Рішення

від 18.06.2014 по справі 640/8657/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц /790/4130/14 Головуючий 1 інстанції

Справа № 640/8657/13-ц Золотарьова Л.І.

Категорія: договірні Доповідач-Гальянова І.Г.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді : Гальянової І.Г.

суддів: Костенко Т.М.

Міненкової Н.О.

при секретарі: Сватенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в особі його представника ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Тенета» про стягнення заборгованості за договором позики,-

ВСТАНОВИЛА :

27.05.2013 року позивач звернувсь у суд з позовом в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог,, просив: стягнути з відповідача суму поворотної безпроцентної позики 40000 грн., 2186 грн. 3 % річних, за період з 17.04.2012 року по 02.02.2014 року, пеню за вказаний період в сумі 13280 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 554 грн. 64 коп.

Свої вимоги обгрунтовував тим, що 15.08.2011 р. він уклав з ТОВ «Тенета» договір № 1508/11 про надання поворотної безпроцентної позики , за умовами якого він зобов'язувався надати відповідачу поворотну безвітсоткову фінансову допомогу в розмірі 40000 грн., строком на 8 місяців з дати передання вказаних грошових коштів . Позивач зазначає, що в той же день він вніс до каси відповідача всю суму. Строк правомірного користування грошовими коштами сплинув 16.04.2012 року, однак відповідач не повернув його вказані грошові кошти.

Як на підставу стягнення з відповідача 3% річних за користування вказаними грошовими коштами позивач зазначає на те, що строк використання відповідачем позики сплинув 16.04.2012 року, однак зобов»язання щодо повернення позики відповідач не виконав.

Як на підставу стягнення з відповідача пені в розмірі 0, 05 % за кожний день прострочки виконання зобов»язань за вказаним договором , позивач посилається на вимоги пункту 2.4 умов вказаного договору.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача вказані позовні вимоги позивача підтримав та просив їх задовольнити .

Представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнав. Свої заперечення обгрунтовував тим, що вказаний договір генеральний директор ТОВ «Тенета» ОСОБА_6 не підписувала, оскільки на той час таким директором не була, як і не була головним бухгалтером товариства ОСОБА_7, підпис якої стоїть на квитанції до прибуткового касового ордеру. Представник відповідача також зазначає, що передаючи кошти нібито ОСОБА_8, позивач не переконався чи справді віддає кошти представнику ТОВ «Тенета», не перевірив його повноваження та у разі введення позивача в оману, він має право звернути до компетентних органів, а також зазначив , що у ТОВ «Тенета», яке позивач вважає відповідачем по справі, не виникає обов'язку повернути кошти.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд при відсутності вимог відповідача щодо визнання зазначеного договору позики недійсним, дав оцінку його дійсності та не взяв до уваги наявність на вказаному договорі та квитанції до прибуткового касового ордеру печатки відповідача.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки ще 04.06.2014 року ( а.с. 247) та про причини неявки суду не повідомив.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

З огляду на наведене судова колегія вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, посилаючись на те, що укладений між сторонами 15.08.2011 року договір № 1508/1 про надання поворотної безоплатної позики містить ознаки його недійсності , виходив з відсутності належних та допустимих доказів щодо передачі позивачем відповідачу в позику 40 000 грн.

Однак погодитись з такими висновками суду не можна .

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, що 15.08.2011 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Тенета», в особі генерального директора ОСОБА_6, що діє на підставі Статуту, укладений договір №1508/11 про надання поворотної безпроцентної позики, копія якого міститься на а. с. 5- 6.

Судом апеляційної інстанції до матеріалів справи залучено оригінал такого письмового договору , який посвідчено мокрою печаткою ТОВ «Тенета» ( а. с. 252 - 253).

Відповідно до п. 1.1 умов договору, в порядку та на умовах, передбачених чинним Договором, позикодавець (ОСОБА_4) зобов'язується надати позичальнику (ТОВ «Тенета») поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується використати її для власної господарської діяльності і повернути у визначений договором строк.

Згідно з п. 1.2 умов договору, фінансова допомога надається у розмірі 40000 грн. для перерахування обігових коштів позичальника. Фінансова допомога надається шляхом перерахування грошових коштів в касу або на рахунок позичальника .

В п. 1.4 умов договору встановлено, що фінансова допомога надається строком на 8 міс. з дати зарахування грошових коштів фінансової допомоги в касу або на розрахунковий рахунок позичальника.

