Рішення

від 18.06.2014 по справі 914/1435/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2014 р. Справа № 914/1435/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Сервіс», м. Львів; до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіляр», м. Львів; до відповідача-2:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Лейда», м. Київ; про:стягнення 412273,27 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Яслик Н.М. Представники сторін: від позивача:Бень Б.З. - представник (довіреність б/н від 30.04.2014р.); від відповідача-1:не з'явився; від відповідача-2:не з'явився.

Представнику позивача та відповідача-1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

18.04.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява ТОВ «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Сервіс» (надалі - позивач) до ТОВ «Ювіляр» (надалі - відповідач-1), ТОВ «Компанія Лейда» (надалі - відповідач-2) про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду від 22.04.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 05.05.2014р. Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Востаннє, ухвалою від 02.06.2014р. суд відклав розгляд справи на 18.06.2014р.

Представник позивача в судове засідання 18.06.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити повністю.

Позовні вимоги мотивує тим, що 06.12.2012р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №52, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу-2 нафтопродукти, а саме дизельне паливо в кількості 34770 літрів. Відповідач зобов'язувався здійснити розрахунок за одержаний товар протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання Договору, однак своїх зобов'язань не виконав, не оплатив товар, в результаті чого утворилася заборгованість в розмірі 332053,50 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-2 умов Договору, позивач також просить суд стягнути з ТОВ «Компанія Лейда» три відсотки річних в розмірі 8487,83 грн. за період з 12.12.2012р. по 18.10.2013р. включно. Крім цього, як зазначає представник позивача, у зв'язку з несплатою відповідачем-2 коштів за одержаний товар, позивач змушений був укласти з ПАТ АКБ «Львів» генеральний договір кредитної лінії (під 25% річних) з метою продовження подальшої господарської діяльності. Оскільки позивач поніс збитки в результаті користування кредитними коштами, відповідачу нараховано 25% річних від суми боргу, які складають 70731,94 грн.

Крім цього, 06.12.2012р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір поруки №1, за умовами якого ТОВ «Ювіляр» поручилося перед позивачем за виконання обов'язку відповідача-2 щодо оплати вартості товару в межах суми 1000,00 грн. Так як своїх зобов'язань за Договором (в частині оплати товару) відповідач-2 не виконав, позивач просить суд стягнути грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. з відповідача-1.

Представник відповідача-1 в судове засідання 18.06.2014р. не з'явився, вимог ухвали суду від 02.06.2014р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. В попередньому судовому засіданні (02.06.2014р.) представник відповідача-1 зазначав, що грошові кошти в розмірі 1000,00 грн., які останній зобов'язувався сплатити позивачу за Договором поруки №1 від 06.12.2012р. в разі невиконання відповідачем зобов'язань за основним Договором, сплачені не були.

Відповідач-2 явки повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечив, вимог ухвал суду від 22.04.2014р., від 05.05.2014р., від 19.05.2014р. та від 02.06.2014р. не виконав.

Поштова кореспонденція з ухвалами суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується відмітками органу поштового зв'язку на поштових конвертах, які знаходяться в матеріалах справи. Поштовий конверт, яким відповідачу-2 надсилалася ухвала суду від 02.06.2014р., повернувся до суду з відміткою органу поштового зв'язку «Вибули».

Ухвали суду надсилалися на юридичну адресу відповідача-2 (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 37А), що вказана у позовній заяві, договорі купівлі-продажу та Витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який знаходиться в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім цього, ВГС України в п. 4 зазначив, що повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Отже, відповідач-2 вважається таким, що належним чином повідомлений судом про час і місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім цього, суд відмічає, що згідно положень ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позовна заява у даній справі поступила до господарського суду 18.04.2014р. Так як, ні позивачем, ні відповідачами клопотання про продовження строку розгляду спору не заявлялося, суд вважає, що спір підлягає вирішенню в даному судовому засіданні, адже суд обмежений строком розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідачів не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2012р. між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №52 (надалі - Договір), відповідно до п.п. 1.1.-2.1. якого продавець (позивач) зобов'язується продати та передати у власність покупця (відповідача-2) нафтопродукти в асортименті, а саме: бензин марок А-76, А-80, А-95, А-92, дизельне паливо та мастильні матеріали (надалі - Товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його вартість на умовах даного договору. Одиницею виміру кількості товару сторони визначили літри. Загальна кількість товару становить 34770 літрів.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 06.12.2012р. передано, а відповідачем прийнято товар (дизельне паливо) загальною вартістю 332053,50 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №320 від вказаної дати. Вказана накладна підписана повноважними представниками сторін Договору та скріплена їх печатками.

