Постанова

від 18.06.2014 по справі 21б/5014/1949/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року Справа № 21б/5014/1949/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області на ухвалувід 12.03.2014 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі№ 21б/5014/1949/2012 господарського суду Луганської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Малка", м. Луганськ до боржникаприватного підприємства "Служба охорони "Дон", м. Луганськ провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Бохан О.С. представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.08.2012 року порушено провадження у справі № 21б/5014/1949/2012 про банкрутство приватного підприємства "Служба охорони "Дон" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Малка" (далі - Кредитор, Товариства) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін, далі - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Луганської області від 26.11.2012 року Підприємство було визнано банкрутом, відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором Боржника призначено арбітражного керуючого Бохана О.С., якого зобов`язано вчинити певні дії у ліквідаційній процедурі відповідно до вимог Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.02.2014 року (суддя - О.С. Палей) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Підприємства, ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі-Інспекція, ДПІ) звернулася до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2014 року та припинити провадження у справі.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року (головуючий суддя - Мартюхіна Н.О., судді: Агапов О.Л., Попков Д.О.) апеляційне провадження за скаргою Інспекції на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2014 року припинено.

Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 року та повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 1, 6, 15, 22, 32 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього кодексу.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 106 ГПК України окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження у справах про банкрутство здійснюється в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, стаття 1 якого визначає сторін та учасників провадження у справі про банкрутство, якими є, зокрема, кредитори (представник комітету кредиторів).

Також, ст. 1 Закону про банкрутство передбачає, що кредитор - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів) користуються правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників. Ця норма міститься в ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається, у тому числі і цими органами, через певні процедури, які визначені спеціальною нормою законодавства - Законом про банкрутство.

Порядок заявлення кредиторами вимог та набуття статусу кредитора у справі, що здійснюється за загальною процедурою банкрутства, визначені положеннями ст.ст. 11, 14, 15, 23 Закону про банкрутство, відповідно до яких у справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою банкрутства, особа (що не є ініціюючим кредитором) може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство лише після прийняття ухвали підготовчого засідання, у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника у встановлений після публікації в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство боржника тридцятиденний термін та визнання цих вимог судом із включенням їх до реєстру вимог кредиторів , а також у разі звернення у ліквідаційній процедурі із вимогами, що виникли під час процедур банкрутства боржника - до визнання його банкрутом.

Так, як встановили суди попередніх інстанцій, вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення у справі попереднього засідання суду була винесена ухвала від 29.10.2012 року, згідно якої був затверджений реєстр вимог кредиторів у складі вимог лише одного кредитора - ініціюючого (т. 2 а.с. 31-33).

15.12.2012 року в газеті "Голос України" № 239 (5489) здійснена публікація оголошення про визнання Підприємства Банкрутом (т. 3 а.с. 95).

Однак, жодних кредиторських вимог до Товариства Інспекцією заявлено не було.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що підтримуючи в своїй постанові від 03.07.2013 року висновок апеляційного суду про припинення апеляційного провадження за скаргою ДПІ на постанову про визнання Боржника банкрутом (т.3 а.с. 39-42) касаційний суд також вказав на відсутність та незаявлення податковим органом після публікації ще 12.09.2012 року в газеті "Голос України" № 170 (5420) оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства (т. 2 а.с. 28) жодних кредиторських вимог до Боржника.

Тобто, в офіційних друкованих органах двічі здійснювалась публікація оголошення щодо провадження у справі про банкрутство Підприємства, тоді, як вказав суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, Інспекція ні у встановлений законодавством термін (ст. 14 Закону про банкрутство), ні взагалі з кредиторськими вимогами до Підприємства у даній справі про банкрутство не зверталась.

Також слід звернути увагу, що в наявній у справі довідці Інспекція повідомляє про відсутність у Боржника станом на 14.08.2012 року заборгованості по платежах до бюджету. З цього часу жодних відомостей про наявність у Боржника податкових зобов'язань або боргу податковим органом не повідомлялось та відповідних вимог у справі не заявлялось. Строк же ліквідаційної процедури при цьому двічі продовжувався ухвалами суду - від 27.05.2013 року та від 25.11.2013 року (т. 3 а.с. 21-22, 71-74).

У зв'язку із цим слід зазначити, що заявник мав достатньо часу для проведення стосовно Боржника перевірки та виявлення (визначення) податкового зобов'язання (у разі наявності).

Таким чином заявником в апеляційній скарзі не викладено обґрунтувань, з посиланням на відповідні норми законодавства, яким чином прийнята у даній справі оскаржувана ухвала про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі про банкрутство Підприємства (за відсутністю визнаних кредиторських вимог Інспекції) порушує права і охоронювані законом інтереси останньої.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм законодавства -щодо порядку визначення та визнання кредитором у справі про банкрутство, передбаченого ст.ст. 1, 11, 14, 15, 23 Закону про банкрутство, касаційна інстанція дійшла висновку, що Інспекція ні на момент прийняття оскаржуваної в апеляційному порядку ухвали, ні взагалі у справі не набула статусу кредитора Боржника, у зв'язку з чим вона, відповідно, не була стороною у справі про банкрутство Боржника, оскаржувана нею в апеляційному порядку ухвала про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника та припинення провадження у справі не стосується її прав та обов'язків, а тому Інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі ухвали місцевого суду відповідно до положень ст.ст. 91, 106 ГПК України.

Згідно п. 1 частини першої ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи наведене та виходячи із системного аналізу норм ГПК України, колегія суддів вважає, що спір згідно поданої Інспекцією апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Луганської області від 06.02.2014 року не підлягає вирішенню в господарському суді в порядку апеляційного провадження, а тому суд апеляційної інстанції дійшов вірного, обґрунтованого та такого, що відповідає і обставинам справи, і нормам законодавства висновку про припинення апеляційного провадження за скаргою Інспекції на ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Підприємства та припинення провадження у справі про банкрутство останнього.

У зв'язку із вищенаведеним касаційний суд визнає неналежним обґрунтуванням касаційних вимог та права Інспекції на апеляційне оскарження судових рішень у даній справі посилання на встановлення факту відсутності Боржника за його адресою та на необхідність проведення щодо нього податкової перевірки для визначення податкового зобов'язання.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому оскаржувана ухвала цього суду підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 11, 14, 15, 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року внесених змін), ст. 210 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 106, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 12.03.2014 р. у справі № 21б/5014/1949/2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 19.06.2014 року.