Рішення

від 16.06.2014 по справі 915/542/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Справа № 915/542/14

За позовом: Споживчого товариства «Дар'юшка»

(54034, м.Миколаїв, пр. Миру, 2а, код ЄДРПОУ 35176756)

до відповідача: Миколаївської обласної спілки споживчих товариств

(54001, м.Миколаїв, вул. Велика Морська, 49, код ЄДРПОУ 01759796 )

СУТЬ СПОРУ : визнання права власності.

Суддя Васильєва Л.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Соболєва І.О., дов. №1 від 06.02.2014р.

від відповідача: представник не з'явився.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні. Від нього до суду надійшов відзив, в якому позовні вимоги щодо визнання права власності на частину нежитлових приміщень будівлі молочного павільйону: приміщень №№1,2,4,6-11,16-18. загальною площею 398,9 кв.м (літ. М-1), що розташовані за адресою: м.Миколаїв, пр. Миру, 2 - визнає в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує. Просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні докази у їх сукупності та вислухавши представника позивача, суд, -

в с т а н о в и в:

17 лютого 2014р. за №5 між Миколаївською обласною спілкою споживчих товариств, як продавцем, та споживчим товариством «Дар'юшка», як покупцем, було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати покупцю у власність об'єкт продажу - частину нежитлової будівлі молочного павільйону (літ. М-1), а саме - приміщення №1,2,4,6-11,16-18, загальною площею 398,9 кв.м, який розташований за адресою: м.Миколаїв, пр. Миру, 2, а покупець зобов'язався прийняти це майно та сплатити за нього обговорену суму.

Умовами п.2.1 договору його учасники погодили, що покупець набуває право власності на придбане майно з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Нотаріальне посвідчення договору проводиться за рахунок покупця після остаточної сплати покупцем вартості придбаного майна (п.2.1.1 договору).

Передача майна продавцем та прийняття майна покупцем здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі після остаточної сплати покупцем вартості придбаного майна (п.2.2 договору).

Згідно з положеннями розділу 3 договору, сторони домовились, що вартість майна становить 600 000,0 грн. Сплата вартості за придбане майно повинна бути проведена в строк до 21.03.2014р.

Умовами п.7.2 договору передбачено, що даний договір підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Позивач, на виконання умов вказаного договору, перерахував відповідачу 600 000,0 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень (а.с.49-52).

21.03.2014р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі нерухомого майна - об'єкту продажу за договором купівлі-продажу від 17.02.2014р.

В подальшому, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про здійснення нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (листи б/н від 24.03.2014р., та б/н від 09.04.2014р.).

Відповідач відповіді на вказані листи не надав, вимоги позивача залишив без розгляду та задоволення.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на спірне майно.

Відповідач у відзиві підстав ухилення від здійснення нотаріального посвідчення договору не зазначив, вказавши лише, що на думку відповідача спірний договір є укладеним та чинним, а тому останній визнає позовні вимоги СТ «Дар'юшка» щодо визнання права власності на придбане майно.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Приписами ст.334 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності у набувача за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4 цієї ж статті визначено, що якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Приписами ст. 657 Цивільного кодексу України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Пуктом 3 статті 3 Закону Україн "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положеннями п.2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 передбачено, що господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону

Однак, це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Приймаючі до уваги, що договір №5 купівлі-продажу нерухомого майна від 17 лютого 2014 року в порушення вказаного вище чинного законодавства не посвідчений нотаріально та не пройшов державну реєстрацією, він не є укладеним, а отже право власності позивача на нерухоме майно: частину нежитлової будівлі молочного павільйону (літ. М-1), а саме - приміщення №1,2,4,6-11,16-18, загальною площею 398,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 2 не виникло.

З огляду на вищезазначене, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано суддею 23 червня 2014р.

Суддя Л.І. Васильєва