Також, на підтвердження факту передачі відповідачу-2 товару за вказаною накладною, позивачем до матеріалів справи долучено копію податкової накладної №9 від 06.12.2012р. та витягу з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, згідно якого у ТОВ «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Сервіс» виник обов'язок щодо сплати податків за такою господарською операцією.

Окрім цього, як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки №557/9/26-59-10-01 від 05.02.2014р. ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач-2 включив до податкового кредиту за грудень 2012р. суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній №9 від 06.12.2012р. у розмірі 332053,50 грн.

Таким чином, судом встановлено, що як позивачем, так і відповідачем-2 у своєму податковому обліку відображені операції по купівлі-продажу товару за Договором.

Відповідно до п.п. 3.2., 5.2. Договору загальна сума Договору становить 332053,50 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Розрахунки за товар покупець здійснює у формі 100% попередньої оплати загальної вартості товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Проте, одержаний товар за накладною №320 від 06.12.2012р. оплачений відповідачем не був.

З матеріалів справи прослідковується, що в день укладення Договору - 06.12.2012р. між позивачем та ТОВ «Ювіляр» (надалі - Відповідач-1) укладено договір поруки №1, згідно умов якого поручитель (відповідач-1) поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 обов'язку щодо оплати товару за Договором в межах суми 1000,00 грн. в строк 30 днів, з моменту пред'явлення позивачем вимоги. Матеріалами справи підтверджується, що вимога про сплату вказаних грошових коштів отримана відповідачем-1 03.06.2013р.

Однак, незважаючи на те, що одержаний за Договором товар відповідачем-2 оплачений не був, свого обов'язку щодо оплати вартості товару в межах суми 1000,00 грн. (як пояснив в попередньому судовому засіданні представник відповідача-1), ТОВ «Ювіляр» так і не виконало.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, жодних грошових коштів ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 не перераховувалося, розмір боргу станом на день слухання справи не змінився.

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що 13.03.2013р. між позивачем та ПАТ АКБ «Львів» укладено генеральний договір кредитної лінії №6, згідно умов якого позивачу було відкрито відкличну відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості в розмірі 1 500 000,00 грн., призначення кредитної лінії - поповнення обігових коштів з процентною ставкою 25% річних.

Передумовою для укладення вказаного договору, позивач називає те, що невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором (в частині оплати товару) призвело до скрутного фінансового становища ТОВ «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Сервіс». В результаті користування кредитними коштами (під 25% річних) позивач поніс збитки, які на думку останнього, виникли внаслідок порушення відповідачем-2 умов Договору щодо оплати товару. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача 70731,94 грн. 25 відсотків річних, від суми боргу.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги про стягнення боргу такими, що підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом положень п. 5.2. Договору розрахунки за товар покупець здійснює у формі 100% попередньої оплати загальної вартості товару, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання даного Договору.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем у встановлений в п. 5.2. Договору термін кошти за одержаний товар сплачені не були, відтак ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку частково, в розмірі 331053,50 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Сервіс», крім суми основного боргу просить суд стягнути з відповідача-2 8487,83 грн. три відсотки річних за період з 12.12.2012р. по 18.10.2013р. включно. Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних за вказаний період, суд прийшов до висновку, що розрахунок виконаний позивачем правильно, а відтак три проценти річних підлягають стягненню з відповідача-2 в повному обсязі.