Як свідчить оригінал квитанції до прибуткового касового ордеру № 13255 від 15.08.2011 року, який також містить мокру печатку ТОВ «Тенета» та копія якого міститься в матеріалах справи , ТОВ «Тенета» прийняло від позивача готівкою фінансову допомогу в сумі 40 000 грн. (а.с. 7, 251).

Згідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з його недійсністю.

Таким чином, за змістом вказані норми права передбачаючи презумпцію правочину, надають право особі оспорити його дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом та тільки недійсний право чин не створює юридичних наслідків.

Згідно до вимог ч.1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менше як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткового мінімуму доходів громадян , а у випадках коли позикодавцем є юридична особа незалежно від суми.

В ч. 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що на підтвердження укладеного договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ , який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч.1 ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі , що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості , ніж встановлено договором.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З вимогою щодо визнання зазначеного вище договору про надання поворотної безпроцентної позики недійсним відповідач до суду не звертався та така заява в матеріалах вказаної цивільної справи відсутня .

З огляду на наведене, даючи оцінку дійсності укладеного між сторонами правочину, як підстави для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції, в порушення вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, вийшов за межі пред»явлений позовних вимог.

Оскільки ж зазначений вище правочин , а саме: укладений між сторонами 15.08.2011 року договір №1508/11 про надання поворотної безпроцентної позики та посвідчений мокрою печаткою товариства, у встановленому законом порядку не визнано судом недійсним, то він у відповідності до вимог ст. 204 ЦК України вважається таким, що є правомірним.

За таких обставин підписання зазначеного договору особою, яка не мала на це повноважень не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

Встановлені ж судом першої інстанції порушення фінансової дисципліни, а саме: підписання зазначеного прибуткового ордеру, засвідченого мокрою печаткою товариства ОСОБА_7, яка на час видачі позивачу такого ордеру не займала посаду головного бухгалтера товариства , не проведення вказаних грошових коштів , як отриманих готівкою по касовій книзі товариства, при наявності оригіналу такої квитанції у позивача та відсутності будь-яких доказів щодо її фіктивності, не є підставою для висновку суду щодо безгрошовості укладеного між сторонами договору позики .

Згідно до вимог ч.1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов»язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

В ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов»язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов»язання на вимогу кредитора зобов»язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право вимоги позивача щодо сплати відповідачем пені в розмірі 0, 05 % за кожний день прострочки виконання зобов»язань за вказаним договором встановлено пунктом 2.4 умов зазначеного договору.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та пені у зв»язку з простроченням відповідачем виконання забов»язань за вказаним договором за період з 17 квітня 2012 року по 02 лютого 2014 року відповідачем не оспорюється та не викликає у судової колегії сумнівів .

Відповідно до цього розрахунку 3% річних за період з 17 квітня 2012 року по 02 лютого 2014 року складає 2186 грн., а пеня за вказаний період складає 13280 грн. (а.с.141-142).

Суд першої інстанції на вказані обставини справи , вимоги зазначених вище норм матеріального та процесуального права уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню як таке, що ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам ( пункти 3 та 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України) , з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача з зазначених вище підстав.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а апеляційна скарга позивача задоволена судом апеляційної інстанції, то у відповідності до вимог частин 1 та 5 ст. 88 ЦПК України , з відповідача на корись позивача підлягають стягненню витрати по сплаті ним судового збору при зверненні у суд з зазначеним позовом в сумі 554 грн. 66 коп. ( а.с.1, 144) та витрати по сплаті судового збору при подачі ним апеляційної скарги в сумі 277 грн. 32 коп. ( а.с. 240-а).

Керуючись ст.ст. 303, 309, .316, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі його представника ОСОБА_5, задовольнити.

Скасувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 11 квітня 2014 року.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенета» ЄДРПОУ 32134996, р\р 26003016816890 у ВАТ «УкрЕксімбанк», МФО 351618, розташованого за адресою м.Харків, вулиця Революції, 5 на користь ОСОБА_4, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заборгованість за договором позики в сумі 40000 (сорок тисяч) грн., 3% річних за період з 17 квітня 2012 року по 02 лютого 2014 року в сумі 2186 грн. , пеню за вказаний період в сумі 13280 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 554 грн. 66 коп. , а всього 56020 (п»ятдесят шість тисяч двадцять) грн. 66 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тенета» на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги в сумі 277 грн. 32 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий , суддя :

Судді :