Постанова

від 23.06.2009 по справі б29/36-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б29/36-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 червня 2009 р.                                                                                    № Б29/36-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Короткевича О.Є.

суддів:Білошкап О. В., Хандуріна М.І.

розглянувши  матеріали касаційної скаргиДержавної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста  Дніпропетровська

на ухвалу

господарського суду  Дніпропетровської області від 08.04.2009 року

у справі№ Б29/36-09

за заявоюПриватного науково-виробничого підприємства "Вікторія-М"

до Приватного підприємства "Ланом"

про Банкрутство

За участю представників

Від боржника :Не з'явився

Від скаржника:Не з'явився

ВСТАНОВИВ:

  29.01.2009 року господарським судом  Дніпропетровської області  порушено провадження у справі № Б29/36-09 про банкрутство Приватного підприємства "Ланом" (Далі –ПП "Ланом"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ПП ""Ланом" на весь час провадження у справі про банкрутство.

Постановою господарського суду  Дніпропетровської області від 09.02.2009 року  в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано ПП "Ланом"  код 35607875 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Приватне науково-виробниче підприємство "Вікторія-М" та зобов'язано ліквідатора  провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

На виконання вимог вищезазначеної постанови ліквідатор надав суду звіт про проведену роботу по ліквідації ПП "Ланом" та ліквідаційний баланс банкрута.

Ухвалою господарського суду  Дніпропетровської області  від 08.04.2009 року (суддя  Полєв Д. М.) затверджено поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс підприємства - банкрута  та припинено провадження у справі № Б29/36-09 про банкрутство ПП "Ланом" код 35607875.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста  Дніпропетровська  звернулася з касаційною скаргою  до Вищого господарського суду України на ухвалу господарського суду  Дніпропетровської області  від 08.04.2009 року, з посиланням на порушення судом норм процесуального та матеріального права при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2009 року касаційну  скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста Дніпропетровська на ухвалу господарського суду  Дніпропетровської області від 08.04.2009 року прийнято до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Відповідно до ст. 93  Цивільного кодексу України  місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

 Проте установчі документи  ПП "Ланом" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

 Відповідно до статті 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього;      серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

 Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський судом  Дніпропетровської області  розглянув справу за відсутності установчих документів боржника та достовірних доказів щодо його місцезнаходження.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших компетентних органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Відповідно ст. 31 ГПК при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків   арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Відповідно ст. 32 Закону після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

В порушені вимог вказаної ст. 32 Закону до звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не додано показники виявленої ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації) та відповіді обслуговуючих банківських установ.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають  застосуванню до даних правовідносин.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2009 року про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство ПП "Ланом" вищезазначеним вимогам не відповідає.

Враховуючи вищезазначене колегія суддів прийшла до висновку, що судом не повно та не всебічно досліджено матеріали справи та що суд передчасно дійшов до висновку, що звіт ліквідатора відповідає вимогам закону тому колегія вважає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 1115, 1117, 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі міста  Дніпропетровська  на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2009 року у справі № Б29/36-09 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2009 року у справі №Б29/36-09 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області

Головуючий                       Короткевич О. Є.

Судді                                                          Білошкап О. В.

                                                   Хандурін М.І.