того, встановлено, що 27 січня 2011 року на загальних зборах трудового колективу Ананьївського РБТІ було вирішено питання щодо розподілу вільного залишку прибутку Ананьївського РБТІ між працівниками за підсумками роботи 2010 року, та вирішено розподілити та виплатити вільний залишок прибутку 2010 року між членами трудового колективу за умовою колективного договору, про що головним бухгалтером Ананьївського РБТІ здійснено нарахування тринадцятої заробітної плати працівникам Ананьївського РБТІ по підсумкам роботи за 2010 рік та ОСОБА_1 написано відповідну заяву на ім'я голови Ананьївської районної ради Одеської області щодо виплати їй вказаної суми (а.с.42-44).

Відповідно до копії постанови Ананьївського районного суду Одеської області №4-55/2011 р. від 14 листопада 2011 року, скаргу ОСОБА_1 на постанову прокурора Ананьївського району Одеської області про порушення кримінальної справи від 06 жовтня 2011 року по кримінальній справі, порушеної відносно неї за ст.365 ч.3 КК України - задоволено, а постанову про порушення кримінальної справи від 06 жовтня 2011 року скасовано, при цьому зупинення слідчих дій по даній кримінальній справі згідно постанови суду від 14 жовтня 2011 року відмінено (а.с.45-46).

Згідно копії ухвали Апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2011 року, в задоволенні апеляції прокурора Ананьївського району Одеської області відмовлено, а постанову Ананьївського районного суду Одеської області від 14 листопада 2011 року про задоволення скарги ОСОБА_1 і скасування постанови прокурора Ананьївського району Одеської області від 06 жовтня 2011 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.365 ч.3 КК України - залишено без змін (а.с.47-48).

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Відповідно ст.60 ч.1,3,4 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.43 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Структура заробітної плати визначена в ст.2 Закону України "Про оплату праці", відповідно до вимог якої встановлено, що основна заробітна плата, це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Тому винагорода за підсумками роботи за 2010 рік позивачки є частиною заробітної плати, на яку поширюється законодавство щодо оплати праці.

Нормами ст.10 КЗпП України, визначено, що з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та і уповноважених ними органів, на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань укладається колективний договір.

Згідно зі ст.13 КЗпП України зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення норм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Стаття 18 КЗпП України, передбачає, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Згідно ст.17 КЗпП України, колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Пунктами 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", роз'яснено, що з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством, генеральною, галузевою (регіональною) угодами. При вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

Згідно ст.9 Закону України "Про колективні договори і угоди" положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явленим звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно п.3.11 Колективного договору Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації на 2010 рік, строк дії якого встановлено до 01 березня 2011 року, адміністрація зобов'язується проводити преміювання по підсумках роботи за відпрацьований рік на суму залишку прибутку, пропорційно нарахованій заробітній платі за відпрацьований рік.

У відповідності до норми ст.22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

З листа Міністерства праці та соціальної політики України №06/2-4/66 від 06 травня 2000 року "Щодо контрактної форми трудового договору та переліку законів, якими дозволено її застосування", з'ясовано, що відповідно до статті 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору і сфера його вживання визначається законами України. Власник або уповноважений їм орган може вимагати від працівника, що працює за безстроковим трудовим договором, укладення контракту лише в тому випадку, якщо він відноситься до категорії працівників, які згідно із законами України працюють за контрактом. Укладення контракту у випадках, не передбачених законами України, не допускається, оскільки це знижує рівень соціальної захищеності працівників і протирічить вимогам Конвенції МОП № 158 (1982 р.), ратифікованою Україною 04 лютого 1994 року.

Згідно Постанови КМ України від 19 травня 1999 року №859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств", керівникам органів місцевого самоврядування які укладають Контракти з керівниками підприємств, заснованих на державній та комунальній власності, надається право встановлювати умови, показники та розміри преміювання. Дана Постанови винесена відповідно до ст.8 Закону України "Про оплату праці" в ч.2 якої зазначено, що умови розміру оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються КМУ.