При цьому, суд не бере до уваги посилання позивача, викладених у поясненнях від 21.05.2014р. про те, що станом на 30.04.2014р., розмір трьох відсотків річних збільшився та складає 23880,56 грн. (строк прострочення 875 днів), оскільки подані письмові пояснення не являються заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині трьох відсотків річних, відповідно до якої позивач просив би суд стягнути з відповідача 23880,56 грн. та до вказаних пояснень не подано доказів сплати судового збору.

З приводу стягнення з відповідача-2 25 відсотків річних в розмірі 70731,94 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, відшкодування збитків.

Приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями частини 2 ст. 224 ГК України визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Положеннями частини 3 ст. 216 ГК України визначено, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому право на відшкодування збитків не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин.

З огляду на викладене, суд зазначає, що за змістом статей 22, 623 ЦК України, статей 224, 225 ГК України для застосування такої відповідальності, як стягнення збитків у вигляді витрат, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), необхідними є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та завданими збитками та вини.

Разом з тим, відсутність хоча б одного із зазначених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Однак, позивачем доказово не доведено, що саме несплата відповідачем-2 заборгованості за одержаний за Договором товар, призвела до порушення фінансово-господарської діяльності ТОВ «ЦДС «Капітал-Бізнес-Центр», у зв'язку з чим позивач уклав генеральний договір кредитної лінії №6 від 13.03.2013р. та поніс в результаті цього збитки в розмірі 70731,94 грн.

Відтак, суд відзначає, що в даному випадку відсутній такий елемент цивільного правопорушення як причиновий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача-2 (яка на думку позивача, полягає в невиконанні зобов'язань щодо оплати товару) та збитками, які як зазначає позивач він поніс в результаті укладення генерального договору кредитної лінії.

Оскільки, склад цивільного правопорушення в даному випадку - відсутній, підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 70731,94 грн. немає.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2012р. з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів №52 від 06.12.2012р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено Договір поруки №1.

Згідно п.п. 1.1., 2.1., 1.3. Договору поруки, у відповідності до цього Договору Поручитель (відповідач-1) поручається перед кредитором (позивачем) за виконання обов'язку ТОВ «Компанія Лейда» щодо оплати вартості товару, в межах суми 1000,00 грн. за Договором, передбаченим ст. 2 цього Договору. Під основним договором в цьому Договорі розуміють Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №52 від 06.12.2012р., укладений між кредитором та боржником. Поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором, в межах суми 1000,00 грн., на підставі письмової вимоги кредитора в трок 30 днів, з дня пред'явлення вимоги, шляхом перерахування даної суми на розрахунковий рахунок кредитора.

З долученої до позовної заяви претензії позивача від 03.06.2013р. вбачається, що позивач звертався до відповідача-1 з вимогою сплатити заборгованість ТОВ «Компанія Лейда» в межах суми 1000,00 грн. Дана вимога одержана директором ТОВ «Ювіляр» 03.06.2013р., про що свідчить підпис останнього на претензії.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Приписами ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Як пояснив в попередньому судовому засіданні представник відповідача-1, грошові кошти в розмірі 1000,00 грн., які ТОВ «Ювіляр» зобов'язувався перерахувати позивачу в разі невиконання відповідачем-2 зобов'язань за Договором виплачені не були.

Відтак, грошові кошти в розмірі 1000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 в судовому порядку.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачами не спростовані, а тому, підлягають до часткового задоволення.

Судовий збір відповідно до положень ст. 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лейда» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, 37А; код ЄДРПОУ 37146330) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Центр» (79005, м. Львів, вул. Франка, 11; код ЄДРПОУ 23959395) 331053,50 грн. боргу, 8487,83 грн. три проценти річних та 6937,32 грн. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ювіляр» (79495, м. Львів, м. Винники, вул. Галицька, 13А/1; код ЄДРПОУ 20845314) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр ділової співпраці «Капітал-Бізнес-Центр» (79005, м. Львів, вул. Франка, 11; код ЄДРПОУ 23959395) 1000,00 грн. боргу та 20,18 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.