Постанова

від 12.06.2014 по справі 826/7839/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7839/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

12 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-КОМП" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХ-КОМП" (далі - ТОВ "ТЕХ-КОМП") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. №0001012260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 12.12.2012 р. №0001012260. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 200,62 грн. на користь ТОВ "ТЕХ-КОМП" за рахунок Державного бюджету України, шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Дніпровському районі за рахунок бюджетних асигнувань.

На вказану постанову ДПІ у Дніпровському районі подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючи на порушення норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, ДПІ у Дніпровському районі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ТЕХ-КОМП" з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ФОРС», за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., за результатами якої складено акт перевірки від 21.11.2012 р. №5394/22-621-38013414.

Даною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 187.1. ст. 187, п. 201.4., п. 201.7. ст. 201, п. 198.3., п. 198.6. п. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість за серпень 2012 року на загальну суму 13374,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. №0001012260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 13374,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6687,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Статтею 198 Податкового кодексу України, визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, в тому числі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, при цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, а саме дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п. 201.6 ст. 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини позивача з ТОВ «ФОРС» ґрунтувалися на наступних договорах:

- договорі поставки №14-05/12 від 14.05.2012 р., за умовами якого контрагент як постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність позивача як покупця товар, а останній, в свою чергу, зобов'язувався прийняти та оплатити товар, визначений відповідною специфікацією. До договору додано специфікацію №1 від 14.05.2012 р.;

- договорі про надання послуг №230512 від 25.05.2012 р., за умовами якого контрагент як виконавець зобов'язувався надати позивачу за оплату послуги із завантаження та розвантаження, а також пакування та розпакування товару, визначеного договором поставки №14-05/12 від 14.05.2012 р., а останній, у свою чергу, зобов'язувався прийняти послуги та оплатити їх;

- договорі №150612 від 15.06.2012 р. про надання інформаційних (консультативних) послуг, за умовами якого контрагент як виконавець зобов'язувався надати позивачу інформаційні (консультативні) послуги, останній, у свою чергу, зобов'язувався прийняти послуги та оплатити їх.

Реальність виконання зазначених договорів, підтверджується наявними в матеріалах справи належними первинними документами, зокрема, специфікаціями, актами наданих послуг, податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товарів, реєстром виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2012 року, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками". Оплата придбаних товарів та послуг підтверджується відповідними простими векселями власної емісії.

Такі первинні документи містять детальний опис поставлених товарів та наданих послуг, характеристики їх кількісних та якісних показників, ціновий вираз.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «ФОРС».

Як вбачається з акту перевірки, висновок податкового органу про допущені позивачем порушення ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 16.10.2012 р. №706/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Форс», а також на тому, що згідно індивідуальних баз даних ТОВ «ФОРС» має стан платника 14 - визнано банкрутом, а свідоцтво платника ПДВ анульовано 17.10.2012 р. по причині: «відсутність поставок та ненадання декларацій». Згідно бази даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що ТОВ «ФОРС» за серпень 2012 року декларація по податку на додану вартість не надана.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ДПІ у Дніпровському районі не надано належної оцінки первинним документам позивача, наданих при перевірці та не зазначено жодних зауважень щодо їх повноти та змісту.

Зазначені у акті перевірки обставини стосуються лише господарської діяльності контрагента та подання ним податкової звітності, і жодним чином не доводять недобросовісності позивача та відсутності реальності господарських операцій.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2012 р. по справі №Б11/097-12 скасовано постанову господарського суду Київської області від 19.09.2012 р., якою ТОВ «Форс» визнано банкрутом, та припинено провадження у справі.

Відповідачем не надано судового рішення, яке б набрало законної сили, щодо встановлення факту відсутності у позивача мети на здійснення господарської діяльності та відсутності її реального здійснення. Також не наданого судового рішення в порядку ст. 234 Цивільного кодексу України щодо фіктивності правочинів між позивачем та його контрагентом.

При цьому, жодним законом не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Посилання відповідача на відсутність реального характеру зазначених правочинів через неспроможність контрагенту його виконання у зв'язку з відсутністю належних ресурсів, є лише припущенням. Відповідачем не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів в тому числі і складських приміщень, які повинні були бути у контрагента для виконання передбачених вказаними договорами операцій, а тому такі посилання є необґрунтованими.

Жодним іншим чином відповідачем не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій на момент виконання договорів та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, відповідачем не доведено обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. №0001012260, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Проте, в резолютивній частині постанови судом першої інстанції зазначено, що судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Дніпровському районі, що не відповідає вимогам ст. 94 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в частині порядку стягнення судового збору, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі необхідно задовольнити частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року - змінити : виключити з резолютивної частини постанови слова "шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Дніпровському районі за рахунок бюджетних асигнувань", оскільки в цій частині постанова ухвалена з порушенням норм процесуального права. В іншій частині постанову залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 201, 205, 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року - змінити: виключити з резолютивної частини постанови слова "шляхом їх безспірного списання з рахунків Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань".

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст постанови складено 17.06.2014 р.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.