Таким чином, державне регулювання преміювання здійснюється тільки в установах, що фінансуються з бюджету і не допускає регулювання цього питання на підприємствах, які перебувають на госпрозрахунку, у зв'язку з чим Постанова КМ України від 19 травня 1999 року №859 "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об'єднань державних підприємств" не розповсюджується на Ананьївське РБТІ, яке не фінансується і не дотується з бюджету, а існує виключно за рахунок самофінансування. Крім того укладення контракту між підприємством, яке існує за рахунок самофінансування також не допускається.

Згідно ст.21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

За вимогами ст.22 Закону України "Про оплату праці", суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У відповідності до ч.2 ст.29 Закону України "Про оплату праці" про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В судовому засіданні не було надано відповідачем доказів щодо внесення змін до Колективного договору Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області на 2010 рік.

Також суд не бере до уваги посилання представника відповідача щодо спливу позовної давності, оскільки спір стосується оплати праці, а відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, пропрацювавши на посаді керівника Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області повний календарний рік - 2010 рік, позивачка набула право на отримання винагороди за підсумками роботи за 2010 рік, що передбачено умовами колективного договору, який діяв на момент набуття такого права.

Суд перевірив і приймає за основу розрахунок нарахування тринадцятої заробітної плати працівникам Ананьївського РБТІ по підсумкам роботи за 2010 рік, відповідно до якого до належної виплати позивачці підлягає сума 8087 гривень 48 копійок. Крім того, судом не встановлено будь-яких підстав, передбачених Колективним договором, які б перешкоджали виплаті позивачці належної винагороди за підсумками роботи за рік.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і ґрунтуються на нормах чинного законодавства та підтверджуються свідченнями свідків, тому суд, беручи до уваги заяву позивача щодо залишення позову в частині стягнення невиплаченої одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію без розгляду, задовольняє їх в повному обсязі, а саме вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача винагороду за підсумками роботи на 2010 рік в розмірі 8087 гривень 48 копійок.

Оскільки позивачка при подачі позовної заяви була звільнена від сплати судових витрат у відповідності до вимог діючого законодавства, відповідно до ст.88 ЦПК України, останні стягуються з відповідача на користь держави в розмірі 229,40 грн. Крім того стягненню з відповідача підлягають витрати позивача на отримання юридичної допомоги.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму судового збору, сплаченого нею при подачі до суду заяви про забезпечення позову, однак, враховуючи те, що в задоволенні заяви про забезпечення позову позивачу було відмовлено, в силу ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне вказані витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись: Конституцією України, Законом України "Про оплату праці", Законом України "Про колективні договори і угоди" Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", ст.ст.10, 13, 16, 17, 18, 21, 47, 115-117, 233 КЗпП України ст. 4, 7, 10, 11, 14, 57-61, 79, 88, 179, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області ( ЄДРПОУ 31382754, р/р 26006128330 АБ "Укргазбанк" м.Київ, МФО 320478), розташованого по вул.Незалежності, 20, в м.Ананьїв Одеської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 27 жовтня 1998 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, уродженки с.Злобичі, Коростенського району Житомирської області та мешканки АДРЕСА_1, премію за підсумками роботи за 2010 рік, нарахованої на підставі протоколу зборів колективу Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області від 27 січня 2011 року та розрахунку нарахування тринадцятої заробітної плати працівникам Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області в сумі 8087 гривень 48 копійок (вісім тисяч вісімдесят сім гривень сорок вісім копійок).

Стягнути з Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області ( ЄДРПОУ 31382754, р/р 26006128330 АБ "Укргазбанк" м.Київ, МФО 320478), розташованого по вул.Незалежності, 20, в м.Ананьїв Одеської області на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 400 гривень.

Стягнути з Ананьївського районного бюро технічної інвентаризації Одеської області ( ЄДРПОУ 31382754, р/р 26006128330 АБ "Укргазбанк" м.Київ, МФО 320478), розташованого по вул.Незалежності, 20, в м.Ананьїв Одеської області в прибуток держави судовий збір в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Скуртов М. І.

Рішення набуло законної сили "__"

Оригінал судового рішення знаходиться в матеріалах цивільної справи №491/514/13-ц Ананьївського районного суду Одеської області